Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №200/9053/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 200/9053/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №200/9053/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

01.04.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

В обґрунтування заяви позивач зазначала, що рішення суду набрало законної сили, проте відповідачем не виконано.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026:

встановлено Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 по справі №200/9053/25, а саме дев`яносто днів з дня отримання даної ухвали;

накладено на керівника Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.;

ухвалено стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.;

ухвалено стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 10.09.2026 відповідачем не подано звіт про виконання рішення суду від 03.02.2026 по справі №200/9053/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, що є підставою для встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі № 200/9053/25.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що у квітні 2026 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, проте позивач не спрямувала зазначену заяву на адресу військової частини НОМЕР_1 . Крім того, суд не повідомив військову частину про прийняття вищевказаної заяви до розгляду та не надав строк для подачі відзиву на заяву, у зв`язку з чим військової частини НОМЕР_1 не змогла скористатись своїми процесуальними правами, як сторона адміністративної справи.

Також скаржник зауважує, що суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 30.04.2026 № 80857844. Також, відповідно до телеграми помічника командувача з фінансово економічної роботи – начальника фінансово – економічної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо Алгоритму опрацювання документів щодо неоскарження рішень судів від 07.03.2024 № 1795 та вимог помічника командувача з правової роботи начальника юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 (розпорядники коштів третього рівня) зобов`язана надати до розпорядників коштів другого рівня розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства разом з копією рішення суду. Фінансування забезпечувальним фінансовим органом вище зазначених заходів за напрямом КЕКВ 2112 на виконання рішення суду не проведене. У зв`язку з чисельними зверненнями до судів колишніх військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих підрозділів, коштів, які надходять за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» на зазначені цілі, є недостатньо для повного погашення заборгованості. Таким чином, військова частина НОМЕР_1 не встигла виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 по справі № 200/9053/25, яке набрало законної сили 31.03.2026 з об`єктивних причин.

Також апелянт звертає увагу, що починаючи з 01.06.2026 військова частина НОМЕР_1 не мала можливості подати жодного документу на адресу Донецького окружного адміністративного суду через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі у зв`язку із зміною територіальної підсудності та передачею справ до Харківського окружного адміністративного суду.

З урахуванням викладеного скаржник вказує на наявність поважних причин, що унеможливили вчасне подання звіту про виконання судового рішення. Відтак, Харківським окружним адміністративним судом передчасно прийнято рішення про накладення на керівника військової частини НОМЕР_1 штрафних санкцій та не надано військовій частині НОМЕР_1 строк на подання звіту або пояснень після зміни територіальної підсудності та заміни суду через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

28.09.2026 судом отримано відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що будучи повідомленим про встановлення судового контролю, відповідач не подав звіт у встановлений судом строк, не довів на наявності поважних причин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання звіту. При цьому, відповідач мав можливість виконати ухвалу про встановлення судового контролю ще до 10.05.2026, тобто задовго до зміни територіальної підсудності 01.06.2026. Так само відсутність бюджетного фінансування не перешкоджала поданню звіту, оскільки звіт мав містити інформацію про стан виконання рішення та заходи, які вживаються відповідачем для його виконання. При цьому законність самого встановлення судового контролю вже була предметом апеляційного перегляду, а ухвалу від 10.04.2026 залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026. Оскаржувана ухвала від 10.09.2026 не встановлює судовий контроль повторно, а застосовує передбачені КАС України наслідки невиконання відповідачем уже встановленого судом обов`язку щодо подання звіту. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування ухвали від 10.09.2026.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №200/9053/25, яке набрало законної сили 31.03.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно, що належало до виплати при звільненні 28.08.2025.

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 15.09.2015 по 28.08. року, з урахуванням раніше виплачених сум;

в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

01.04.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії:

встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/9053/25;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у місячний строк подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі 200/9053/25.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 200/9053/25 залишено без змін.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду змінено та передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 справу №200/9053/25 розподілено судді Супрун Ю.О.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 прийнято до провадження матеріали заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України №200/9053/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 по справі №200/9053/25, а саме дев`яносто днів з дня отримання даної ухвали; накладено на керівника Військової частини НОМЕР_1 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.; ухвалено стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.; ухвалено стягнути з керівника Військової частини НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою-шостою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

У силу вимог частин першої-п`ятої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно з частиною десятою статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини сьомої статті 382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

Таким чином, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, на суд покладається обов`язок вжити заходи реагування шляхом накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Аналогічний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19.

Колегія суддів встановила, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №200/9053/25, яке набрало законної сили 31.03.2026, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 15.09.2015 по 28.08. року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2026, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у місячний строк подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі 200/9053/25.

Згідно зі статтею 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Отже, постановлена в порядку письмового провадження ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 набрала законної сили 10.04.2026 та у силу вимог статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 14, статті 370 КАС України є обов`язковою до виконання.

Відповідно до картки руху документу, сформованої судом апеляційної інстанції в підсистемі «Електронний суд», ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 отримана Військовою частиною НОМЕР_1 10.04.2026 о 18:51.

Висновуючи про наявність підстав для встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень – суб`єкта, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали (10.09.2026) звіту про виконання рішення суду відповідачем не подано, клопотань про продовження встановленого строку чи повідомлень про наявність обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання процесуального обов`язку, до суду першої інстанції не надходило.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено територіальну підсудність Донецького окружного адміністративного суду на Харківський окружний адміністративний суд.

У справі, що розглядається, матеріали заяви про встановлення судового контролю відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено 07.09.2026.

При цьому 10.09.2026 ухвалами Харківського окружного адміністративного суду прийнято до провадження матеріали заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України та розглянуто питання встановлення нового строку для подання звіту і накладення штрафу у зв`язку з його неподанням.

Згідно з частиною десятою статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, вирішенню питання про встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу передує з`ясування обставин неподання звіту у встановлений строк, зокрема наявності або відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання.

Разом з тим, суд першої інстанції призначив заяву до розгляду та того ж дня постановив оскаржувану ухвалу про встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу, не дослідивши наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення нового строку подання звіту та накладення штрафу.

Сам факт порушення встановленого строку подання звіту не звільняє суд від обов`язку з`ясувати причини несвоєчасного подання звіту, водночас суд першої інстанції, розглянувши матеріали заяви про встановлення судового контролю та постановивши оскаржувану ухвалу в один день, не надав суб`єкту владних повноважень можливості висловити свої заперечення або надати відповідні пояснення разом з доказами щодо виконання рішення суду, чим фактично позбавив його можливості викласти свою позицію з питань, що мають істотне значення для застосування заходів, передбачених частиною десятою статті 382-3 КАС України.

З урахуванням наведеного, судова колегія підсумовує, що за відсутності з`ясування судом питання щодо наявності або відсутності поважності причин несвоєчасного подання звіту висновок суду першої інстанції про правомірність встановлення нового строку та накладення штрафу є необґрунтованим та передчасним.

Апелянт посилається, зокрема, на те, що військова частина НОМЕР_1 не встигла виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 по справі № 200/9053/25 з об`єктивних причин, посилаючись на винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 30.04.2026 № 80857844, які долучені до апеляційної скарги, а також на неможливість подати документи на адресу Донецького окружного адміністративного суду через електронний кабінет у зв`язку із зміною територіальної підсудності та передачею справ до Харківського окружного адміністративного суду, на підтвердження чого надано скриншот.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, суд апеляційної інстанції в силу імперативної дії частини четвертої статті 308 КАС України позбавлений можливості прийняти нові докази без встановлення причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

Враховуючи, що суд першої інстанції не надав відповідачу можливості висловити свою позицію щодо причин несвоєчасного виконання судового рішення та подання відповідних документів, суд апеляційної інстанції в силу імперативних приписів частини четвертої статті 308 КАС України позбавлений можливості прийняти нові докази без з`ясування причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги, зважаючи на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції, для правильного вирішення спору визначального значення не мають, а тому колегією суддів не досліджуються.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема наявності чи відсутності поважних причин несвоєчасного подання звіту, при цьому безпосереднє здійснення судового контролю віднесено до його повноважень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі №200/9053/25 скасувати.

Справу № 200/9053/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 по справі №200/9053/25.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна