Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/4522/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/4522/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 06.08.26 по справі № 520/4522/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 07.01.2023 №ФХ103378, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 07.01.2023 №ФХ103378 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 07.01.2023 №ФХ103378, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 07.01.2023 №ФХ103378 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 – адвокат Савіцький Роман Євгенійович із заявою від 31.07.2026, в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 169603,10 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч шістсот три грн 10 коп.).

В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 не було виконано в повному обсязі, оскільки за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 лише нараховано різницю в пенсії у розмірі 169603,10 грн, однак вказана сума відповідачем не виплачена.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 169 603,10 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч шістсот три грн 10 коп.).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 22.11.2024 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», яким було доповнено частину третю статті 378 КАС України абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат». Тобто, вказаним законом передбачена можливість зміни способу і порядку виконання рішень суду про зобов`язання державного органу вчинити певні дії. Наголошує, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не було виконане в частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання рішення суду із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми (169603,10 грн) з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду заяви позивача рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 виконано в частині перерахування, нарахування та поточної виплати пенсії, визначеної в рішенні суду, та триває виконання щодо сплати позивачу нарахованої різниці у розмірі 169603,10 грн.

Суд першої інстанції звернув увагу, що позивачем не було надано доказів та не зазначено обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим.

При цьому, сума нарахованої різниці її стягнення, обрахування тощо не було предметом судового розгляду.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 29-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21.

Частиною 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон №4901-VI; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі Постанова №845).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Колегія суддів зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (частина 3 статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати» за перерахованою пенсією на «стягнення» з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23, яке набрало законної сили 01.06.2023, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 07.01.2023 №ФХ103378 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перераховано ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 07.01.2023 №ФХ103378 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», різниця в пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 склала 169603,10 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ФХ103378.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.06.2026 №42209-41151/С-02/8-2000/26 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 та нараховано різницю в пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2023, яку внесено до Реєстру судових рішень. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень. З жовтня 2025 року розпочато погашення відкладеної заборгованості та виплачено на теперішній час 1098,05 грн. Залишок невиплачених коштів, які нараховано на виконання рішення суду, виплачуватимуться за умов надходження відповідного фінансування.

Відповідачем як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів виплати різниці пенсії у розмірі 168505,05 грн (169603,10 грн – 1098,05 грн), як і не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду по справі №520/4522/23 або роблять його неможливим.

Тобто, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23, яке набрало законної сили 01.06.2023, в частині виплати на користь позивача перерахованої пенсії, не виконується у повному обсязі тривалий час, вже понад три роки. На даний час, залишок невиплачених коштів складає 168505,05 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не врахував те, що з жовтня 2025 року розпочато погашення відкладеної заборгованості та виплачено на теперішній час 1098,05 грн, тому дійшов помилкового висновку про те, що залишок невиплачених коштів складає 169603,10 грн.

Тож, враховуючи вимоги частини 3 статті 378 КАС України у чинній редакції, колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 168505,05 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.

Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що норма статті 378 КАС України пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк, а таких обставин позивачем не наведено, оскільки такий висновок не відповідає змісту частини третьої статті 378 КАС України та фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частина третя статті 378 КАС України містить імперативне положення, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що здійснення відповідачем перерахунку, нарахування та поточна виплата пенсії, визначеної судовим рішенням, а також продовження виплати нарахованої різниці свідчить про виконання судового рішення та виключає підстави для зміни способу і порядку його виконання, оскільки виконання рішення в частині перерахунку та нарахування пенсії не може ототожнюватися з його повним виконанням, зважаючи на те, що саме фактична виплата нарахованої різниці є складовою належного виконання судового рішення. Відтак, наявність невиплаченої суми пенсійної виплати протягом понад двох місяців з дня набрання рішенням законної сили є достатньою правовою підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення з огляду на те, що сума нарахованої різниці не була предметом безпосереднього розгляду судом, суд апеляційної інстанції зауважує, що визначальним у цьому випадку є не те, чи була конкретна сума різниці предметом первісного розгляду, а те, чи виконано судове рішення в повному обсязі. Сам факт нарахування відповідної суми не свідчить про її фактичну виплату та, відповідно, про повне виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява представника ОСОБА_1 – адвоката Савіцького Романа Євгенійовича від 31.07.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухваленого судового рішення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315, пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваній ухвалі, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Савіцького Романа Євгенійовича від 31.07.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23.

За цим, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 по справі № 520/4522/23 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Савіцького Романа Євгенійовича від 31.07.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23 задовольнити частково.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №520/4522/23.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 01.05.2023 у справі №520/4522/23, суму доплати пенсії у розмірі 168505,05 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 14.10.2026 року