Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/11960/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/11960/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 14.07.26 по справі № 520/11960/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі – ГУ ДСНС у Харківській області), в якому просив :

визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн та частини належного грошового забезпечення у сумі 6 137.42 грн , що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 ухваленого в адміністративній справі № 520/13213/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

зобов`язати ГУ ДСНС у Харківській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн та частини належного грошового забезпечення у сумі 6 137.42 грн, що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 ухваленого в адміністративній справі № 520/13213/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення у справі № 520/13213/25 відповідач перерахував позивачу заборгованість із грошового забезпечення (індексацію), з якої 6 137.42 грн військового збору та 31 563.86 грн податку на доходи фізичних осіб - утримано та перераховано до бюджету. Позивач вважає такі утримання протиправними, що й зумовило його звернення за судовим захистом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов.

Суд вийшов за межі підстав позову та предмету позову.

Визнано протиправними дії ГУ ДСНС у Харківській області з приводу утримання з виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/13213/25 індексації грошового забезпечення військового збору за ставкою 5 %.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області з приводу виплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн, утриманого з виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/13213/25 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору у розмірі 6 137.42 грн.

Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн, утриману з виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/13213/25 індексації грошового забезпечення.

Позов в решті вимог залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що виплачена позивачу на виконання судового рішення сума індексації грошового забезпечення підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1.5 відсотка як грошове забезпечення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Проте такий висновок не враховує правової природи спірної виплати та особливостей її фактичного нарахування. Спірні кошти були виплачені позивачу не як поточне грошове забезпечення особи, яка проходить службу, а як виконання судового рішення щодо усунення наслідків порушення прав, які виникли у минулих періодах. На момент здійснення виплати позивач уже тривалий час не перебував на службі, оскільки був звільнений ще у 2021 році. Отже, у 2026 році він отримував кошти не як особа рядового або начальницького складу служби цивільного захисту, а як фізична особа, на користь якої виконувалося судове рішення. Суд першої інстанції фактично ототожнив будь-яку виплату, що пов`язана з проходженням служби в минулому, із грошовим забезпеченням у розумінні підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, хоча зазначена норма такого висновку не містить. Натомість спеціальна ставка військового збору є винятком із загального порядку оподаткування та підлягає обмежувальному тлумаченню. Для її застосування необхідно встановити, що дохід виплачується саме як грошове забезпечення особі відповідного статусу в межах проходження служби, чого судом зроблено не було. Також, зазначає, що судом неправильно застосовано підпункт 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Фактично суд розширив зміст податкової пільги шляхом її поширення на випадок, який прямо не передбачений законом. Також зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України Відповідач під час нарахування та виплати доходу виконує функції податкового агента. Податковий агент не має дискреційних повноважень щодо самостійного визначення ставки податку чи збору всупереч чинним нормам законодавства. Його обов`язком є нарахування, утримання та перерахування податку і військового збору до бюджету в порядку, встановленому законом. Суд першої інстанції не встановив жодної норми законодавства, яка б прямо покладала на відповідача обов`язок застосувати до спірної виплати саме ставку військового збору у розмірі 1,5 відсотка. За таких умов висновок про протиправність дій відповідача є необґрунтованим, оскільки відповідач виконував покладені на нього законом функції податкового агента. Зазначає, що утриманий військовий збір не залишається у розпорядженні відповідача, а підлягає обов`язковому перерахуванню до Державного бюджету України. Таким чином, після виконання податковим агентом обов`язку щодо перерахування військового збору відповідні кошти перестають перебувати у його володінні. Податковий кодекс України передбачає спеціальну процедуру повернення надміру або помилково сплачених податків і зборів, яка здійснюється за участю контролюючих органів. Отже, навіть у випадку наявності підстав вважати військовий збір надміру утриманим, його повернення не може здійснюватися шляхом стягнення коштів із податкового агента. Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та фактично поклав на відповідача обов`язок повернути кошти, які йому не належать. Вказує, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу ДСНС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 не є складовою грошового забезпечення. Виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або співробітнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподаткування доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. Такий висновок зокрема наведений у роз`ясненнях Державної податкової служби України, викладених у листі від 28.05.2024 № 6995/5/99-00-24-01-01-05 (додається) у відповідь на звернення Міністерства внутрішніх справ України. З огляду на викладене вважаємо, що вказані позовні вимоги не відповідають приписам Податкового кодексу України, а отже є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Посилається на те, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду у справі № 520/13213/25, відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, отже доводи позивача про безпідставність утримання з сум індексації грошового забезпечення позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору є безпідставними та не повинні прийматися судом до уваги.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ ДСНС у Харківській області.

Згідно витягу з наказу т.в.о. начальника ГУ ДСНС у Харківській області від 26.04.2021 № 153 заявник звільнений у запас за підп. 1 п. 173 Положення № 593 (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі №520/13213/25 визнано протиправними дії ГУ ДСНС України у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за періоди із 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано ГУ ДСНС України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії ГУ ДСНС України у Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 із урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Зобов`язано ГУ ДСНС України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

На виконання зазначеного рішення суду від 25.12.2025 у справі № 520/13213/25 відповідачем проведено розрахунок належних до виплати сум індексації та згідно з довідкою-розрахунком індексації № 352 від 26.03.2026, сума індексації за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2019 становила – 177 356.01 грн; з урахуванням раніше виплачених коштів до виплати визначено – 175 354.78 грн.

Із наданого розрахунку вбачається, що із суми, яка підлягала виплаті (175 354.78 грн), відповідачем було утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн (18 %) та військовий збір у розмірі 8 767.74 грн (5 %), у зв`язку із чим фактично позивачу виплачено – 135 023.18 грн.

На підтвердження виконання рішення суду відповідачем надано платіжні документи, відповідно до яких : платіжною інструкцією № 1885 від 20.04.2026 на рахунок ОСОБА_1 перераховано 135 023.18 грн, виконання платежу здійснено 22.04.2026; платіжною інструкцією № 1887 від 20.04.2026 до бюджету сплачено – 31 563.86 грн податку на доходи фізичних осіб, виконання платежу здійснено 22.04.2026; платіжною інструкцією № 1886 від 20.04.2026 до бюджету сплачено – 8 767.74 грн військового збору, виконання платежу здійснено 22.04.2026.

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України у Харківській області щодо невиплати грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн та частини належного грошового забезпечення у сумі 6 137.42 грн, що, на думку позивача, була надмірно утримана як військовий збір із сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 520/13213/25, заявник ініціював даний спір.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням суду по справі № 520/13213/25 підтверджено факт виплати заявнику індексації грошового забезпечення позивачу не у повному обсязі і присуджено виплату недоплати (боргу) з індексації грошового забезпечення, то позивач має право на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплаченої на виконання згаданого рішення суду індексації грошового забезпечення одночасно із виплатою самої індексації грошового забезпечення. Згідно з платіжною інструкцією № 1886 від 20.04.2026 : 8 767.74 грн військового збору відповідачем перераховано ГУК Харків обл/м. Харків.обл/11011000; згідно з платіжною інструкцією № 1887 від 20.04.2026 : 31 563.86 грн податку з доходів фізичних осіб із суми перерахованої індексації грошового забезпечення відповідачем перераховано ГУК Харків обл/МТГ Харків/11010201. Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що з виплаченої на виконання рішення суду індексації грошового забезпечення заявника суб`єкт владних повноважень правомірно утримав податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Разом із тим, суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність з приводу невиплати (одночасно із виплатою індексації грошового забезпечення) компенсації сум утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі – 31 563.86 грн. У ході розгляду справи стороною відповідача не було подано жодних доказів про протилежне. Відтак, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір суб`єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин із сум індексації грошового забезпечення заявника були утримані правомірно. Разом із тим, суб`єктом владних повноважень була вчинена протиправна бездіяльність з приводу виплати заявникові компенсації сум утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі – 31 563.86 грн. Також суд дійшов висновку, що в силу положень Податкового кодексу України, до доходу позивача має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка, тому за таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення, є протиправними. За таких обставин, з урахуванням правового статусу Державної служби України з надзвичайних ситуацій у межах спірних правовідносин суб`єкт владних повноважень безпідставно надмірно утримав 3.5 % військового збору у розмірі 6 137.42 грн із сум індексації грошового забезпечення заявника, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 520/13213/25. Водночас із цим, з урахуванням змісту наведених вище норм права 1.5 % військового збору у розмірі 2 630.32 грн із сум індексації грошового забезпечення заявника було утримано суб`єктом владних повноважень правомірно.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, зо за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн з виплаченої позивачу на виконання рішення суду у справі № 520/13213/25 індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/13213/25, яким встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 зазначив, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2024 по справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду від 25.12.2025 у справі № 520/13213/25 відповідачем проведено розрахунок належних до виплати сум індексації та згідно з довідкою-розрахунком індексації № 352 від 26.03.2026, сума індексації за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2019 становила – 177 356.01 грн; з урахуванням раніше виплачених коштів до виплати визначено – 175 354.78 грн.

Із наданого розрахунку вбачається, що із суми, яка підлягала виплаті (175 354.78 грн), відповідачем було утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн (18 %) та військовий збір у розмірі 8 767.74 грн (5 %), у зв`язку із чим фактично позивачу виплачено – 135 023.18 грн.

На підтвердження виконання рішення суду відповідачем надано платіжні документи, відповідно до яких : платіжною інструкцією № 1885 від 20.04.2026 на рахунок ОСОБА_1 перераховано 135 023.18 грн, виконання платежу здійснено 22.04.2026; платіжною інструкцією № 1887 від 20.04.2026 до бюджету сплачено – 31 563.86 грн податку на доходи фізичних осіб, виконання платежу здійснено 22.04.2026; платіжною інструкцією № 1886 від 20.04.2026 до бюджету сплачено – 8 767.74 грн військового збору, виконання платежу здійснено 22.04.2026.

Отже, у відповідача був наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 по справі № 520/16611/24.

Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивач у зв`язку з його звільненням втратив статус та не має права на виплату компенсації, оскільки з аналізу приписів пункту 168.5 статті 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, тобто для виплати військовослужбовцю компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження військової служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.

Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 29.07.2020 у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.

Отже, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду недоплачену індексацію грошового забезпечення позивача.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області з приводу виплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн, утриманого з виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/13213/25 індексації грошового забезпечення та зобов`язання ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 31 563.86 грн, утриману з виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/13213/25 індексації грошового забезпечення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист Державної податкової служби України від 28.05.2024 № 6995/5/99-00-24-01-01-05, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки листи (роз`яснення) не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до таких посилань відповідача та не приймає їх до уваги.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині позовних вимог спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Щодо утримання військового збору (5%) з виплаченої позивачу на виконання рішення суду індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1.5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України № 4113 від 04.12.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1.5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Як встановлено судом, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/13213/25 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5 % у розмірі 8 767.74 грн.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення позивача, є протиправними.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3.5% військового збору у розмірі 6 137.42 грн з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Натомість 1.5 відсотки військового збору у розмірі 2 630.32 грн утримано правомірно.

Доводи апеляційної скарги про те, що утриманий військовий збір не залишається у розпорядженні відповідача, а підлягає обов`язковому перерахуванню до Державного бюджету України, таким чином, після виконання податковим агентом обов`язку щодо перерахування військового збору відповідні кошти перестають перебувати у його володінні, а Податковий кодекс України передбачає спеціальну процедуру повернення надміру або помилково сплачених податків і зборів, яка здійснюється за участю контролюючих органів, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Позивач у даній справі не заявляє вимогу про повернення з Державного бюджету помилково або надміру сплаченого податкового зобов`язання у порядку статті 43 Податкового кодексу України.

Предметом спору є протиправність дій відповідача під час виконання рішення суду щодо застосування до ОСОБА_1 під час виконання рішення по справі № 520/13213/25 ставки військового збору у розмірі 5 %.

Тому спірна сума є не предметом повернення позивачу з бюджету надміру сплаченого податку, а є частиною грошового забезпечення, яку позивач не отримав унаслідок протиправних дій відповідача.

Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 щодо обрання способу відновленого порушеного права та необхідності визначення судом у рішенні відповідних сум. При цьому суд вказав, що враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій ГУ ДСНС у Харківській області з приводу утримання з виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 520/13213/25 індексації грошового забезпечення військового збору за ставкою 5 % та зобов`язання ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору у розмірі 6 137.42 грн.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 по справі № 520/11960/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко