Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/4129/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/4129/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/4129/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» (далі – позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просило ухвалити додаткове судове рішення у справі № 520/4129/26 щодо розподілу судових витрат, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 40 000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначав, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 задоволено адміністративний позов. Водночас у позовній заяві представником позивача був наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс та очікує понести в зв`язку із розглядом справи Харківським окружним адміністративним судом. У відповідності до абзацу другого частини сьомої статті 139 КАС України позивачем було зазначено, що остаточний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та докази витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» (код ЄДРПОУ 32364825, вул. Велика Панасівська, буд. 67, прим. 1-5, м. Харків, 61052) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн;

у задоволенні заяви в іншій частині вимог відмовити.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що укладення договору про надання правничої допомоги та визначення у ньому фіксованого розміру гонорару не є безумовною підставою для стягнення з іншої сторони саме такого розміру витрат. Доводи відповідача про ненадання позивачем платіжного доручення не є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки компенсації можуть підлягати не лише фактично сплачені, але й такі витрати, обов`язок зі сплати яких підтверджено договором, додатком до нього та актом приймання-передачі наданих послуг.

При цьому суд першої інстанції погодився з доводами відповідача в тій частині, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не у повній мірі відповідає критеріям співмірності, розумності та необхідності. Суд врахував, що погодження між адвокатом та клієнтом фіксованого гонорару у розмірі 40000,00 грн є проявом свободи договору та визначає взаємні права й обов`язки сторін такого договору, проте такі домовленості не є безумовно обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, оскільки суд має оцінити, яка сума витрат є необхідною, реальною та розумною саме для компенсації за рахунок іншої сторони спору.

Зауважив, що первинна консультація клієнта, погодження та складання протоколу визначення розміру гонорару не є процесуально необхідними для розгляду адміністративної справи та не можуть у повному обсязі покладатися на іншу сторону спору. При цьому позиція позивача ґрунтувалась переважно на аналізі акта перевірки, податкових повідомлень-рішень та первинних документів, які вже перебували у володінні позивача або були пов`язані з його господарською діяльністю. З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, характеру та кількості поданих процесуальних документів, відсутності судових засідань за участю представника, значення справи для позивача, а також принципів розумності, співмірності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що розумним і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 20 000,00 грн.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі № 520/4129/26, ухваливши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач просить відшкодувати витрати на правничу допомогу із значним завищенням розмірів, водночас, до заяви додано акт виконання робіт, опис (який не є детальним) та не надане платіжне доручення. Позивачем не надано розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, обґрунтування щодо складності справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), будь-яких інших документів, із яких можливо було б установити обсяг наданих послуг та їх вартість. В даному випадку ані заявою, ані документами не доведено фактичність та неминучість та тим паче розмір у 20 000,00 грн. взагалі не обґрунтований та значно завищений. Враховуючи сукупність доводів, викладених вище, відповідач стверджує, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена належними аргументами є недоведеною з боку позивача, а сума витрат на правничу допомогу значно перебільшенні.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи повідомлені про перегляд додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та призначення адміністративної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За частиною третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано суду, зокрема: договір №10/02/2026 (1) про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2026 (далі – Договір), детальний опис робіт від 13.05.2026, акт приймання-передачі наданих послуг №13/05/2026 від 13.05.2026 до Договору, протокол визначення розміру гонорару від 10.02.2026.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, укладеному між адвокатом Яковенко Оксаною Григорівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ», адвокат зобов`язується за дорученням клієнта надавати йому юридичні послуги, визначені у п.2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору адвокат надаю клієнту наступні послуги: консультування клієнта з усіх правових питань, що виникають у клієнта при здійсненні господарської діяльності та користуванні своїми правами та виконанні своїх обов`язків; представництво інтересів у судових органах, де клієнт є учасником; підготовка та аналіз юридичних документів; представництво клієнта в державних органах та установах, застосовуючи всі передбачені законом засоби для захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Протоколом визначення розміру гонорару від 10.02.2026 сторони погодили орієнтований перелік послуг, що надається адвокатом, а також строки підписання акту приймання-передачі наданих послуг та сплати гонорару.

За змістом складеного адвокатом детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги в межах справи №520/4129/26, станом на 13.05.2026, адвокатом Яковенко О.Г. надано наступні послуги з питання визнання в судовому порядку дій Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (в межах справи №520/4129/26 у Харківському окружному адміністративному суді) первинна консультація клієнта, погодження та складання протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги – 2 год.; ознайомлення та вивчення наданих клієнтом матеріалів, отримання додаткових матеріалів – 3 год.; здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з подібних питань – 3 год.; складання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду – 9 год.; складання інших заяв по суті справи, клопотань та / або заяв з процесуальних питань (за необхідності) – 3 год. Зазначено, що всього кількість годин надання правової допомоги по Договору становить 20 год, вартість надання правової допомоги становить 40000,00 грн, з розрахунку – 2000,00 грн за годину.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №13/05/2026 від 13.05.2026 до Договору сторони погодили, що виконавцем станом на 13.05.2026 надано вище перелічені послуги.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2020 у справі № 820/4281/17, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 26.04.2021 у справі № 120/99/20-а, від 23.06.2021 у справі № 520/12026/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 14.07.2021 у справі № 560/399/19, від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 13.05.2021 у справі № 200/9888/19-а, від 22.07.2021 у справі № 818/716/15, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23, від 20.06.2025 у справі № 420/15162/24 тощо.

З матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області подано заперечення на заяву, в якому відповідач зазначав, що ані заявою, ані документами не доведено фактичність та неминучість та розмір у 40000,00 грн взагалі не обґрунтований та значно завищений.

Колегія суддів бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі № 814/1258/16 (на яку посилається апелянт), склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 18.08.2021 у справі № 300/3178/20 та у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

Відповідно до правової позиції, сформульованої Верховним Судом в постанові від від 23.01.2025 в справі №240/32993/23, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. При цьому допустимим є обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив`язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.

Надаючи оцінку змісту наданого адвокатом детального опису робіт (наданих послуг), колегія суддів зазначає, що результатом (наслідком) надання таких послуг, як первинна консультація клієнта, погодження та складання протоколу визначення розміру гонорару, а також здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з подібних питань є власне складення позовної заяви, а тому підстави для відшкодування таких витрат окремо відсутні, на чому також обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позиція позивача ґрунтувалась переважно на аналізі акта перевірки, податкових повідомлень-рішень та первинних документів, які вже перебували у володінні позивача або були пов`язані з його господарською діяльністю. При цьому до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження необхідності проведення адвокатом додаткових складних процесуальних дій, участі у судових засіданнях, підготовки значної кількості самостійних процесуальних документів або здійснення інших дій, які б об`єктивно обумовлювали компенсацію витрат у заявленому розмірі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що спірні правовідносини вимагали ретельної підготовки та вивчення значного обсягу документів, що підтверджується обсягом та кількістю додатків до позовної заяви.

Доводи апелянта щодо недоведеності та завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки позивачем на підтвердження понесених витрат надано детальний опис виконаних адвокатом робіт із зазначенням витраченого часу, акт приймання-передачі наданих послуг та протокол визначення розміру гонорару, яким погоджено перелік послуг, їх вартість і порядок оплати. Зазначені документи дають змогу встановити обсяг наданої правничої допомоги та погоджений сторонами розмір гонорару.

Щодо аргументів апелянта про ненадання платіжного доручення колегія суддів зазначає, що у силу вимог частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, саме по собі ненадання платіжного доручення не спростовує обґрунтованості заявлених витрат, оскільки їх відшкодування не ставиться в залежність виключно від факту попередньої оплати.

Враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума 40000,00 грн не відповідає обсягу та змісту наданих адвокатом послуг, водночас співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 20000,00 грн.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 по справі №520/4129/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна