Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/19430/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/19430/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/19430/26

за позовом ОСОБА_1

до Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому (з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 про роз`єднання позовних вимог та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 про прийняття до розгляду уточнені позовні вимоги) просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 - визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у не підготовці та ненадані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 займав на дату звільнення із служби для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 року основного розміру його пенсії;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2021 за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 займав на дату звільнення із служби у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, який складав 2270,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії фактично встановлених на січень 2021, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (вiдсоток від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу poків) – 40%; премії (вiдсоток від посадового окладу) – 125 % для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2021.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що починаючи з 29.01.2020 (з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18) діє редакція п.4 Постанови № 704, яка зокрема передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином, з 1 січня відповідного календарного року та у разі підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виникають підстави для перерахунку пенсії відповідних категорій військовослужбовців, які отримують пенсію за Законом № 2262-ХІІ, в тому числі і для позивача. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зокрема просив виготовити та подати до ГУПФУ оновлені довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 для перерахунку його пенсії, проте відповідачем було повідомлено про відсутність правових підстав для виготовлення оновлених довідок.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 зупинено провадження у справі № 520/19430/26 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26 (провадження № К/990/11893/26).

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом оскарження у справі №240/401/26 є питання застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення. Тобто, правова позиція у справі №240/401/26 стосується застосування показника для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням під час нарахування грошового забезпечення у період дії Постанови №481, що є ключовим для правильного та законного вирішення спору у даній справі.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 про зупинення провадження у справі № 520/19430/26 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26 (провадження № К/990/11893/26).

В доводах апеляційної скарги зазначає, що, по-перше, для застосування пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має встановити подібність спірних правовідносин та те, що правовий висновок, який очікується в іншій справі, матиме істотне значення для правильного вирішення спору.

У справі №240/401/26 розглядається позов військовослужбовця прикордонного загону Державної прикордонної служби України про перерахунок та виплату грошового забезпечення за минулі періоди, у межах якого оспорюється правомірність обчислення розміру грошового забезпечення з урахуванням приписів пункту 4 постанови КМУ №704 зі змінами, внесеними постановою КМУ №481. Натомість у справі № 520/19430/26 розглядається позов про виготовлення та направлення до пенсійного органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2022 із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, для перерахунку пенсії з 01.02.2022.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 11.08.2026 у справі №520/33165/25 скаржник зауважує, що правовий висновок, який буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26, не є визначальним для вирішення спору щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року, оскільки не стосується того самого предмета спору та не охоплює правового питання, від якого залежить правильне вирішення такого спору.

По-друге, суд першої інстанції, пославшись на передачу справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати та на необхідність формування єдиного підходу щодо застосування пункту 4 постанови КМУ №704 з урахуванням змін, внесених постановою КМУ № 481, не встановив, яке конкретне питання права у справі №240/401/26 є спільним із предметом спору у справі № 520/19430/26 та яким чином правовий висновок об`єднаної палати Верховного Суду може мати визначальне значення для вирішення справи № 520/19430/26. На переконання апелянта, перебування справи №240/401/26 на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не створювало для суду першої інстанції передбачених статтею 236 КАС України достатніх правових підстав для зупинення провадження у справі № 520/19430/26.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справі з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2026 у справі № 200/9586/25.

Колегією суддів встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26.

У зазначеній справі позивач оспорює правомірність обчислення розміру грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 з урахуванням приписів пункту 4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704».

Необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

Так, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20.05.2023 по 18.06.2025) редакції Постанови №704.

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», у період чинності згаданої постанови з 20.05.2023 по 17.06.2025.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2026 у справі № 240/401/26 підготовку справи до касаційного розгляду закінчено, а справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Разом з тим, предметом спору у справі №520/19430/26 є підготовка та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом 01.01.2021 за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 займав на дату звільнення із служби у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, який складав 2270,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії фактично встановлених на січень 2021, обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, а саме: надбавки за особливості проходження служби (вiдсоток від посадового окладу з урахуванням окладу за спецiальним званням та надбавки за вислугу poків) – 40%; премії (вiдсоток від посадового окладу) – 125 % для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2021.

На відміну від справи № 240/401/26, у цій справі не ставиться питання про правомірність визначення грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 17 червня 2025 року із застосуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481.

Позивач не оспорює правові наслідки застосування постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 у період її чинності та не заявляє вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за цей період. Більше того, обґрунтування позовних вимог містить доводи щодо безпідставності посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 з огляду на принцип заборони зворотної дії нормативно-правових актів у час та заявлений предмет позову.

Отже, у справі № 520/19430/26 спір виник у зв`язку з відмовою відповідача підготувати та направити до органу Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, тобто на дату, яка не охоплюється періодом дії постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, зокрема, з 20.05.2023 по 17.06.2025, щодо застосування якої об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду має бути сформовано правовий висновок у справі № 240/401/26.

За таких обставин правовий висновок, який буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26, не є визначальним для вирішення спору у справі № 520/19430/26, оскільки не стосується того самого предмета спору та не охоплює вирішення правового питання, від якого залежить правильне вирішення цієї справи.

Отже, сам по собі факт перебування справи № 240/401/26 на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не створював передбачених пунктом 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України правових підстав для зупинення провадження у справі № 520/19430/26.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі, чим порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 по справі №520/19430/26 скасувати.

Справу №520/19430/26 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна