Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/1007/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/1007/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, по справі № 520/1007/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі по тексту-відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), третя особа: начальник відділу перерахунків пенсій №6 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Крутогуз В.В., в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при передачі заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 року "Про перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як особу льотних екіпажів, з нарахуванням надбавки у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку" для розгляду до неповноважного через відсутність повноважень відділу перерахунків пенсій №6 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг неповноважного за територіальністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як такого, що суперечить нормам ч.2 ст. 24 та ч.5 ст. 45 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 10.07.2024 року з пенсії за віком за ШВП 101 на пенсію за вислугу років за ШВП 221 як особу льотних екіпажів, перерахувати з 10.07.2024 року пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) у розмірі 61% від заробітку з нарахуванням з 10.07.2024 року згідно пункту "Г" статті 21 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" щомісячних надбавок у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку та здійснити виплату різниці між перерахованими сумами пенсії за вислугу років з щомісячними надбавками за її одержання з більш пізнього строку та між фактично виплаченими раніше сумами пенсії за віком.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: начальник відділу перерахунків пенсій №6 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Крутогуз В.В. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року та прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року по справі №520/1007/25 залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просила перевести з ШВП 101 на ШВП 221 з нарахуванням 40% надбавки згідно пункту 2 статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від основного розміру пенсії за вислугу років.

Вищевказану заяву позивача за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №203750002376 від 18.07.2024 року позивачу відмовлено у переході на пенсію за вислугу років, оскільки відсутня уточнююча довідка для підтвердження спеціального трудового стажу.

Не погоджуючись з тим, що заява про перехід на пенсію за вислугу років розглядалася ГУПФУ в Дніпропетровській області, тоді як на пенсійному обліку позивач перебуває в ГУПФУ в Харківській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення опрацювання заяви позивача про перехід на інший вид пенсії за принципом екстериторіальності відповідало діючому порядку приймання та розгляду таких заяв органами Пенсійного фонду України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо передачі заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 року "Про перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як особу льотних екіпажів, з нарахуванням надбавки у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку" для розгляду за принципом екстериторіальності до неповноважного, на думку позивача, через відсутність повноважень відділу перерахунків пенсій №6 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тоді як вважає позивач її заява мала бути розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, де позивач перебуває на обліку за місцем проживання (місцем реєстрації).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржувані дії на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що такі дії вчинено законно, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).

Згідно зі ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За змістом ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:ідентифікує заявника (його представника);надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Положеннями абз. 2,3 п. 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, на час звернення позивача з заявою від 10.07.2024 року "Про перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як особу льотних екіпажів, з нарахуванням надбавки у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку" на законодавчому рівні було закріплено, що органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв, зокрема, заяви про переведення з одного виду пенсії на інший вид, суть якого полягає в опрацюванні заяв територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 28 листопада 2024 року по справі № 320/10744/21.

Колегія суддів також зазначає, що за результатами аналізу положень статтей 5, 44 Закону № 1058-IV, підпункту 2 пункту 10 Положення №280, абзацу 13 пункту 4.2 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16 грудня 2020 року) та абзацу 2, 3 пункту 4.3 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 Верховним Судом у справі № 640/1873/22 було сформульовано такі правові висновки:

- відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом № 1058-IV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону;

- правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України, зокрема, і щодо порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії;

- з моменту набрання чинності змін, внесених Постановою № 25-1 до пункту 4.2 Порядку №22-1, а саме з 30 березня 2021 року, після реєстрації заяви, зокрема і щодо переходу на інший вид пенсії, та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу;

- рішення за результатами розгляду заяви, розподіленої за принципом екстериторіальності, у тому числі про перерахунок пенсії, приймається не пізніше 10 днів після її надходження та підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків) та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що у пояснювальній записці Пенсійного фонду України до проекту Постанови № 25-1 було вказано, що Указом Президента України від 4 вересня 2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства. Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.

Також, Верховний Суд зауважив, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (статті 113, 116 та 117 Конституції України).

Отже, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено Порядком №22-1, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

З матеріалів справи слідує, що заява позивача від 10.07.2024 року про перехід з одного виду пенсії на інший відповідачем за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Таким чином, передача заяви позивача з питання переходу на інший вид пенсії, що здійснена за принципом екстериторіальності, відповідала діючому порядку приймання та розгляду таких заяв органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Таким чином, наведеними вище актами законодавства про пенсійне забезпечення, які врегульовують питання пенсійного забезпечення передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено Порядком №22-1, однак позивачем у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих мотивів щодо невідповідності дій відповідача Порядку №22-1 щодо передачі заяви позивача на розгляд до іншого територіального органу Пенсійного фонду України, а колегією суддів самостійно у межах цієї справи такого не встановлено.

При цьому колегія суддів вказує, що положення пункту 4.2 щодо принципу екстериторіальності та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 мають легітимну мету (гарантують централізовану та прозору систему контролю за процесами призначення та перерахунку пенсій, мінімізують корупційні ризики, зумовлені особистими контактами з громадянами, попереджають можливі випадки зволікань у прийнятті рішення, оптимізують навантаження на працівників, розширюють способи звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України) та відповідають критерію «якості закону» (зокрема, відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) та не передбачають можливість різного тлумачення чи правозастосування).

Враховуючи, що передача заяви позивача про перехід на інший вид пенсії для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тобто до того структурного підрозділу пенсійного органу, який визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності, відбулася в межах чинного законодавства, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області дій щодо передачі заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 року "Про перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як особу льотних екіпажів, з нарахуванням надбавки у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку" для розгляду за принципом екстериторіальності до іншого територіального органу Пенсійного фонду України.

Враховуючи правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо передачі заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 "Про перехід з пенсії за віком на пенсію за вислугу років як особу льотних екіпажів, з нарахуванням надбавки у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку" для розгляду за принципом екстериторіальності до іншого територіального органу Пенсійного фонду України, то похідна вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 10.07.2024 з пенсії за віком за ШВП 101 на пенсію за вислугу років за ШВП 221 як особу льотних екіпажів, перерахувати з 10.07.2024 року пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) у розмірі 61% від заробітку з нарахуванням з 10.07.2024 року згідно пункту "Г" статті 21 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" щомісячних надбавок у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку та здійснити виплату різниці між перерахованими сумами пенсії за вислугу років з щомісячними надбавками за її одержання з більш пізнього строку та між фактично виплаченими раніше сумами пенсії за віком задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що єдиним органом, що мав право перевести позивача на інший вид пенсії з визначенням способів прийняття, оформлення та запровадження рішення, з визначенням повноважень є колегія при начальнику Головного управління, для відділу перерахунків пенсій №6 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області чинне законодавство не передбачає повноважень щодо розгляду та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про перехід на інший вид пенсії, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п.п. 1, 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління

Пенсійного фонду України

21 грудня 2022 року № 28-2) (далі Положення № 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд); основними завданнями головного управління Фонду є, зокрема, реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Пунктом 4 Положення № 28-2 визначено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21 грудня 2022 року № 28-2).

Відповідно до п.п.1, 4. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління

Пенсійного фонду України

21 грудня 2022 року № 28-2) Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України; Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії.

Отже, Головні управління Пенсійного фонду України, як територіальні органи Пенсійного фонду України, забезпечують виконання завдань з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення, а саме щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

Згідно інформаційної сторінки вебпорталу структура Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включає Управління пенсійного забезпечення та відділ перерахунків пенсій № 6.

Таким чином, чинним законодавством передбачено повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як територіального органу Пенсійного фонду України, щодо розгляду заяви позивача про перехід на інший вид пенсії.

Згідно з п. 9 Положення № 28-2 постійно діючим консультативно-дорадчим органом для обговорення найважливіших питань діяльності головного управління Фонду, забезпечення координації роботи його структурних підрозділів та управлінь Фонду є колегія при начальнику головного управління Фонду, яка діє на громадських засадах.

Колегія при начальнику головного управління Фонду, зокрема, розглядає питання своєчасного і в повному обсязі надходження платежів до бюджету Фонду, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, колегія при начальнику головного управління Фонду є консультативно-дорадчим органом та створена для обговорення найважливіших питань діяльності головного управління Фонду, зокрема, питань своєчасного призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

При цьому, Положенням № 28-2 не визначено обов`язків колегії при начальнику головного управління Фонду саме щодо розгляду заяв про призначення (перерахунок) пенсії та прийняття відповідного рішення.

Отже, наведені доводи позивача є необгрунтованими.

З приводу доводів позивача про те, що застосований принцип екстериторіальності згідно пункту 4.2 Порядку № 22-1 порушив права позивача визначені Законом України «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР), оскільки під час розгляду заяви позивача від 10.07.2024 року не було дотримано вимог щодо особистої участі в розгляді документів, подачі додаткових документів, колегія суддів вказує на таке.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом № 393/96-ВР.

Частинами першою, третьою статті 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до додатку 1 до Порядку №22-1 заява про призначення/перерахунок пенсії, крім персональних даних особи, містить наступний розділ «Прошу пенсію: призначити, перерахувати, поновити, перевести з одного виду на інший (непотрібне закреслити)».

Тобто, заява про переведення з одного виду пенсії на інший не є зверненням у розумінні Закону № 393/96-ВР.

Подання такої заяви передбачено статтею 44 Закону № 1058-IV.

При цьому, як уже було зазначено вище, Законом № 1058-IV та Порядком №22-1 прямо передбачено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що положення Закону № 393/96-ВР не врегульовують відносини між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а саме, між позивачем як пенсіонером та територіальним органом Пенсійного фонду України у випадках вирішення питання про призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Тому, наведені доводи позивача є необгрунтованими.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції не було захищено її пенсійні права та не визнано нікчемним правочином - рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №203750002376 від 18.07.2024 року, прийняте за результатами розгляду заяви позивача, яким позивачу відмовлено у переході на інший вид пенсії, колегія суддів до уваги не бере та зазначає таке.

Відповідно до п.19 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №203750002376 від 18.07.2024 року є актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій, що стосується прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, в порядку, встановленому КАС, захист прав, свобод або законних інтересів може відбуватися шляхом визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що в межах позовних вимог даної справи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №203750002376 від 18.07.2024 року не є предметом позову, позивач таке рішення в межах розгляду даної справи не оскаржує.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні повноваження щодо надання оцінки рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №203750002376 від 18.07.2024 року.

З цього приводу, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про не залучення судом першої інстанції до участі у справі в якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а тому хибною є думка позивача, що рішення суб`єкта владних повноважень є правочином.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду від 04.06.2019 року по справі №916/3156/17, від 14.04.2021 року по справі №335/5977/17, від 14.07.2021 року по справі №388/1299/17 колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі висновки зроблено у цивільних та господарській справах з питань, які не стосуються спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spainвід 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги зазначені вище висновки суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позову без задоволення.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 по справі № 520/1007/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій