Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/8156/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/8156/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПОЛІІНВЕСТ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі №160/8156/26 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «ПОЛІІНВЕСТ» про надання дозволу на погашення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ПОЛІІНВЕСТ» (далі - відповідач), в якій заявлені вимоги:

- надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Приватного акціонерного товариства «ПОЛІІНВЕСТ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про наявність у відповідача податкового боргу на суму 1 333 775,62 грн по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (КБК 18010400). У відповідача відсутні кошти для погашення вказаного боргу, у зв`язку з цим позивач, посилаючись на положення ст.95 Податкового кодексу України, просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Сума боргу залишається непогашеною відповідачем у добровільному порядку. У зв`язку з чим, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позов задоволено. Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Приватного акціонерного товариства «ПОЛІІНВЕСТ», що перебуває у податковій заставі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ПрАТ «ПОЛІІНВЕСТ» є власником об`єктів нерухомого майна «Бузівський елеватор» у с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, яке використовується у господарській діяльності; область, де розташоване майно, межує з тимчасово окупованими територіями та лінією фронту, що істотно ускладнює господарську діяльність; товариство в міру можливостей погашає заборгованість, зокрема платіжними інструкціями від 29.01.2026, 27.02.2026, 30.03.2026, 30.04.2026 та 01.05.2026; позивачем порушено принцип пропорційності, оскільки в рішенні про опис майна у податкову заставу вартість майна не зазначена, а його ринкова вартість може значно перевищувати суму податкового боргу.

21 серпня 2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу,де зазначено про те,що апелянт не оспорює: факт наявності у ПрАТ «ПОЛІІНВЕСТ» податкового боргу в сумі 1 333 775,62 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки(КБК 18010400); правомірність податкової вимоги від 12.05.2025 №0014891-1305-0436та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.05.2025 №0014891-1305-0436;правомірність акта опису майна від 05.08.2025 №69336/6/04-36-13-05-10 та реєстрації податкової застави; недостатність коштів на рахунках відповідача для погашення боргу; вжиття позивачем заходів примусового стягнення коштів, які не призвели до погашення боргу.

Отже, усі обов`язкові умови, сукупність яких відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова від 06.04.2023 у справі №440/14765/21) надає контролюючому органу право на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, а саме: наявність узгодженого податкового боргу; відсутність коштів на рахунках платника; наявність майна платника у податковій заставі, – встановлені судом першої інстанції правильно та апелянтом по суті не заперечуються. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до двох питань – принципу пропорційності та причин виникнення боргу, які, на переконання позивача, не спростовують законності оскаржуваного рішення.

Зазначає, що рішення суду про надання такого дозволу є лише передумовою для прийняття контролюючим органом власного рішення про погашення усієї суми податкового боргу (абзац другий пункту 95.3 статті 95 ПК України) і само по собі не визначає, яке саме майно, в якому обсязі та за якою вартістю підлягає продажу. Подальші дії податкового органу щодо визначення конкретного майна для реалізації здійснюються за окремою процедурою, врегульованою статтями 87-91, 95 ПК України та наказом Міністерства фінансів України №586 від 16.06.2017, і саме на цій стадії підлягає застосуванню принцип пропорційності, на який посилається Апелянт.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «ПОЛІІНВЕСТ» знаходиться на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

В інтегрованих картках ПрАТ «ПОЛІІНВЕСТ», станом на дату подання позову, обліковується податковий борг, який підлягає погашенню за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі на загальну суму 1 333 775,62 грн по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (КБК 18010400).

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи Приватне акціонерне товариство «ПОЛІІНВЕСТ» знаходиться за адресою: Україна, 49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, будинок 29-А.

Відповідно до ст. 59 ПКУ, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, контролюючим органом сформовано та направлено на податкову адресу ПрАТ «ПОЛІІНВЕСТ» податкову вимогу від 12.05.2025 №0014891-1305-0436, яку було направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на податкову адресу платника податків: Україна, 49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, будинок 29-А, та отримано 21.05.2025 року.

Відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України, 12.05.2025 прийнято рішення №0014891-1305-0436 про опис майна ПрАТ «ПОЛІІНВЕСТ» у податкову заставу.

Враховуючи вимоги статті 89 Податкового кодексу України податковим керуючим проведено опис майна ПрАТ «ПОЛІІНВЕСТ» в податкову заставу та складено акт від 05.08.2025 №69336/6/04-36-13-05-10.

На підставі п. 95.5 ст. 95 ПК України, уповноваженою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 05.08.2025 №386/4-0436, від 17.12.2025 №1034/4-0436 та від 09.02.2026 №494/4-0436 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Станом на 02.04.2026 залишок несплаченої суми за рішенням складає 1 333 775,62 грн.

Протягом 2025-2026 років, ГУ ДПС у Дніпропетровській області виставлено платіжні інструкції (інкасові доручення), які повертаються без виконання, через відсутність коштів на рахунках та частковим списанням коштів з рахунку. За період з 2025 по 2026 рік грошових коштів стягнутих інкасовими дорученнями та самостійно сплачених підприємством виявилось недостатньо для повного погашення заборгованості та податковий борг має тенденцію до зростання.

Відтак, заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, а тому, позивач звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Механізм застосування податкової застави податковими органами визначається Порядком застосування податкової застави податковими органами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 (далі Порядок №586), пунктом 4 якого передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу.

Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Порядку №586 передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).

При цьому, вказаним Порядком передбачено можливість як складення акта опису майна податковим керуючим, так і складення акта про відсутність майна у платника податків, що може бути описано у податкову заставу.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 20.1.19, 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;

звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.1 - 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням.

Відповідно до абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 у справі №160/517/23 зазначив, що за наявності обставин, визначених пунктом 95.5 статті 95 ПК України, контролюючий орган правомірно здійснює стягнення коштів з рахунків платника податків за власним рішенням, без звернення до суду.

Згідно з пунктом 95.10 статті 95 ПК України з метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Системний аналіз наведених норм свідчить, що ПК України встановлено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку вживаються заходи зі стягнення коштів платника податків, і лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, на підставі рішення суду про надання відповідного дозволу.

Таким чином, для надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд має встановити наявність у платника податків податкового боргу, надіслання (вручення) йому податкової вимоги, перебування майна платника податків у податковій заставі, а також вжиття контролюючим органом заходів зі стягнення коштів платника податків, які не призвели до погашення податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що податковий борг відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань у встановлені строки; податкова вимога від 12.05.2025 №0014891-1305-0436 вручена відповідачу 21.05.2025; майно відповідача описане у податкову заставу (акт опису від 05.08.2025 №69336/6/04-36-13-05-10); контролюючим органом прийнято рішення від 05.08.2025 №386/4-0436, від 17.12.2025 №1034/4-0436 та від 09.02.2026 №494/4-0436 про стягнення коштів з рахунків відповідача, однак платіжні інструкції (інкасові доручення) переважно повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів, а стягнуті та самостійно сплачені суми є незначними порівняно із сумою податкового боргу.

Отже, контролюючим органом дотримано визначену ПК України черговість заходів щодо погашення податкового боргу, а заходи зі стягнення коштів платника податків не призвели до погашення податкового боргу.

Доводи апелянта щодо часткової сплати податкового боргу не спростовують висновків суду першої інстанції.

Здійснені відповідачем платежі від 29.01.2026, 27.02.2026 та 30.03.2026 здійснені до звернення позивача до суду, а платежі від 30.04.2026 на суму 10 741,17 грн та від 01.05.2026 на суму 99 601,00 грн, навіть за умови їх зарахування в рахунок погашення спірного податкового боргу, не призвели до його погашення, оскільки загальна сума цих платежів є значно меншою за суму податкового боргу.

Доказів погашення податкового боргу у повному обсязі відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано. При цьому відповідно до абзаців другого, третього пункту 95.3 статті 95 ПК України дозвіл надається на погашення усієї суми податкового боргу, а її розмір визначається на момент прийняття контролюючим органом рішення про погашення податкового боргу з урахуванням сплачених платником податків сум.

Щодо доводів апелянта про порушення принципу пропорційності у зв`язку з тим, що вартість майна у рішенні про опис майна у податкову заставу не зазначена, а ринкова вартість майна може перевищувати суму податкового боргу, колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не правомірність рішення про опис майна у податкову заставу чи акта опису.

Рішення про опис майна у податкову заставу та акт опису відповідачем у встановленому порядку не оскаржувались і протиправними не визнавались.

Крім того, надання судом дозволу не визначає ні конкретного майна, яке підлягає продажу, ні його ціни. Відповідно до пункту 95.10 статті 95 ПК України з метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу, а погашення здійснюється в межах суми податкового боргу.

Відтак доводи апелянта про можливу невідповідність ринкової вартості майна сумі податкового боргу не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта на скрутне фінансове становище, пов`язане з веденням воєнних дій, не є передбаченою законом підставою для відмови у наданні дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Водночас ПК України передбачає механізми розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, якими відповідач вправі скористатися у встановленому порядку.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПОЛІІНВЕСТ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 в адміністративній справі №160/8156/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 в адміністративній справі №160/8156/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко