Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/3556/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/3556/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №160/3556/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог, просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування періодів роботи позивача в органах Державної податкової служби з 03 червня 1997 року по 22 жовтня 2024 року до стажу державної служби;

зобов`язати відповідача зарахувати зазначені періоди роботи до стажу державної служби;

зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок від 22 жовтня 2024 року №73162/6/04-36-10-02-13 та №73163/6/04-36-10-02-13.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09 січня 2025 року з питання пенсійного забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 січня 2025 року з питання пенсійного забезпечення з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» передбачено, що Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 розділу XI Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Отже, для визначення наявності у особи права на пенсію державного службовця необхідно встановити відповідність вимогам, визначеним пунктами 10 або 12 розділу XI Закону №889-VIII, а також вимогам статті 37 Закону №3723-XII.

Разом з тим, спір у цій справі стосується передусім питання правильності обчислення стажу державної служби позивача, оскільки саме неврахування відповідачем періодів роботи в органах державної податкової служби стало підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-XII.

З матеріалів справи встановлено, що позивач упродовж тривалого часу працювала в органах державної податкової служби, у тому числі на посадах, на яких їй присвоювалися спеціальні звання.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби до набрання чинності відповідними змінами визначався, зокрема, Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Частиною п`ятою статті 15 зазначеного Закону передбачалося, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби визначається Конституцією України, цим Законом, а в частині, що ним не врегульована, Законом України «Про державну службу».

При цьому присвоєння посадовим особам органів державної податкової служби спеціальних звань саме по собі не свідчило про виключення таких осіб із системи державної служби.

Відповідно до пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім працівників підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб, у тому числі тих, яким присвоєно спеціальні звання, у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, законодавством прямо передбачено зарахування періоду роботи посадових осіб контролюючих органів, у тому числі осіб зі спеціальними званнями, до стажу державної служби.

Колегія суддів звертає увагу, що спеціальне звання, присвоєне позивачу в період роботи в органах державної податкової служби, не змінює правової природи проходження нею державної служби та не може бути підставою для неврахування відповідного періоду до стажу державної служби.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством на той час.

На час виникнення відповідних правовідносин діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283.

Абзацом другим пункту 2 цього Порядку передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів, зокрема, в органах державної податкової служби.

Після набрання чинності Законом №889-VIII питання обчислення стажу державної служби врегульовано Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229.

Пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Отже, висновок відповідача про неможливість зарахування до стажу державної служби спірних періодів роботи позивача в органах державної податкової служби лише з тієї підстави, що їй присвоювалися спеціальні звання, є необґрунтованим.

Колегія суддів також враховує, що відповідні періоди роботи підтверджуються записами у трудовій книжці позивача, а також іншими матеріалами пенсійної справи.

При цьому доводи апелянта фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та повторюють доводи, які були предметом дослідження судом першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином застосував норми матеріального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області -залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №160/3556/25 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник