Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/4590/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/4590/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, по справі № 520/4590/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЄКСС"

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЄКСС» (надалі по тексту-позивач, ТОВ «ФЛЄКСС») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (надалі по тексту-відповідач, митниця, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2024/000701/2 від 13.12.2024 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЄКСС» до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Харківської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2024/000701/2 від 13.12.2024 року.

Стягнуто з Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЄКСС» сплачений судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року у справі № 520/4590/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ФЛЄКСС».

Позивач, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛЄКСС» та REPLAS Recycling Plastics Spolkazo.o. було укладено контракт № 26112024 від 26.11.2024.

До митного оформлення було подано митну декларацію 24UA807200018302U8, разом із якою подано: рахунок-фактуру (Інвойс) 002/FKWW/2024 від 09.12.2024 р., сертифікат якості від 09.12.2024 р., пакувальний лист від 09.12.2024 р., автотранспортну накладну А№019725 від 09.12.2024 р., сертифікат з перевезення товару ЄUR.І №PL/MF/AU0451974 від 09.12.24 р., платіжну інструкцію № 131 від 02.12.2024 р., прейскурант виробника від 26.11.24 р., довідку про транспортні витрати від 09.12.2024 року, контракт з постачальником № 26112024 від 26.11.24 р., лист №0912-1/24 від 09.12.24 р., копію митної декларації країни відправлення, договір про надання послуг митного брокера № 81-КБ-08/2014 від 05.08.2014 року.

Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2024/000701/2 від 13.12.2024 р.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення митниці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, проте з інших мотивів та підстав, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що таке рішення прийнято незаконно, виходячи з наступного.

12.12.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «ФЛЄКСС» (код ЄДРПОУ 38734484) була подана митна декларація за №24UA807200018302U8(№UA807200/2024/018302) на товар №1: « Полiмери етилену в первинних формах з вiдносною густиною бiльш 0,94 при температурi 23 град. С без вмiсту алюмiнiю; кальцiю; хрому; залiза; нiкелю; титану; ванадiю: НDРЕ пластiвцi - 22000кг. НDРЕ пластiвцi (полiетилен низького тиску) з вiдносною густиною 0,955 при 23 град. С. Колiр - mix. Вмiст ПНТ -99,2%, волога - 0,8%. НDРЕ пластiвцi використовуються для виробництва полiмерної гiдроiзоляцiйної шипованої мембрани. Торговельна марка: REPLAS Recycling Plastics Spolka», код товару згідно з УКТЗЕД 3901209000, що надійшов на адресу ТОВ «ФЛЄКСС» за зовнішньоекономічним контрактом з підприємством REPLAS Recycling Plastics Spolka z.o.o. Польща. Декларантом було застосовано метод визначення митної вартості товару, що імпортується, за ціною договору (контракту).

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування(ч.2 ст. 53 МК України).

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи.

Відповідно до графи 44 поданої МД декларантом надано: рахунок-фактуру (Інвойс) 002/FKWW/2024 від 09.12.2024 р., сертифікат якості від 09.12.2024 р., пакувальний лист від 09.12.2024 р., автотранспортну накладну А№019725 від 09.12.2024 р., сертифікат з перевезення товару ЄUR.І №PL/MF/AU0451974 від 09.12.24 р., платіжну інструкцію № 131 від 02.12.2024 р., прейскурант виробника від 26.11.24 р., довідку про транспортні витрати від 09.12.2024 року, контракт з постачальником № 26112024 від 26.11.24 р., лист №0912-1/24 від 09.12.24 р., копію митної декларації країни відправлення, договір про надання послуг митного брокера № 81-КБ-08/2014 від 05.08.2014 року.

Проте митний орган, не погодившись з заявленою декларантом митною вартістю товару, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2024/000701/2 від 13.12.2024 року за другорядним методом (за ціною ідентичних товарів).

Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.6 ст. 54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товару виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару.

Митний орган, посилаючись на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом, та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2024/000701/2 від 13.12.2024 року.

Проте, колегія суддів вважає рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2024/000701/2 від 13.12.2024 року незаконним, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і таке інше.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

З матеріалів справи слідує, що прийняттю оспорюваного рішення про коригування митної вартості спірного товару передувала процедура проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення митної вартості за результатами якої декларанта позивача було зобов`язано надати додаткові документи шляхом направлення декларанту повідомлення від 12.12.2024 року.

Згідно вказаного повідомлення митним органом у декларанта в підтвердження заявленої митної вартості товару було витребувано додаткові документи, передбачені ч.3 ст. 53 МК України.

В обгрунтування таких дій відповідач зазначає, що декларантом під час митного оформлення товару митну вартість не підтверджено в повній мірі документально, документи, що були подані декларантом в підтвердження митної вартості разом з МД не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товару.

Отже, як зазначає відповідач, підставою для витребування додаткових документів була наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до п.2 ч.4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Отже, у разі невизнання митним органом заявленої митної вартості товару декларант письмово повідомляється про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана.

Між тим, надіслане декларанту електронне повідомлення не містить обгрунтованих відомостей про причини, за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, в повідомленні не зазначено, які саме документи, визначені ч.2 ст. 53 МК України, подані декларантом під час митного оформлення товару в підтвердження митної вартості товару, містили неповні відомості щодо митної вартості товару та яких документів, визначених ч.2 ст. 53 МК України, не вистачало для визнання заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Проте, колегія суддів зазначає, що електронне повідомлення відповідача не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах, визначених ч.2 ст. 53 МК України, або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що жоден нормативно-правовий документ не зобов`язує митний орган у запиті на надання додаткових документів зазначати, які саме розбіжності були виявлені посадовою особою митного органу під час аналізу документів, поданих до митного оформлення колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки у відповідності до п.2 ч.4 ст. 54 МК України декларант письмово повідомляється про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана, а отже митний орган зазначає, які саме документи, визначені ч.2 ст. 53 МК України, подані декларантом під час митного оформлення товару в підтвердження митної вартості товару, містили неповні відомості щодо митної вартості товару та яких документів, визначених ч.2 ст. 53 МК України, не вистачало для визнання заявленої митної вартості товару.

Між тим, Харківською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; транспортно-експедицiйнi рахунки, заявки перевезення, договори, калькуляцiю транспортних витрат тощо.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 15 лютого 2024 року по справі № 815/5838/17.

Також, згідно повідомлення митниці від 12.12.2024 року декларанту було запропоновано надати в разi наявностi iнформацію на цiну на свiтових товарних бiржах (бiржовi котирування).

Позивач листом №2024/1212/3 вiд 12.12.2024 року повідомив митницю, що ТОВ «ФЛЄКСС» відповідно до ч.2,3 ст.53 МК України було надано всi наявнi додаткові документи, що пiдтверджують митну вартiсть товару. Інші документи, протягом 10-ти днiв надати не маємо можливостi.

Також, позивач листом № 2024/1312/1 вiд 13.12.2024 року повідомив митницю, що інформацiї щодо бiржових цiн на подiбний товар декларант немає в наявностi та надати не може, оскільки товар зазначений в МД 24 UA807200018302U8 вiд 12.12.2024 року позивачем було придбано за прямим контрактом з виробником-компанiєю РЕПЛАСТ (Польща) за договiрною цiною, а не через бiржу, що є звичайною практикою та не суперечить митному законодавству.

Витребування таких додаткових документів, як зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, було обумовлено тим, що, використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також документи подані декларантом та зазначені у ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти, калькуляція від виробника товару;

- декларантом не надано комерційний рахунок DEX/005/2024 від 26.11.2024 року, що зазначено в гр.70 платіжної інструкції №131 від 02.12.2024 року;

- декларантом не надано транспортно-експедиційний договір між покупцем та експедитором;

- не надано посередницький транспортний договір між експедитором та перевізником, що зазначено в графі 23 CMR від 09.12.2024 року А№019725;

- не надано рахунки нa оплату транспортно-експедиційних послуг;

-в довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на транспортно-експедиційний договір;

-відсутня калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

-відсутній переклад митної декларації країни відправлення №24PL402010000KYFAD, що суперечить вимогам ст.254 МКУ;

-згідно інформації «дайджест цін» наданої від Укрпромзовнішекспертиза №262 з 16.11.2024 року по 30.11.2024 року ціни на умовах поставки FD* – Пн.-зх. Європа, євро/т, без ПдВ, складає - Поліетилен низького тиску HDPE 390120 (1035,00- 1105,00 євро/т, що не відповідає наданої комерційної пропозиції та комерційному інвойсу.

На посилання відповідача з приводу неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару через те, що відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти, калькуляція від виробника товару колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару входять до переліку додаткових документів.

У постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів.

Відповідно до висновків Верховного Суду наведених у постанові від 27.01.2022 року у справі №810/3667/15 каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Отже, митний орган не може посилатися на відсутність каталогів, специфікацій, прейскуранту (прайс-листа) виробника, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Між тим, позивачем до митного оформлення товару разом з МД №24UA807200018302U8 був наданий прайс-лист виробника товару від 26.11.24 року, який відповідно до класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 було зазначено за кодом документа «3014».

Колегія суддів також зазначає, що калькуляція відноситься до переліку документів, визначених ч.4 ст.53 МК України, які митниця має право витребувати у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а отже не надання такого документа разом з МД не є підставою для витребування додаткових документів, оскільки калькуляція не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися виключно у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 53 МК України за її наявності.

Отже, наведені доводи відповідача колегія суддів вважає необгрунтованими.

На посилання відповідача з приводу неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару через те, що відсутня калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, а також те, що в довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на транспортно-експедиційний договір колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, ч.2 ст.53 МК України не містить чіткого переліку транспортних (перевізних) документів, що надаються декларантом в підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до транспортних (перевізних) документів можуть належати:

рахунок-фактура ( акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже, відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть підтверджуватися, зокрема, калькуляцією транспортних витрат, проте у разі якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС" (виконавець, експедитор) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування від 03.12.2024 року № 2024/12/ 04-1, згідно якого виконавець (експедитор) зобов`язується вiд свого iменi за дорученням замовника (позивача) i за його рахунок вчинити на користь замовника комплекс дiй, пов`язаних з органiзацiєю міжнародних вантажних автомобільних перевезень вантажів замовника.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС" позивачу було надано довідку про транспортні витрати від 09.12.2024 року, рахунок на оплату № 324-007232 від 09.12.2024 року.

Позивачем згідно платіжної інструкції №14508 від 17.12.2024 року було здійснено оплату міжнародних транспортних послуг за перевезення товару, наданих ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС".

Отже, перевезення товару, наданого позивачем до митного оформлення, було здійснено не з використанням власного транспортного засобу, а за допомогою послуг експедитора ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС", а тому наведені доводи митниці, що за відсутності калькуляції транспортних витрат неможливо підтвердити митну вартість товару колегія суддів вважає необгрунтованими.

Також, колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 р. по справі № 810/4441/16.

Довідка про транспортні витрати від 09.12.2024 року була видана ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС"-експедитором за договором транспортно-експедиційного обслуговування від 03.12.2024 року № 2024/12/ 04-1, укладеного з позивачем на перевезення товару.

Отже, надана декларантом довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Таким чином, доводи митниці про те, що через відсутність в довідці про транспортні витрати посилання на транспортно-експедиційний договір неможливо підтвердити митну вартість товару є необгрунтованими.

На посилання відповідача з приводу неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару через те, що відсутній переклад митної декларації країни відправлення №24PL402010000KYFAD, що суперечить вимогам ст.254 МКУ колегія суддів зазначає таке.

Митна декларація країни відправлення не відноситься до переліку документів, визначених ч.2 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товару, а може бути витребувана як додатковий документ відповідно до ч.3 ст. 53 МК України.

Відповідно до ст. 254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З аналізу наведеної норми слідує, що переклад документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, українською мовою або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування надається на вимогу митного органу у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Митницею було витребувано митним органом у позивача переклад декларації країни відправлення відповідно до вимог статті 254 МКУ, проте митним органом не обгрунтовано необхідність даних, що містяться у декларації країни відправлення, для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 17.02.2022 по справі № 520/4051/19 «Суд також враховує, що однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень слугувала відсутність перекладу митної декларації країни відправлення в зв`язку з чим відповідач не міг встановити відправника, одержувача товару, інші важливі відомості» колегія суддів до уваги не бере, оскільки з наданої декларантом митної декларації країни відправлення №24PL402010000KYFAD вбачається можливим встановити відправника, одержувача товару, інші важливі відомості.

Таким чином, посилання відповідача про неможливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару через ненадання позивачем до митниці митної декларації країни відправлення з перекладом відповідно до вимог статті 254 МКУ є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги митниці про те, що декларантом було надано експортну декларацію країни відправлення №24PL402010000KYFAD без відміток митних органів країни відправлення колегія суддів до уваги не бере та зазначає, що рішення про коригування митної вартості з цих підстав не приймалося.

На посилання відповідача з приводу неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару через те, що не надано посередницький транспортний договір між експедитором та перевізником, що зазначено в графі 23 CMR від 09.12.2024 року А№019725 колегія суддів зазначає, що позивач є замовником транспортних послуг з перевезення вантажу за договором транспортно-експедиційного обслуговування від 03.12.2024 року № 2024/12/ 04-1, укладеного з ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС" (експедитор), а отже має договірні відносини саме з експедитором ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС" та веде розрахунки саме з цим контрагентом, який за умовами наведеного договору має право самостійно від свого імені укладати договори з перевізниками, а тому посередницькі договірні відносини між ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС" та перевізником, що зазначений в графі 23 CMR від 09.12.2024 року А№019725, позивача не стосуються, а отже у позивача відсутній обов`язок мати посередницький транспортний договір між експедитором та перевізником.

На посилання відповідача з приводу неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару через те, що згідно інформації «дайджест цін» наданої від Укрпромзовнішекспертиза №262 з 16.11.2024 року по 30.11.2024 року ціна на умовах поставки FD* – Пн.-зх. Європа, євро/т, без ПдВ, складає - Поліетилен низького тиску HDPE 390120 (1035,00- 1105,00 євро/т), що не відповідає наданої комерційної пропозиції та комерційному інвойсу колегія суддів зазначає таке.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Таким чином, наведені посилання митного органу колегія суддів вважає необґрунтованими.

Отже, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів щодо неможливості здійснення митного оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору з наведених вище підстав, не обґрунтував висновки належними та безперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару з наведених вище підстав у цій справі відповідачем не доведена.

На посилання відповідача з приводу неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товару через те, що декларантом не надано комерційний рахунок DEX/005/2024 від 26.11.2024 року, що зазначено в гр.70 платіжної інструкції №131 від 02.12.2024 року, транспортно-експедиційний договір між покупцем та експедитором, рахунки нa оплату транспортно-експедиційних послуг колегія суддів зазначає таке.

Так, з матеріалів справи слідує, що декларантом разом з МД не було надано комерційний рахунок DEX/005/2024 від 26.11.2024 року, що зазначено в гр.70 платіжної інструкції №131 від 02.12.2024 року, транспортно-експедиційний договір між покупцем та експедитором, рахунки нa оплату транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, не надання вказаних документів зумовило виникнення у відповідача обгрунтованого сумніву щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення відповідача від 12.12.2024 року не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, у повідомленні не наведено, які недоліки в поданих документах, визначених ч.2 ст. 53 МК України, або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом позивача.

Позивач зазначив, що оскільки повідомлення митниці не містило інформації про те, яких саме документів, передбачених ч.2 ст.53 МК України, не вистачало для митного оформлення товару за першим методом, то про підстави винесення рішення про коригування митної вартості позивач дізнався вже після винесення рішення.

Згідно з ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч.9 ст.55 МК України у разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Позивачем було подано заяву №1 від 18.12.2024 року в порядку ст.55 Митного кодексу України, до якої було додано комерційний рахунок (проформа-інвойс) DEX/005/2024 від 26.11.2024 року, що зазначено в гр.70 платіжної інструкції №131 від 02.12.2024 року, транспортно-експедиційний договір між покупцем та експедитором від 03.12.2024 року № 2024/12/ 04-1, рахунок нa оплату транспортно-експедиційних послуг № 324-007232 від 09.12.2024 року, заявку №1м-12/24/1 від 03.12.2024 року.

Проте, Харківська митниця листом №7.14-1/15-02/13/7882 від 26.12.2024 року повідомила, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару від 13.12.2024 року № UА807000/2024/000701/2.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначений лист митниці змістовних обгрунтувань неврахування наданих позивачем документів не містить.

Проте, колегія суддів зазначає, що рахунок-проформа DEX/005/2024 від 26.11.2024 року та інвойс 002/FKWW/2024 від 09.12.2024 року (наданий разом з МД) містять однакову ціну товару, яка була сплачена згідно наданої разом з МД платіжної інструкції №131 від 02.12.2024 року.

Транспортно-експедиційний договір між покупцем та експедитором від 03.12.2024 року № 2024/12/ 04-1, рахунок нa оплату транспортно-експедиційних послуг № 324-007232 від 09.12.2024 року та довідка про транспортні витрати, що була надана разом з МД, складені однією транспортною компанією ТОВ "ТРАНСГАЛЕКС", вартість міжнародних витрат складає 15 532,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем, в порядку ст. 55 МК України, документи кореспондуються з іншими документами, наданими разом з МД, та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що твердження митного органу стосовно того, що надані позивачем (декларантом) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є спростованими та не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги митниці про те, що у порядку ч. 8 ст. 55 МКУ позивачем не надавалося договору на перевезення, а також заявок, рахунків до договору на транспортне перевезення товару спростовуються заявою позивача №1 від 18.12.2024 року, яку було подано в порядку ст.55 Митного кодексу України з доданими до неї наведеними документами.

Доводи апеляційної скарги митниці про те, що декларантом по спірній ЕМД до ціни товару додані транспортні витрати у загальній сумі – 15532 грн, проте декларантом не доведено які саме витрати враховані у загальну вартість (витрати на завантаження, розвантаження експедиторські, страхові, інші витрати), а також декларантом не підтверджено числові значення складових митної вартості і, які, саме, складові включені в ціну товару, яка міститься в інвойсі №002/FKWW/2024 від 09.12.2024 року колегія судів до уваги не бере та зазначає, що рішення про коригування митної вартості з цих підстав не приймалося.

При цьому, колегія суддів зазначає, що приймаючи оспорюване рішення про коригування митної вартості товару митницею не було дотримано вимог МК України, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що підставою для визначення митної вартості спірного товару за другорядним методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів відповідно до ст. 59 МК України) була інформація наявна в митному органі за фактами митних оформлень ідентичних товарів.

Так, відповідачем було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів у максимально наближений час є більшим і становить по товару № 1 – 0,956/1,005 EUR/кг, дол. США/кг (ЕМД №24UA209140034634U4 (ЕМД№ UA209140/2024/034634 від 09.12.2024), задекларований рівень митної вартості становить – 0,5161/0,5426.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості зазначає такі ознаки ідентичності товару: код товару згідно УКТ ЗЕД 3901209000, країна походження EU, відправлення PL,умови поставки FCA PL Rozniatow, виробник, торгова марка «REPLAS Recycling Plastic», вага 22000 кг.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.59 МК України, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:1) фізичні характеристики.

Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не наведено фізичних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Отже, колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товару відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості спірного товару прийнято з порушенням митного законодавства.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товару за змістом є незаконним.

З апеляційної скарги слідує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару була наявна у митного органу цінова інформація за ЕМД №24UA209140034634U4 (ЕМД№ UA209140/2024/034634 від 09.12.2024) на товар (1), «Поліетилен низького тиску регранулат HDPE в первинних формах (гранулах)- вторинної переробки, діаметром 6 мм., з щільністю 0,96 g/dm3...».

При цьому, позивачем декларувався товар: « Полiмери етилену в первинних формах з вiдносною густиною бiльш 0,94 при температурi 23 град. С без вмiсту алюмiнiю; кальцiю; хрому; залiза; нiкелю; титану; ванадiю: НDРЕ пластiвцi - 22000кг. НDРЕ пластiвцi (полiетилен низького тиску) з вiдносною густиною 0,955 при 23 град. С. Колiр - mix. Вмiст ПНТ -99,2%, волога - 0,8%. НDРЕ пластiвцi використовуються для виробництва полiмерної гiдроiзоляцiйної шипованої мембрани. Торговельна марка: REPLAS Recycling Plastics Spolka».

Колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі фізичні характеристики товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не однакові з оцінюваним товаром, а тому зазначений в апеляційній скарзі товар, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не є ідентичним з оцінюваним товаром.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, відповідачем не виконано обов`язок покладений приписами вказаної статті та не доведено правомірності оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Оцінюючи аргументи апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 804/1755/17.

Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 року у справі № 520/12621/2020 вказав, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Також, колегія суддів зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару, що узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 25 серпня 2023 року по справі № 810/693/17.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2024/000701/2 від 13.12.2024 року, але частково з інших мотивів та підстав зазначених вище.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spainвід 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з положеннямист. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зіст. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАСУ підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, але частвово з інших мотивів та підстав, наведених вище, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні в частині мотивів та підстав задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі № 520/4590/25 - частково змінити в частині мотивів і підстав задоволення позову.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року по справі № 520/4590/25-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова