Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/14442/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/14442/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський металопрокатний завод" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Олексій Котеньов) від 13.07.2026 по справі № 520/14442/26

за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський металопрокатний завод"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД” до бюджету кошти з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, у розмірі суми податкового боргу – 580746,63 грн, а саме:

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету 14010100, код за КАТОТТГ – UA14000000000091971), у сумі 536221,71 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400, код за КАТОТТГ – UA14120090000098500, Краматорська територіальна громада), у сумі 7894,65 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400, код за КАТОТТГ – UA14120110000031497, Лиманська територіальна громада), у сумі 1653,20 грн;

- орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600, код за КАТОТТГ – UA14120090000098500, Краматорська територіальна громада), у сумі 30655,66 грн;

- орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600, код за КАТОТТГ – UA14120110000031497, Лиманська територіальна громада), у сумі 4321,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач має податковий борг, який виник на підставі несплачених податкових зобов`язань. Вказує, що відповідачу направлено податкову вимогу і з дати вручення зазначеної вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись, у зв`язку з чим вказана податкова вимога не втратила своєї юридичної сили.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 520/14442/26 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД” (вул. Дмитра Мазура, буд. 10, м. Краматорськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84303, код ЄДРПОУ 37580274) до бюджету кошти з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, у розмірі суми податкового боргу – 580 746 (п`ятсот вісімдесят тисяч сімсот сорок шість) грн 63 коп, а саме:

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету 14010100, код за КАТОТТГ – UA14000000000091971), у сумі 536221,71 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400, код за КАТОТТГ – UA14120090000098500, Краматорська територіальна громада), у сумі 7894,65 грн;

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400, код за КАТОТТГ – UA14120110000031497, Лиманська територіальна громада), у сумі 1653,20 грн;

- орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600, код за КАТОТТГ – UA14120090000098500, Краматорська територіальна громада), у сумі 30655,66 грн;

- орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600, код за КАТОТТГ – UA14120110000031497, Лиманська територіальна громада), у сумі 4321,41 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд не встановив факту вручення відповідачу податкової вимоги, що є обов`язковою передумовою стягнення податкового боргу. Вказує, що податкова вимога 2024 року не може охоплювати грошові зобов`язання, що виникли у 2025 році, а безперервність податкового боргу не доведена належними доказами. Також зазначає, що з рішення неможливо встановити, з чого складається сума 536221,71 грн, чи відповідає вона сумі ППР форми «Н», чи включає вона пеню та за який період її нараховано. Посилається на те, що пеня нарахована з порушенням мораторію, встановленого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Також вказує, що судом не враховано місцерозташування відповідача в зоні бойових дій, що виключає нарахування податку на нерухоме майно та плати за землю на таких територіях бойових дій.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД” (код ЄДРПОУ 37580274) є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.03.2011 за № 12701020000003396, податкова адреса: 84303, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Дмитра Мазура, буд. 10 (код за КАТОТТГ – UA14120090000098500, Краматорська територіальна громада).

ТОВ “КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД” перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Краматорська ДПІ як платник податків за основним місцем обліку з 12.03.2011, номер взяття на облік 565.

Податковим органом було проведено камеральну перевірку, за підсумками якої складено Акт від 06.10.2025 № 5958/05-99-04-08/37580274 про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) ТОВ “КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД”, який 06.10.2025, на виконання пункту 42.4 статті 42 Податкового Кодексу України направлено в Електронний кабінет підприємства.

Згідно з квитанцією № 2 про доставку документів в Електронний кабінет Акт доставлено 06.10.2025 о 15 год. 32 хв.

За даними перевірки встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, чим порушено вимоги абз. 1 п. 120-1.1 ст. 120-1 розділу II Податкового Кодексу України (далі – ПК України, Кодекс), п. 90 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України та складено податкове повідомлення-рішення форми “Н” вiд 15.10.2025 № 6392/05-99-04-08/37580274, яке 16.10.2025 на виконання пункту 42.4 статті 42 Податкового Кодексу України направлено в Електронний кабінет підприємства.

Згідно з квитанцією № 2 про доставку документів в Електронний кабінет, податкове повідомлення-рішення доставлено 16.10.2025 о 10 год. 45 хв.

Вказане податкове повiдомлення-рiшення не оскаржувалось платником та не відкликалось податковим органом.

Також судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку, за підсумками якої складено Акт від 04.03.2025 № 1140/05-99-04-08/37580274 про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та орендної плати з юридичних осіб ТОВ “КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД”, який 04.03.2025 направлено платнику засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Лист з вказаним Актом вручено поштою 20.03.2025.

За даними перевірки встановлено порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з орендної плати з юридичних осіб, чим порушено вимоги п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266, п. 287.3 ст. 287 ПК України та складено податкові повідомлення-рішення форми “Ш” вiд 09.04.2025 № 1875/05-99-04-08/37580274, № 1876/05-99-04-08/37580274, які 09.04.2025 направлено відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Лист із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями вручено поштою 22.04.2025.

У зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлені строки, відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 12.04.2024 № 0000133-1302-0599.

Враховуючи те, що платником у добровільному порядку податковий борг не був сплачений, ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки доказів погашення відповідачем суми заборгованості станом на день розгляду спору не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу є обґрунтованими.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Положеннями п. 42.4 ст. 42 ПК України визначено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами п. 42.5 ст. 42 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Положеннями пункту 59.1. статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи судом встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку, за підсумками якої складено Акт від 06.10.2025 № 5958/05-99-04-08/37580274 про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) ТОВ “КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД”, який 06.10.2025, на виконання пункту 42.4 статті 42 Податкового Кодексу України направлено в Електронний кабінет підприємства.

Згідно з квитанцією № 2 про доставку документів в Електронний кабінет Акт доставлено 06.10.2025 о 15 год. 32 хв.

За даними перевірки встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, чим порушено вимоги абз. 1 п. 120-1.1 ст. 120-1 розділу II Податкового Кодексу України (далі – ПК України, Кодекс), п. 90 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України та складено податкове повідомлення-рішення форми “Н” вiд 15.10.2025 № 6392/05-99-04-08/37580274, яке 16.10.2025 на виконання пункту 42.4 статті 42 Податкового Кодексу України направлено в Електронний кабінет підприємства.

Згідно з квитанцією № 2 про доставку документів в Електронний кабінет, податкове повідомлення-рішення доставлено 16.10.2025 о 10 год. 45 хв.

Вказане податкове повiдомлення-рiшення не оскаржувалось платником та не відкликалось податковим органом.

Також судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку, за підсумками якої складено Акт від 04.03.2025 № 1140/05-99-04-08/37580274 про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та орендної плати з юридичних осіб ТОВ “КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД”, який 04.03.2025 направлено платнику засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Лист з вказаним Актом вручено поштою 20.03.2025.

За даними перевірки встановлено порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з орендної плати з юридичних осіб, чим порушено вимоги п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266, п. 287.3 ст. 287 ПК України та складено податкові повідомлення-рішення форми “Ш” вiд 09.04.2025 № 1875/05-99-04-08/37580274, № 1876/05-99-04-08/37580274, які 09.04.2025 направлено відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Лист із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями вручено поштою 22.04.2025.

У зв`язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлені строки, відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 12.04.2024 № 0000133-1302-0599.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що суд не встановив факту вручення відповідачу податкової вимоги, що є обов`язковою передумовою стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає, що за наявними у справі доказами (копії містяться в матеріалах справи в електронній формі), встановлено, що податкову вимогу від 12.04.2024 № 0000133-1302-0599 направлено на адресу підприємства відповідача: вул. Дмитра Мазура, 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84303, рекомендованим поштовим відправленням (штрих-кодовий ідентифікатор 4910706993933), але це поштове відправлення 03.05.2024 було повернуто на адресу податкового органу із відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання».

Як вказувалося вище, згідно з п. 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із п. 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційною адміністративного суду у складі Верховною Суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У постанові від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17 Верховний Суд дійшов висновку щодо застосування норми матеріального права - статті 42 ПК України та зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Враховуючи, що податкова вимога була направлені за місцем реєстрації відповідача, документ в розумінні пункту 42.2 статті 42 ПК України вважається належним чином врученим платнику. Крім того, суд враховує, що ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ МЕТАЛОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» подано заяву № 9366036714 про бажання отримувати документи через Електронний кабінет лише 03.12.2024, тобто після формування податкової вимоги.

Отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що податкова вимога 2024 року не може охоплювати грошові зобов`язання, що виникли у 2025 році, а безперервність податкового боргу не доведена належними доказами, колегія суддів зазначає таке.

Так, положеннями п. 59.1. ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Враховуючи приписи наведених вище норм, колегія суддів зазначає, що оскільки після формування податкової вимоги 2024 році сума податкового боргу підприємства позивача збільшилася, зокрема у зв`язку з винесенням у 2025 році податкових повідомлень-рішень, сплаті на підставі такої вимоги підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день погашення.

При цьому суд зазначає, що про безперервність податкового боргу свідчать наявні в матеріалах справи (матеріали в електронній формі) копії інтегрованих карток платника податків.

Отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що суд не встановив підстав та розміру основної складової стягнутої суми – 536221,71 грн податку на додану вартість, колегія суддів зазначає таке.

Апелянт вказує, що найбільша частина стягнутої суми – 536221,71 грн, що становить понад 92 відсотки загального розміру стягнення, – це податок на додану вартість. Зазначає, що у мотивувальній частині рішення згадується акт камеральної перевірки від 06.10.2025 № 5958/05-9904-08/37580274 та податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 15.10.2025 № 6392/05-99-04-08/37580274, проте жодного разу не аналізується та не перевіряється формування суми, визначеної у вказаному ППР.

Колегія суддів зазначає, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Колегія суддів наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 27.06.2023 у справі № 480/13804/21, від 21.01.2024 у справі № 300/2859/22, від 08.08.2024 у справі № 440/18128/21, від 13.02.2025 у справі № 580/871/24 та інших.

Відповідачем доказів оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку не надано та судом таких обставин не встановлено.

Отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що пеня нарахована з порушенням мораторію, встановленого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, колегія суддів зазначає таке.

Апелянт вказує, що усі без винятку позиції пені, наведені в рішенні, нараховані за період, що починається з 01.05.2023, із посиланням на врахування вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з тим, дослідивши надані контролюючим органом розрахунки сум пені, судом встановлено, що дійсно пеня нарахована за періоди з 01.05.2023, але згідно цих же розрахунків, початком періоду нарахування пені є дата не раніше 01.07.2023, що свідчить про те, що суми пені нараховані із врахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що судом не враховано місцерозташування відповідача в зоні бойових дій, що виключає нарахування податку на нерухоме майно та плати за землю на таких територіях бойових дій, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що об`єкти оподаткування, щодо яких нараховано податок на нерухоме майно та орендну плату, розташовані на території Краматорської міської територіальної громади (код КАТОТТГ UA14120090000098500) та Лиманської міської територіальної громади (код КАТОТТГ UA14120110000031497) Донецької області.

Зазначені територіальні громади включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 і ці обставини сторонами у справі не заперечуються.

Апелянт по справі посилається на те, що всі нарахування ґрунтуються на податкових деклараціях та розрахунках, поданих у лютому 2022 року (№ 9032801561 та № 9032855127 від 16.02.2022, № 9031626405 і № 9031626412 від 15.02.2022, № 9033827069 від 17.02.2022), тобто до початку повномасштабного вторгнення та до набрання чинності наведеними пільгами, у зв`язку з чим вважає, що задекларовані в них зобов`язання підлягали коригуванню, а нарахування на них пені за періоди після березня 2022 року є безпідставним.

Колегія суддів зазначає, що 06.05.2023 набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким пункт 69.14. викладено в такій редакції: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.»

Отже, суд звертає увагу, що право осіб на звільнення від сплати податку відповідно до підпунктів 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реалізується шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій із зменшенням відповідних податкових зобов`язань.

Відповідачем не надано доказів відкоригування самостійно нарахованих податкових зобов`язань з плати за землю шляхом подання в порядку, визначеному Податковим кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2024 року у справі № 620/5747/23, від 22 листопада 2024 року у справі № 280/325/24.

Отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що оскільки за підприємством позивача рахується сума податкового боргу у розмірі 580746,63, а саме: 1) податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету 14010100, код за КАТОТТГ – UA14000000000091971), у сумі 536221,71 грн; 2) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400, код за КАТОТТГ – UA14120090000098500, Краматорська територіальна громада), у сумі 7894,65 грн; 3) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010400, код за КАТОТТГ – UA14120110000031497, Лиманська територіальна громада), у сумі 1653,20 грн; 4) орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600, код за КАТОТТГ – UA14120090000098500, Краматорська територіальна громада), у сумі 30655,66 грн; 5) орендна плата з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010600, код за КАТОТТГ – UA14120110000031497, Лиманська територіальна громада), у сумі 4 321,41 грн, яка відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський металопрокатний завод" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 520/14442/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло