Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/4129/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/4129/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/4129/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» (далі – позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі – відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00548700704 та №00548620704 від 08.12.2025.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2025 року відповідачем встановлено факти заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у серпні 2025 року у сумі 756647,80 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2025 року на суму 561738 грн, а також заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2025 року у сумі 194909,80 грн.

Позивач зауважував, що має всі належні докази, що підтверджують фактичне виконання господарських операцій між ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» та його контрагентами за перевіряємий період. Фактичне виконання вказаних господарських операцій підтверджено як договорами, які були досліджені під час перевірки, так і належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання цих договорів (податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт, актами надання послуг, банківськими виписками по рахункам, актами взаєморозрахунків, оборотно-сальдовими відомостями, відомостями та оборотами по рахункам), які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.

Крім того, звертав увагу, що вимога про проведення інвентаризації направлена ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» у зв`язку з проведенням виїзної документальної позапланової перевірки, однак таку провести не вдалось. Після призначення документальної саме невиїзної перевірки вимога щодо проведення інвентаризації не надходила, у зв`язку з чим у позивача був відсутній обов`язок її проводити. Таке порушення процедурних вимог позбавляє Акт перевірки будь-якої доказової сили щодо висновків у неналежному веденні обліку та формуванні від`ємного значення з ПДВ. Отже, висновки про недоліки в наданих платником податків документах щодо складського обліку ТМЦ не можуть впливати на висновки щодо предмету призначеної наказом від 24.09.2025 №4299-п документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ».

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00548700704 від 08.12.2025;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00548620704 від 08.12.2025;

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ» сплачений судовий збір у розмірі 9664,51 грн.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок про використання товарів у негосподарській діяльності може бути зроблений контролюючим органом лише у разі встановлення нестачі товарно-матеріальних цінностей за результатами належним чином проведеної інвентаризації. Фактично підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.198.5 ст.198 ПК України стало твердження відповідача про непідтвердження залишків товарно-матеріальних цінностей інвентаризацією та неможливість проведення інвентаризації у присутності представників контролюючого органу. Разом з тим, вимога щодо проведення інвентаризації не стосувалась документальної позапланової невиїзної перевірки за серпень 2025 року, за результатами якої складено акт від 07.11.2025 №42270/20-40-07-04-05/32364825 та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

При цьому, як зауважив суд першої інстанції, позивачем надавались контролюючому органу документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та наявність товарно-матеріальних цінностей. Контролюючим органом фактично не спростовано реальність здійснення господарських операцій позивача, а висновки про порушення п.198.5 ст.198 ПК України побудовані виключно на припущеннях щодо відсутності підтвердження залишків ТМЦ. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту використання позивачем товарно-матеріальних цінностей у негосподарській діяльності або факту їх нестачі, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.12.2025 №00548700704 та №00548620704.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 520/4129/26, ухваливши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ПРІОРІТЕТ».

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що засобами електронного зв`язку позивачу був направлений лист про надання оригіналів документів та вимогу щодо проведення інвентаризації на електронний кабінет платника ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ», проте, як зафіксовано актом перевірки, позивачем не надано документального підтвердження проведення ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» інвентаризації основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей за перевіряємий період. Ненадання документів щодо проведення інвентаризації унеможливлює підтвердження залишків ТМЦ на балансі позивача, що стало підставою для висновку про заниження позивачем показника декларації за серпень 2025 року на 756647,8 грн внаслідок ненарахування податкових зобов`язань на залишки ТМЦ (не підтверджені інвентаризацією), як такі, що не можуть бути використані у межах господарської діяльності платника.

Щодо наданих до заперечень на акт перевірки документів щодо інвентаризації скаржник вказує, що такі складені суцільним порядком, без зазначення найменувань та залишків ТМЦ по кожному бухгалтерському рахунку, при цьому не вказане також місце проведення інвентаризації; позивачем не декларувались об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП.

Також апелянт вказує, що проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. При вирішенні спору не в повній мірі враховано сукупність обставин, які мали значення для оцінки правомірності спірних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, належної оцінки потребували обставини, пов`язані з не підтвердженням фактичної наявності залишків товарно-матеріальних цінностей, за рахунок яких платником сформовано від`ємне значення з ПДВ.

Окремо скаржник зазначив, що документи інвентаризації, подані позивачем після складення акта перевірки, потребували більш ретельної оцінки з точки зору їх належності, допустимості та достатності. Зокрема, залишилися не з`ясованими питання щодо складу інвентаризаційної комісії, одноособового підписання таких документів директором товариства, відсутності конкретизації місця проведення інвентаризації, а також деталізації залишків ТМЦ за відповідними бухгалтерськими рахунками. За таких обставин висновок про відсутність підстав для застосування п. 198.5 ст. 198 ПК України є передчасним.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

24.06.2026 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що відповідачем не доведено факту використання товарно матеріальних цінностей у негосподарській діяльності або факту їх нестачі, що правильно встановлено судом першої інстанції. Вимога від 20.08.2025 №3256/Ж12/20-40-07-04-11 не може підтверджувати правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки така не стосувалася документальної позапланової невиїзної перевірки за серпень 2025 року, за результатами якої складено акт від 07.11.2025 №42270/20 40-07-04-05/32364825 та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Крім того, позивач вказує, що документи щодо інвентаризації платником податків подавались контролюючому органу на стадії подання заперечень на акт перевірки, тому відповідно до приписів ПК України заперечення та додаткові документи є невіддільною частиною матеріалів податкової перевірки. У даному випадку відповідач не довів факту відсутності товарно матеріальних цінностей, факту їх використання поза межами господарської діяльності, факту виникнення підстав для застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України. Сам по собі факт ненадання документів про інвентаризацію не є доказом того, що товарно-матеріальні цінності були використані поза межами господарської діяльності. Відповідач не надав жодних доказів фактичного вибуття чи нестачі товарів, а тому у нього були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов`язань. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Харківській області з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» з питання правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2025 року, 25.08.2025 здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ»: вул. Велика Панасівська, буд. 67, кв. приміщення 1-5, м. Харків, 61052 та встановлено, що за зазначеною адресою знаходиться багатоповерховий будинок адміністративного типу, де розташована «Дорожня клінічна лікарня Південної залізниці поліклінічне відділення», фактичного місцезнаходження ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» за вказаною податковою адресою не виявлено, про що було складено акт від 25.08.2025 № 8067/20-40-07-04-05/32364825 про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю за юридичною адресою посадових осіб ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ».

Надалі з метою здійснення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2025 року від`ємного значення з ПДВ ГУ ДПС у Харківській області на адресу ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення надіслано повідомлення щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.09.2025 № 817/20-40-07-04-11, копію наказу ГУ ДПС у Харківській області від 24.09.2025 № 4299-п про проведення позапланової невиїзної перевірки, запит про надання інформації від 24.09.2025 № 51936/6/20-40-07-04-11, запрошення для підписання матеріалів перевірки від 24.09.2025 № 51935/6/20-40-07-04-11.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт від 07.11.2025 № 42270 /20-40-07-04-05/32364825, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, та п.201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України – заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що призвело до: завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредитку наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2025 року на суму 561 738 грн; заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 194 910 грн за серпень 2025 року.

Відповідно до змісту акта перевірки фахівцями ГУ ДПС у Харківській області складено лист про надання оригіналів документів, що пов`язані з нарахуванням від`ємного значення з ПДВ за червень 2025 року від 20.08.2025 №3256/Ж12/20-40-07-04-11 та вимогу щодо проведення інвентаризації основних засобів, залишків товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ», яку призначити та провести в присутності фахівців Головного управління ДПС у Харківській області, які проводять документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» від 20.08.2025 №3254/Ж12/20-40-07-04-11, які вручити посадовим особам ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» не надалося можливим, у зв`язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб підприємства за податковою адресою. При цьому, зазначені лист та вимога були направлені до електронного кабінету платника ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» (с.8, 16 акта).

Також листом від 24.09.2025 № 51936/6/20-40-07-04-11 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) підприємству запропоновано надати серед іншого відомості щодо проведених інвентаризацій.

В ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2025 року, від підприємства не отримано документального підтвердження щодо проведення ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» інвентаризації основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей за перевіряємий період (с.9 акта).

Контролюючий орган стверджує, що відбулось заниження позивачем показника у р. 9 (колонка Б) Декларації за серпень 2025 року на 756 647,8 грн внаслідок не нарахування відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України податкових зобов`язань на залишки ТМЦ (не підтверджені інвентаризацією), як такі, що не можуть бути використані у межах господарської діяльності платника.

До заперечень на акт перевірки ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» були надані наказ на проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 28.08.2025 № 1 станом на 01.09.2025 одноосібно директором Дашенко П.О. (голова та єдиний член інвентаризаційної комісії), документ: «Акт контрольної перевірки інвентаризації ціною складі» б/н від 01.09.2025, «Інвентаризаційний опис» від 01.09.2025 № 1, «Інвентаризаційний опис основних засобів» від 01.09.2025 № 1, «Протокол інвентаризаційної комісії» від 06.09.2025 № 1, які складені та підписані одноосібно директором Дашенко П.О.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2025 № 00548700704, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість на 561 738 грн та № 00548620704, яким донараховано ПДВ у сумі 194 910 грн та застосовано 48 727 грн штрафних санкцій.

Не погодившись з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.12.2025 № 00548700704 та № 00548620704, позивач звернувся до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

За змістом підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 вказаної статті документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з вимогами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 189.1. статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як передбачено пунктом 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як передбачено пунктом 199.1. статті 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.04.2024 у справі №120/2764/23 та від 02.09.2026 у справі №300/4616/24.

При цьому частинами першою та другою статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначений Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку №879 проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №879 встановлено, що у разі проведення інвентаризації на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №879 голова і члени інвентаризаційної комісії (робочих інвентаризаційних комісій) забезпечують додержання правил проведення інвентаризацій, повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) даних про фактичні залишки активів та повноту відображення зобов`язань, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації.

Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі № 640/19859/21 на підставі наведених вище положень Порядку №879 виснував, що: контролюючий орган під час проведення перевірки має право вимагати проведення платником податків інвентаризації; контролюючий орган має направити належним чином оформлений документ, який містить вимогу на проведення інвентаризації; платник податків, який отримав вимогу про проведення інвентаризацію, зобов`язаний провести інвентаризацію; розпорядчим документом керівника платника податків створюється інвентаризаційна комісія. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи; посадові особи контролюючого органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

В акті перевірки від 07.11.2025 № 42270 /20-40-07-04-05/32364825 відповідач зазначив, що позивачем на порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами / послугами, необоротними активами, придбаними / виготовленими з податком на додану вартість у постачальників, у разі якщо такі товари / послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, та пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України контролюючий орган пов`язав саме з неможливістю проведення інвентаризації залишків товарів у присутності своїх посадових осіб та підтвердження їх фактичної наявності.

Водночас, з урахуванням наведених вище висновків суду, колегія суддів зауважує, що факт використання товарів у негосподарській діяльності має підтверджуватися належними доказами, а в разі встановлення такого факту у зв`язку з нестачею товарів – результатами належним чином проведеної інвентаризації відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України

У постанові від 30.05.2025 у справі №420/373/24 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган встановив нестачу товарних залишків у позивача без проведення фактичної інвентаризації (звіряння (перевірка) фактичної наявності залишків), що свідчить про безпідставність посилань контролюючого органу на положення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та на абзац 10, а саме: у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За обставинами справи суд першої інстанції слушно зауважив, що вимога щодо проведення інвентаризації була викладена у листі ГУ ДПС у Харківській області від 20.08.2025 №3256/Ж12/20-40-07-04-11, який стосувався проведення іншої перевірки, а саме документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності визначення суми від`ємного значення з ПДВ за червень 2025 року.

Крім того, як слідує з акту від 25.08.2025 №8067/20-40-07-04-05/32364825, зазначена виїзна перевірка фактично не була проведена у зв`язку із відсутністю посадових осіб ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» за податковою адресою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога від 20.08.2025 №3256/Ж12/20-40-07-04-11 не стосувалась документальної позапланової невиїзної перевірки за серпень 2025 року, за результатами якої складено акт від 07.11.2025 №42270/20-40-07-04-05/32364825 та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів ураховує, що відповідно до пункту 7 Порядку № 879 проведення інвентаризації передбачає наявність належним чином оформленого документа уповноваженого органу, в якому визначено строки та обсяг її проведення.

Отже, законодавством прямо передбачено необхідність існування належним чином оформленої вимоги контролюючого органу саме в межах відповідного контрольного заходу.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення позивачу під час проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки за серпень 2025 року вимоги про проведення інвентаризації у порядку, передбаченому Порядком №879.

За таких обставин контролюючий орган безпідставно поширив наслідки ненадання інвентаризаційних документів у межах однієї перевірки на результати іншої перевірки, яка проводилась в інший період, на підставі іншого наказу та щодо іншого податкового періоду, що не відповідає вимогам податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що непроведення інвентаризації за участю представників контролюючого органу саме по собі не свідчить про відсутність товарно-матеріальних цінностей або їх використання поза межами господарської діяльності платника податку.

При цьому, норми пункту 198.5 статті 198 ПК України пов`язують виникнення обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань саме із фактом використання товарів/послуг в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, або із встановленням нестачі товарно-матеріальних цінностей за результатами інвентаризації.

Однак відповідач не провів інвентаризацію для встановлення нестачі товарно-матеріальних цінностей та не надав належних доказів використання ТОВ «ТСК ПРІОРІТЕТ» придбаних товарів поза межами господарської діяльності. Отже, висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях щодо неможливості підтвердження залишків ТМЦ.

При цьому, позивачем надавались контролюючому органу документи, які підтверджують здійснення господарських операцій та наявність товарно-матеріальних цінностей, зокрема листи від 23.10.2025 №10/23-2 та від 29.10.2025 №10/09-1 з доданими первинними документами, що підтверджується матеріалами справи. Також до заперечень на акт перевірки позивачем були надані наказ на проведення інвентаризації від 28.08.2025 №1, інвентаризаційний опис від 01.09.2025 №1, інвентаризаційний опис основних засобів від 01.09.2025 №1, протокол інвентаризаційної комісії від 06.09.2025 №1.

Посилання апелянта на те, що наказ про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі, інвентаризаційні описи та протокол інвентаризаційної комісії складені й підписані одноосібно директором товариства Дашенко П.О., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сам по собі факт одноосібного складення та підписання зазначених документів, навіть з огляду на те, що відповідно до штатного розпису станом на 01.09.2025 на підприємстві працювали три особи, не є достатнім доказом відсутності товарно-матеріальних цінностей, їх нестачі або використання поза межами господарської діяльності платника податку.

Відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів, які б свідчили про недостовірність відображених у цих документах відомостей або спростовували дані бухгалтерського обліку позивача. При цьому сама по собі чисельність працівників товариства не підтверджує неможливості проведення інвентаризації чи недостовірності її результатів.

Отже, наведені відповідачем зауваження до оформлення інвентаризаційних документів самі по собі не спростовують відомостей бухгалтерського обліку позивача.

Крім того, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо невідповідності наданих первинних документів вимогам законодавства, їх дефектності, недостовірності чи суперечливості, а також не встановлено фактів нереальності господарських операцій позивача із контрагентами.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що транспортний засіб позивача обладнаний бензиновим двигуном, а відтак не може використовувати придбане дизельне паливо, саме по собі не свідчить про нереальність господарських операцій з придбання такого пального. Зазначена обставина підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами фактичного здійснення господарських операцій, зокрема первинними документами щодо придбання, оприбуткування, руху та списання пального, а також доказами його фактичного використання у господарській діяльності. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що висновок про нереальність господарських операцій не може ґрунтуватися на окремих обставинах або податковій інформації без їх оцінки у взаємному зв`язку з іншими доказами.

Доводи апелянта про те, що подані після складення акта перевірки документи інвентаризації потребували більш ретельної оцінки є необґрунтованими, оскільки вказані зауваження до оформлення інвентаризаційних документів самі по собі не спростовують достовірності відображених у них відомостей та даних бухгалтерського обліку позивача.

З матеріалів справи встановлено, що здійснення господарських операцій позивача підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі робіт і послуг, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями та іншими первинними документами.

Водночас контролюючим органом не спростовано реальності зазначених операцій, а висновки про порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України ґрунтуються виключно на припущеннях щодо непідтвердження залишків ТМЦ, що не є достатньою підставою для нарахування податкових зобов`язань.

Згідно зі статтею 77 КАС України саме на контролюючий орган покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення. Натомість у цій справі податковий орган не довів належними доказами факту нестачі ТМЦ чи їх використання поза межами господарської діяльності позивача, обмежившись припущеннями щодо непідтвердження товарних залишків та зауваженнями до оформлення інвентаризаційних документів.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту використання позивачем товарно-матеріальних цінностей у негосподарській діяльності або факту їх нестачі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.12.2025 №00548700704 та №00548620704.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі №520/4129/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна