Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/133/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/133/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №340/133/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 340/133/26 задоволено частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 340/133/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасовано.

Ухвалено у справі №340/133/26 нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплаті щомісячних страхових виплат з 01 січня 2026 року, розрахованих шляхом збільшення розміру страхових виплат, який був установлений ОСОБА_1 станом на 01 січня 2015 року відповідно до постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №2а-2684/11/1111, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат з 01 січня 2026 року, розрахованих шляхом збільшення розміру страхових виплат, який був установлений ОСОБА_1 станом на 01 січня 2015 року відповідно до постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №2а-2684/11/1111, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подати протягом одного м`ясця з дня отримання копії цієї постанови до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду звіту по № 340/133/26 до винесення рішення у справі №405/1574/20 - відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 щодо відмови у прийнятті звіту, встановлення нового та накладення штрафу задоволено.

У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 340/133/26 - відмовлено.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області новий строк для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 340/133/26 - 30 днів з дня отримання даної ухвали.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 штраф в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Роз`яснено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання ухвали суду має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.

Роз`яснено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Ухвала суду мотивовано тим, що відповідачем фактично не надані докази неможливості виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 340/133/26, адже відповідачем не надано доказів, що програмне забезпечення не передбачає можливості територіальним органам Пенсійного фонду самостійно здійснити виконання рішення суду даної категорії справ.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить змінити ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №340/133/26 у частині визначення суб`єкта, на якого накладено штраф та з якого він підлягає стягненню. Викласти відповідні положення резолютивної частини ухвали в редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 — начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області — штраф у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280 грн 00 коп., у дохід Державного бюджету України». Викласти відповідні положення резолютивної частини ухвали в редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 — начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області — штраф у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280 грн 00 коп., на користь ОСОБА_1 ». В іншій частині ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що норма статті 382-3 КАС України прямо визначає керівника суб`єкта владних повноважень як особу, на яку накладається штраф. Це підтверджено безпосередньою практикою КАС ВС у справі №640/16655/21, де Верховний Суд сам наклав штраф на начальника ГУ ПФУ в м. Києві, а також практикою КАС ВС у справі №380/12153/20, де розглядалося персональне накладення штрафу на керівника. Додатково це підтверджується постановою КАС ВС від 14.07.2026 у справі №851/1/26 та, особливо, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі №340/3272/25, де боржником за штрафом прямо визначено ОСОБА_2 як начальника ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права до спірних відносин. Також, скаржник зазначає про те, що матеріалами судової справи не підтверджено, а судом не встановлено умисних дій Головного управління, що спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, а тому застосування санкцій передбачених ч.3 ст. 382-3 КАС України є безпідставним.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідачем було подано звіт про виконання судового рішення по справі № 340/133/26.

У вказаному звіті було повідомлено про винесення проекту розрахунку до постанови від 06.05.2026 № 11001-1191680125-2026-3 з врахуванням позиції суду, а саме з суми щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 станом на 31.12.2014 в сумі 62905,81 грн. При цьому, Головним управлінням враховано норми чинного законодавства в частині граничних розмірів щомісячної страхової виплати.

Крім того, повідомлено суд про відсутність технічної можливості самостійно здійснити призначення розрахованих страхових виплат ОСОБА_1 в електронній особовій справі ІКІС ПФУ: Підсистемі «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» та направлення листа до Пенсійного фонду України від 07.05.2026 1100-0307-5/26502 з проханням погодити проект постанови з розрахунком від 06.05.2026 № 11001-1191680125-2026-3 та здійснення нарахування в електронній особовій справі ОСОБА_1 доплати за період з 01.01.2015 по 30.04.2026 (в т.ч. з 01.01.2026) та з 01.05.2026 змінити розмір щомісячної страхової виплати на 34588,00 грн (з урахуванням перерахунку з 01.03.2026).

З метою виконання судового рішення по справі № 340/133/26 та відсутністю технічної можливості самостійно здійснити призначення розрахованих страхових виплат відповідно за проектами постанов від 15.05.2026 № 11001-1191680125-2026-4 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати на виконання рішення суду» з 01.01.2026 в сумі 32000,00 грн та від 06.05.2026 № 11001- 1191680125-2026-3 «Про призначення та виплату доплати на виконання рішення суду», наданий листом від 07.05.2026 № 1100-0307-5/26502 Головним управлінням направлено лист до Пенсійного фонду України від 03.06.2026 вх. № 1100-0307-5/33296.

Відповідно до листа від 14.07.2026 №2800-030302-9/53133 Пенсійний фонд України не надав дозволу на встановлення нового розміру щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 у розмірі, визначеному Головним управлінням на виконання рішення суду по справі № 340/6533/21 у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав.

Додатково представник відповідача зазначив, що обставиною, яка унеможливлює самостійне внесення відомостей до інформаційно-телекомунікаційної системи Пенсійного фонду України є постанова Правління Пенсійного фонду України від 11.10.2021 № 28-1, якою затверджено Регламент роботи інформаційно-телекомунікаційної системи Пенсійного фонду України (далі-Постанова № 28-1).

Відповідно до п.4 розділу І Загальні положення Постанови № 28-1:

«користувачем — працівник апарату Фонду або ГУ, який у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків має доступ до компонентів ІТС та/або інформації, яка в ній оброблюється;

ГУ — головні управління Пенсійного фонду України в областях та м. Києві;

ІТС — інформаційно-телекомунакійна система Пенсійного фонду України;

ПЗ — програмне забезпечення;

Фонд — Пенсійний фонд України.

Відповідно до п.6 розділу І Загальні положення Постанови № 28-1: «Володільцем, розпорядником та адміністратором ІТС є Фонд».

Відповідно до п.13 розділу III Загальні положення Постанови № 28-1:

«Користувачам користувацького рівня забороняється самостійне встановлення ПЗ або внесення змін до вже встановлених компонентів ПЗ».

Отже, адміністратор програмного забезпечення - Пенсійний фонд України, а користувач - Головне управління.

Тобто, програмне забезпечення не передбачає можливості територіальним органам Пенсійного фонду самостійно здійснити виконання рішення суду даної категорії справ.

Також, ОСОБА_1 подано заперечення на звіт та порушено питання, зокрема щодо накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ відповідно до статті 382-3 КАС України (т.2 а.с. 1-13). Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Частиною 1 статті 382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що рішення суду ухвалене у справі №340/133/26 відповідачем не виконано через відсутність технічної можливості самостійно здійснити призначення розрахованих страхових виплат ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття звіту про виконання судового рішення ухваленого у цій справі.

Щодо висновку суду про застосування штрафу за невиконання судового рішення у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судовий контроль за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення реального та повного відновлення порушеного права особи, на користь якої таке рішення ухвалено.

Водночас застосування заходів такого контролю має здійснюватися відповідно до механізму та критеріїв, безпосередньо встановлених процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Згідно з частиною другою цієї статті суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Частиною третьою статті 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Разом із тим частиною п`ятою статті 382-3 КАС України законодавець передбачив спеціальний порядок, який дозволяє суду зменшити розмір такого штрафу або звільнити від його сплати.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, процесуальний закон чітко розмежовує питання про прийняття звіту та питання про застосування до керівника суб`єкта владних повноважень штрафу.

Сам факт відмови у прийнятті звіту не виключає можливості застосування частини п`ятої статті 382-3 КАС України, оскільки протилежне тлумачення фактично позбавляло б цю норму самостійного змісту.

Саме тому законодавець після встановлення загального правила про накладення штрафу у разі відмови у прийнятті звіту окремо передбачив можливість звільнення від його сплати, у тому числі у справах щодо здійснення пенсійних, соціальних та інших виплат - за умови підтвердження відсутності бюджетних асигнувань та вжиття керівником усіх необхідних заходів для їх встановлення, які є достатніми і вичерпними.

Верховний Суд у своїй постанові від 09 вересня 2026 року ухваленої у справі №420/31439/24 зробив висновок про те, що для накладення персонального штрафу належало встановити, що невчинення цих дій є бездіяльністю саме керівника, їх учинення належало до його повноважень, було об`єктивно можливим і могло реально сприяти виконанню судового рішення. Недоліки інституційного виконання рішення самі собою не доводять особистої бездіяльності керівника. Штраф, передбачений статтею 382-3 КАС України, накладається не на суб`єкта владних повноважень як боржника за судовим рішенням, а особисто на його керівника, відповідального за забезпечення виконання такого рішення. Метою цього заходу є не відшкодування майнової шкоди, спричиненої невиконанням судового рішення, і не виконання за рахунок керівника самого грошового зобов`язання суб`єкта владних повноважень, а здійснення персонального примусового та превентивного впливу з метою спонукання до належного виконання судового рішення та запобігання подальшому невиконанню.

У справі, що розглядається, невиконання судового рішення, як зазначає відповідач, обмовлено тим, що програмне забезпечення не передбачає можливості територіальним органам Пенсійного фонду самостійно здійснити виконання рішення суду даної категорії справ.

З матеріалів справи вбачається, що заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з метою виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року прийнятої у справі №340/133/26 до Пенсійного фонду України адресовано лист від 03.06.2026 №1100-0307-5/33296 в якому ставилося питання щодо проведення в електронній особовій справі ОСОБА_1 доплат через технічну неможливість самостійного вчинення таких дій (т.1 а.с. 155).

Зазначені обставини свідчать про те, що посадовою особою відповідача з метою виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року здійснено розрахунок щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 та 03 червня 2026 року, тобто в розумний строк направлено відповідний запит до Пенсійного фонду України для реалізації виконання судового рішення у справі №340/133/26.

Зважаючи на викладені обставини, а також те, що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у відповідності до вимог статті 382-3 КАС України є персональною відповідальністю, колегія суддів зробила висновок про те, що станом на час розгляду поданого у цій справі звіту керівником суб`єкта владних повноважень вчинено дії в межах наданих повноважень, а тому підстав для накладення штрафу у суду не було.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що звільнення керівника від сплати штрафу не означає звільнення відповідача від виконання судового рішення ухваленого у цій справі, що підтверджується тим, що суд першої інстанції відмовив у прийнятті звіту та встановив відповідачу новий строк для виконання судового рішення і подання нового звіту.

Такий процесуальний механізм забезпечує подальший судовий контроль за фактичним відновленням права позивача та не допускає застосування особистої штрафної санкції до керівника державного органу без належної оцінки об`єктивних причин невиконання грошового зобов`язання.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп. і стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 штрафу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні цієї частини заяви ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №340/133/26 в частині в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп. і стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 штрафу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп. – скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні цієї частини заяви ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №340/133/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко