Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №587/1078/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 587/1078/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 24.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Степаненко О.А., повний текст складено 24.04.26 по справі № 587/1078/26

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до ОСОБА_1

про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації

ВСТАНОВИВ

ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд тимчасово обмежити у праві керування транспортним засобом під час мобілізації громадянина України, військовозобов`язаного ОСОБА_1 на строк до виконання зобов`язань за вимогою ІНФОРМАЦІЯ_3 або її відкликання.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 і відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зобов`язаний був уточнити свої облікові дані у встановлений законом строк, проте такого обов`язку не виконав. Відповідач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 годині 29.06.2025 для уточнення військово-облікових даних за повісткою №3889317 від 13.06.2025, яку направлено засобами поштового зв`язку на зареєстроване місце проживання відповідача. Проте поштове відправлення було повернуто АТ «Укрпошта» 25.06.2025 з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Адміністративне затримання ОСОБА_1 через органи поліції, за повідомленням Сумського РУП ГУНП у Сумській області, здійснити виявилось неможливо. Тому, відповідачу було направлено вимогу №03/2026-15 від 05.03.2026 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте останній в чітко зазначений у вимозі термін 16.03.2026 не з`явився, поштове відправлення вручено відправнику 11.03.2026 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Оскільки встановлений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 10-денний строк з дня проставлення відмітки АТ «Укрпошта» про неможливість вручення вимоги сплив, то є підстави для звернення до суду з позовом про тимчасове обмеження відповідача у праві керування транспортними засобами.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 24.04.2026 адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації задоволено.

Застосовано до ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або відкликання вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом №03/2026-15 від 05.03.2026.

Зазначено, що рішення суду підлягає негайному виконанню.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що судом встановлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то в його діях наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Враховуючи, що здійснити адміністративне затримання та доставити ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не виявилось можливим, а направлена на його ім`я за зареєстрованим місцем його проживання вимога про виконання обов`язку військовозобов`язаним повернулася без вручення, суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування тимчасового обмеження до відповідача у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Доказів на підтвердження того, що встановлення такого обмеження позбавляє відповідача основного законного джерела засобів для існування, або він використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю I, II групи або дитини з інвалідністю, матеріали справи не містять.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 24.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що має місце неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права – пункту 2 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушення судом норм процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що 03 вересня 2025 року Зарічним районним судом міста Суми ухвалено рішення в справі № 591/8035/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Цим рішенням встановлено, що дані щодо ОСОБА_1 були внесені (уточнені) 20.01.2025 та 29.05.2025. Ці обставини суд встановив на підставі доказів, наданих ІНФОРМАЦІЯ_5 - облікових документів (до апеляційної скарги додаються копії відповідних облікових документів та копія рішення суду). Доданий до позовної заяви обліковий документ щодо ОСОБА_1 також містить інформацію про те, що він уточнив дані 20.01.2025 та 29.05.2025, проте суд першої інстанції лишив ці докази поза увагою.

Отже, на момент формування повістки №3889317 від 13.06.2025 про виклик для уточнення даних, відповідач вже двічі уточнив дані, при цьому востаннє він це зробив за 14 днів до формування повторної повістки на уточнення даних. 02.04.2026 ОСОБА_1 прийнятий за основним місцем роботи на 1,0 ставки на посаду водія автотранспортного засобу в Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ», яке має статус критично важливого. 06.04.2026 підприємство забронювало відповідача, що підтверджується військово-обліковим документом від 06.04.2026. Позивачеві була відома та обставина, що станом на момент ухвалення судом рішення Відповідач працює в ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» водієм автотранспортного засобу, проте він не повідомив цю обставину суду.

Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність в діях відповідача складу адміністративного порушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції не встановив обставину, яка має істотне значення для правильного вирішення справи – чи виник у відповідача обов`язок з`являтися за повісткою №3889317 від 13.06.2025. До того ж у позивача була наявна інформація про те, що застосування до відповідача такого заходу позбавить його основного законного засобу існування з огляду на те, що відповідач перебував та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , то останній не міг не знати про його перебування в трудових відносинах з ТОВ «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» на посаді водія, проте він таку обставину суду не повідомив.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

За допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 13.06.2025 сформована повістка №3889317, згідно з якою ОСОБА_1 зобов`язаний був з`явитися 29.06.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення даних.

Повістку №3889317 направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610260314923 повістка №3889317 надіслана відповідачу рекомендованим листом, з доданими описом вкладення та повідомленням про вручення.

Із копії конверту вбачається, що поштове відправлення №0610260314923 повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В інформаційній підсистемі «Єдиний облік інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» Сумського РУП ГУНП в Сумській області сформоване електронне звернення Е2787562 від 09.07.2025 щодо порушення ОСОБА_1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибуття вчасно за повісткою до ТЦК та СП.

Зі змісту листа Головного управління Національної поліції в Сумській області від 02.03.2026 №37072-2026, наданого на запит ІНФОРМАЦІЯ_8 від 15.02.2026 №1-49/184, вбачається, що за результатами проведених заходів встановити місцезнаходження ОСОБА_1 та здійснити відносно нього адміністративне затримання та доставлення згідно зі статтями 259, 260-262 КУпАП, не надалось за можливе, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відсутній за місцем мешкання. Враховуючи викладене, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проінформовано про неможливість здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 для вжиття подальших заходів, передбачених законодавством.

ІНФОРМАЦІЯ_9 направив на адресу ОСОБА_1 вимогу від 05.03.2026 №03/2026-15 про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом, в якій зазначено, що відповідача викликано до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 16.03.2026 о 09:00 згідно зі статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та з метою виконання громадянами України обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У вимозі від 05.03.2026 №03/2026-15 повідомлено, що наслідком невиконання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки є звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статті 283-2 КАС України до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Із копії конверту вбачається, що поштове відправлення №4002100245741 повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до рапорту тво заступника начальника – начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.03.2026, ОСОБА_1 на визначену у вимозі від 05.03.2026 №03/2026-15 дату (16.03.2026) до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув.

Зі змісту рапорту тво начальника відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.03.2026 вбачається, що протягом встановленого 10-денного строку з дня вручення вимоги від 05.03.2026 №03/2026-15 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, при цьому згідно з інформацією Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 11.03.2026 відповідач являється порушником військового обліку.

Також відповідно до рапорту тво начальника відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.03.2026, згідно даних ІКС «Оберіг», отриманих з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, дані про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 відсутні.

Вважаючи, що виникли підстави для тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації громадянина України, військовозобов`язаного ОСОБА_1 на строк до виконання зобов`язань за вимогою ІНФОРМАЦІЯ_3 або її відкликання, позивач ініціював даний спір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено невиконання відповідачем під час мобілізації обов`язків, передбачених ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд першої інстанції, враховуючи, що здійснити адміністративне затримання та доставити ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не виявилось можливим, а направлена на його ім`я за зареєстрованим місцем його проживання вимога про виконання обов`язку військовозобов`язаним повернулася без вручення, дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування тимчасового обмеження до відповідача у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що доказів на підтвердження того, що встановлення такого обмеження позбавляє відповідача основного законного джерела засобів для існування, або він використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю I, II групи або дитини з інвалідністю, матеріали справи не містять.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст.106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

За змістом ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 2 та 3 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За нормами ч.2 ст.2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі по тексту – Закон №3543-XII).

Частиною 1 ст.22 Закону №3543-XII встановлено, що громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч.5 ст.22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту – Порядок №560).

Цей порядок, зокрема, визначає процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів (абз.2 п.1 Порядку №560).

Пунктом 21 Порядку №560 встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з пп.1 п.27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.п.28-30 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток.

Згідно з п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Частиною 1 ст.283-2 КАС України передбачено, що у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Отже, із системного аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок військовозобов`язаного з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений час і місце виникає у зв`язку з його викликом, який відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку №560 здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Такий порядок поширюється й на випадки виклику військовозобов`язаного для проходження медичного огляду та отримання направлення на військово-лікарську комісію.

При цьому, колегія суддів зауважує, що виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка повинна відповідати визначеним законом підставам.

Як встановлено вище, за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 13.06.2025 сформована повістка №3889317, згідно з якою ОСОБА_1 зобов`язаний був з`явитися 29.06.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення даних.

Однак, доданим до позовної заяви обліковим документом щодо ОСОБА_1 підтверджено, що ОСОБА_1 уточнив дані 20.01.2025 та 29.05.2025.

Вказані обставини щодо уточнення даних ОСОБА_1 20.01.2025 та 29.05.2025 підтверджено також рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03.09.2025 у справі №591/8035/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Цим рішенням встановлено, що дані щодо ОСОБА_1 були внесені (уточнені) 20.01.2025 та 29.05.2025. Ці обставини суд встановив на підставі доказів, наданих ІНФОРМАЦІЯ_5 , - облікових документів.

Отже, на момент формування повістки від 13.06.2025 №3889317 про виклик для уточнення даних, відповідач вже двічі уточнив дані, при цьому востаннє він це зробив за 14 днів до формування повістки на уточнення даних.

Також, колегія суддів враховує, що 02.04.2026 ОСОБА_1 прийнятий за основним місцем роботи на 1,0 ставки на посаду водія автотранспортного засобу в Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ», що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК КОМПАНІ» від 04.09.2026.

06.04.2026 підприємство забронювало відповідача, що підтверджується військово-обліковим документом від 06.04.2026.

Тобто, на момент винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції була відома обставина бронювання відповідача, що свідчить про чергове оновлення його даних.

Натомість, ІНФОРМАЦІЯ_5 у справі не доведено мети уточнення даних у ОСОБА_1 згідно з повісткою від 13.06.2025 №3889317, а саме: які дані підлягали уточненню ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 та на якій правовій підставі виникла необхідність в їх уточненні.

Відповідно до ч.8 ст.283-2 КАС України суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог у разі, якщо позивач не доведе існування обставин та вжиття заходів, передбачених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме:

1) невиконання особою під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

2) неможливість здійснити адміністративне затримання та доставити таку особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами та підрозділами, що входять до системи поліції;

3) вручення такій особі вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом відповідно;

4) невиконання такою особою зазначеного у вимозі обов`язку (обов`язків).

Згідно з ч.9 ст.283-2 КАС України суд також відмовляє у задоволенні вимоги щодо тимчасового обмеження особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо:

1) встановлення такого обмеження позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування;

2) особа використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи, що позивачем не доведено факту невиконання відповідачем під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачено частиною восьмою статті 283-2 КАС України, як необхідна умова для застосування судом тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або відкликання вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом №03/2026-15 від 05.03.2026.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції – скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 24.04.2026 по справі № 587/1078/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 14.10.2026 року