Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/9152/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/9152/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, по справі № 520/9152/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі по тексту-відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно від 21.06.2024 № 1966120-2405-2032- НОМЕР_1 на суму 75 250,50 грн. (за 2022 рік) та від 26.06.2024 № 1659755-2405-2032-UА63100050000079487 на суму 77 565,90 грн. (за 2023 рік).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області про визначення ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 21.06.2024 № 1966120-2405-2032-UA63100050000079487 на суму 75 250,50 грн. (за 2022 рік) та від 26.06.2024 № 1659755-2405-2032-UА63100050000079487 на суму 77 565,90 грн. (за 2023 рік).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 53 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі № 520/9152/25, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним об`єкту нерухомості свинарника за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м. у власній сільськогосподарській діяльності та не доведено, що він є сільськогосподарським товаровиробником, що є однією з необхідних умов для застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначив, що правовою підставою для звільнення сільськогосподарського товаровиробника від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є правовий статус як власника так і будівлі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області -без задоволення.

Позивач зазначив, що у нього наявне право на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статі 266 Податкового кодексу України, оскільки він має статус сільськогосподарського товаровиробника, а наявний у нього на праві власності об`єкт, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м. відноситься до будівель/споруд класу «1271» згідно ДК-018-2000, оскільки являється нежитловою будівлею свинарника.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено які нові докази він просить витребувати або дослідити, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває у контролюючих органах на податковому обліку як платник податків.

Видами діяльності позивача за кодами КВЕД є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 0161 допоміжна діяльність у рослинництві; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин та устаткування.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема, нежитлова будівля свинарника, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м.

Згідно наявного технічного паспорту та технічних характеристик будівлі, об`єкт розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м. відноситься до будівель/споруд класу « 1271», оскільки являється нежитловою будівлею свинарника.

Земельна ділянка, що орендується позивачем у Головного управління Держкадастру у Харківській області відповідно до договору оренди від 25.09.2015, та на якій знаходиться об`єкт будівля свинарника, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м., має сільськогосподарське призначення.

Також судом встановлено, що позивач являється одноосібним засновником та власником приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросан 2007» (код ЄДРПОУ 35308559). Основним видом діяльності даного підприємства являється КВЕД « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Відповідно до фінансової звітності малого підприємства ПОСП «Агросан-2007» отримало у 2022 році чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розмірі 35 769,0 тис.грн, а за 2023 рік чистий дохід підприємства становив 44 873,9 тис.грн.

Крім того, позивач також являється фізичною особою-підприємцем з видом діяльності « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Для здійснення сільськогосподарської діяльності фізична особа ОСОБА_1 використовує земельні ділянки, приміщення та ряд сільськогосподарської техніки, щодо яких набуто паво власності, як фізичної особи.

Відповідачем були винесені та направлені позивачу оскаржувані ППР по податку на нерухоме майно від 21.06.2024 № 1966120-2405-2032-UA63100050000079487 на суму 75 250,50 грн. (за 2022 рік) та від 26.06.2024 № 1659755-2405-2032-UА63100050000079487 на суму 77 565,90 грн. (за 2023 рік).

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що предметом оскарження у справі є податкове повідомлення-рішення від 21.06.2024 № 1966120-2405-2032-UA63100050000079487 про нарахування податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 75 250,50 грн. за 2022 рік та від 26.06.2024 № 1659755-2405-2032-UА63100050000079487 про нарахування податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 77 565,90 грн. за 2023 рік.

Об`єктом оподаткування згідно вказаних ППР є нежитлова будівля свинарника, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що такі рішення прийнято незаконно, виходячи з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Приписами пп.265.1.1 п.265.1 ст. 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Положеннями пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 ПК України).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, є фізичні особи у власності яких перебуває нежитлова нерухомість.

При цьому, підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п. 30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Так, відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 05.02.2025 по справі № 500/6132/23.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі які використовуються для сільського господарства.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21 травня 2024 року по справі № 600/5153/23-а.

Тобто ключовим питанням є встановлення факту використання будівлі свинарника як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб позивача.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2020 у справі №820/3706/17, колегія суддів зазначає, що однією з правових підстав для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Так, в силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Отже, із вищевказаного можна зробити висновок, що правовий статус будівлі як нежитлової сільськогосподарської, що включає будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, є правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати.

Колегія суддів зауважує, що обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17.

Так, згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Дане визначення застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17.

Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Колегія суддів зазначає, що з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, у законодавстві також вживається поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню, наведеному в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Враховуючи наведене вище, у розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 23.09.2021 у справі №140/2700/19.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем з видом діяльності « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Відповідно до ІКС «Податковий блок» у 2022-2023 році позивач здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку другої групи.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 також являється одноосібним засновником та власником приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агросан 2007» (код ЄДРПОУ 35308559). Основним видом діяльності даного підприємства за КВЕД є: «01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Для здійснення сільськогосподарської діяльності фізична особа ОСОБА_1 використовує земельні ділянки, приміщення та ряд сільськогосподарської техніки, щодо яких набуто право власності, як фізичної особи.

Відповідно до договору оренди землі від 25.09.2015, укладеного між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, позивачем орендуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані за межами с. Миронівка Краснопавлівської селищної ради на території Лозівського району Харківської області. На цих земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності позивачу.

Згідно рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.08.2010 року на праві власності позивачу належать нежитлові будівлі: мехмайстерня, ангар, зерносклади, а також спірна нежитлова будівля «свинарника», що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема, нежитлова будівля свинарника, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м.

З актів інвентаризації транспортних засобів (трактори, комбайн) та перевірки їх технічного стану, які проводилися 05.01.2022, 01.09.2022 та 01.08.2023, вбачається, що такі транспортні засоби зберігалися в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що відповідно до наданих до ГУ ДПС декларацій платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за 2022-2023 роки позивачем було отримано дохід, зокрема, від вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур та.

Відповідно до фінансової звітності ПОСП «Агросан-2007» отримало у 2022 році чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розмірі 35 769,0 тис.грн., а за 2023 рік чистий дохід підприємства становив 44 873,9 тис.грн.

З вищенаведеного слідує, що нежитлова будівля свинарника, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м., безпосередньо використовувалася у 2022-2023 роках позивачем у своїй сільськогосподарській діяльності в межах сільськогосподарських потреб.

Згідно технічного паспорту Лозівського БТІ, наявного в матеріалах справи, нежитлова будівля, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1157,7 кв.м., є будівлею свинарника.

Суд звертає увагу, що вказана нежитлова будівля свинарника віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів зазначає, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та використовував належну йому на праві власності нежитлову будівлю свинарника як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, при цьому, матеріали справи не містять доказів, що такий об`єкт здавався власником в оренду, лізинг, позичку.

Отже, відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України спірна будівля не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним об`єкту нерухомості свинарника за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт Краснопавлівка, Миронівка, вул. Дорожня 15-Д, загальною площею 1157,7 кв.м. у власній сільськогосподарській діяльності, а також, що ОСОБА_1 здійснювалась сільськогосподарська діяльність відповідно до видів економічної діяльності не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Також доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів віднесення нежитлової нерухомості до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі стосовно не подання позивачем за 2020 –2021 роки податкових розрахунків сум доходу (форма – 4ДФ) колегія суддів зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені за 2022 та 2023 роки, а не за 2020-2021, а тому наведені посилання відповідача не стосуються спірних періодів, та як наслідок предмету спору.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що неподання позивачем повідомлень за формою № 20-ОПП щодо об`єктів нерухомості свідчить, на думку ГУ ДПС у Харківській області, про їх невикористання позивачем у своїй діяльності, колегія суддів до уваги не бере та зазначає, що дані посилання відповідача стосуються 2020-2021 років, тоді як оскаржувані ППР винесені за 2022-2023 роки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення 21.06.2024 № 1966120-2405-2032-UA63100050000079487 на суму 75 250,50 грн. (за 2022 рік) та від 26.06.2024 № 1659755-2405-2032-UА63100050000079487 на суму 77 565,90 грн. (за 2023 рік) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі № 520/9152/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова