Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/21516/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/21516/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/21516/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – заявник) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в якій просив:

- переглянути рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21516/25 за нововиявленими обставинами на підставі п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України;

- за результатами перегляду рішення в задоволенні позову відмовити в повному обсязі;

- допустити поворот виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21516/25;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Військової частини НОМЕР_1 НГУ грошові кошти, які були виплачені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21516/25, в сумі 33 087,30 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що підставою для задоволення позову ОСОБА_1 в межах справи №520/21516/25 були обставини визнання протиправним та нечинним пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що було встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025. Разом з тим, постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Заявник наголошує, що скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке мало преюдиційне значення та було покладене в основу рішення, перегляд якого ініційовано за нововиявленими обставинами, є підставою для такого перегляду та відмови в задоволенні позову.

Крім того, з метою добровільного виконання судового рішення, що є обов`язком суб`єкта владних повноважень, на підставі наказу командира військової частини від 23.04.2026 №2018 було проведено перерахунок грошового забезпечення позивача на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21516/25, яке підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, та 29.04.2026 здійснено фактичну виплату перерахованого грошового забезпечення у сумі 97 481,31 грн. Отже, у разі перегляду рішення за нововиявленими обставинами, та відмови в задоволенні позову, будуть наявні підстави для повороту виконання рішення суду та стягнення з позивача на користь військової частини НОМЕР_1 грошових коштів, виплачених на виконання переглянутого рішення.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 відмовлено в задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 520/21516/25.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв`язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, відповідає закріпленому у статті 129 Конституції України такому принципу судочинства як обов`язковість судового рішення та має на меті також гарантування такої складової верховенства права як юридична визначеність (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Водночас, в рішенні від 25.11.2025 року по справі № 520/21516/25, яким частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та про перегляд якого просить відповідач за нововиявленими обставинами, суд не спирався як на виключні висновки для часткового задоволення позову на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24. Отже, обставини, на які посилається відповідач у поданій заяві, суд вказує, що вказані Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України обставини не можна віднести до нововиявлених, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 361 КАС України.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі №520/21516/25; задовольнити заяву Військової частини НОМЕР_1 НГУ про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21516/25 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Верховний Суд висловлював правову позицію про те, що для визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України нововиявлених обставин характерним є їх виникнення після ухвалення судового рішення, в основу якого було покладено інше судове рішення, яке існувало на час розгляду справи і про яке було відомо суду і всім учасникам судового процесу. У даному випадку нововиявленою є обставина, яка полягає у подальшому скасуванні такого преюдиційного судового рішення. Скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке мало преюдиційне значення та було покладене в основу рішення, перегляд якого ініційовано за нововиявленими обставинами, є підставою для такого перегляду та відмови в задоволенні позову. Суд першої інстанції фактично поклав в основу свого рішення суду у справі №320/29450/24, а не зробив власні висновки в цій частині. Враховуючи добровільне виконання рішення суду, у разі перегляду рішення за нововиявленими обставинами, та відмови в задоволенні позову, будуть наявні підстави для повороту виконання рішення суду та стягнення з позивача на користь військової частини НОМЕР_1 грошових коштів, виплачених на виконання переглянутого рішення.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повістки про виклик на 12.10.2026.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту – КАС України) встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/19240/21 зазначив, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.

Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 99901/400/20.

Так, в якості нововиявленої обставини відповідач зазначає прийняття Верховним Судом постанови від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24. Заявник вважає, що скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке мало преюдиційне значення та було покладене в основу рішення, перегляд якого ініційовано за нововиявленими обставинами, є підставою для такого перегляду відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 КАС України та відмови в задоволенні позову.

Надаючи правову оцінку таким доводам заявника, колегія суддів зазначає, що дійсно однією із підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 361 КАС України).

Таким чином, наведена норма передбачає спеціальну підставу для перегляду судового рішення та пов`язує можливість такого перегляду не з будь-яким подальшим судовим рішенням чи зміною судової практики, а саме із скасуванням судового рішення, яке було покладено в основу рішення, що переглядається.

Отже, для вирішення питання про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстави необхідно встановити: яке саме судове рішення було скасовано; чи було воно підставою для ухвалення рішення, що переглядається; та чи має його скасування безпосереднє юридичне значення для висновків, покладених в основу рішення у справі, що переглядається.

Колегією суддів встановлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 стосувалися спору щодо правомірності пункту 2 Постанови № 481, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 вказані судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Водночас зазначені судові рішення у справі № 320/29450/24 не є судовими рішеннями, які стосувалися позивача та відповідача у справі №520/21516/25, а також не встановлювали фактичних обставин індивідуальних правовідносин між сторонами цієї справи.

Саме по собі посилання суду у рішенні на судову практику, сформовану в іншій справі, не означає, що відповідне судове рішення в іншій справі стало підставою для ухвалення рішення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.

При цьому з мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21516/25 встановлено, що висновки суду були сформовані на підставі безпосереднього дослідження обставин спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, положень чинного законодавства (Постанови № 704, законів України, які регулюють питання грошового забезпечення військовослужбовців, а також відповідних правових позицій Верховного Суду), про що обґрунтовано зауважив суд першої інстанції.

Таким чином, рішення у справі № 320/29450/24 не було самостійною юридичною підставою для ухвалення рішення у справі №520/21516/25.

Колегія суддів враховує і те, що у справі № 320/29450/24 Верховний Суд не встановлював будь-яких нових фактичних обставин щодо позивача у справі №520/21516/25, його проходження військової служби, розміру та складових отриманого грошового забезпечення, звернення до відповідача, змісту відповідної відмови чи бездіяльності відповідача.

Постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 містить правову оцінку повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення умов, порядку та розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців, а також правомірності внесення змін Постановою № 481 до пункту 4 Постанови № 704.

Отже, зміст зазначеної постанови свідчить про зміну або розвиток правової оцінки відповідних нормативно-правових положень, а не про скасування судового рішення, яке безпосередньо було покладено в основу судового рішення у справі №520/21516/25.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що саме скасування судових рішень у справі № 320/29450/24 автоматично утворює передбачену пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підставу для перегляду рішення у справі №520/21516/25.

При цьому, колегія суддів не заперечує того, що постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 має значення для формування судової практики щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481. Однак сам по собі факт формування Верховним Судом іншої правової позиції після ухвалення судового рішення не є тотожним скасуванню судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що переглядається.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що мотиви, на які посилається заявник, зводяться до незгоди з судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21516/25, а обставина, на яку посилається заявник, ґрунтується виключно на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи та припущеннях. Відповідач фактично просить суд врахувати новий правовий висновок Верховного Суду та повторно оцінити правильність застосування судом норм матеріального права при вирішенні справи №520/21516/25.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав , обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п. 40).

У справі «Христов проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova №2, заява № 19960/04) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 року по справі № 520/21516/25 в силі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 по справі №520/21516/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 14.10.2026 року.