Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №480/10526/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 480/10526/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2025, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, по справі № 480/10526/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (надалі по тексту – відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (надалі по тексту-відповідач-2, ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 11.11.2024 року за №184250007097 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком періоди роботи: з 26.09.1979 по 25.09.1989 на посаді продавця магазину №29; з 02.11.1992 по 07.10.1998 на посаді продавця орендного підприємства "магазину Одяг"; та 01.10.2001 по 29.03.2002 період отримання матеріальної допомоги по безробіттю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 11.11.2024 року за №184250007097 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком періоди роботи з 26.09.1979 по 25.09.1989 на посаді продавця магазину №29; з 02.11.1992 по 07.10.1998 на посаді продавця орендного підприємства "магазину Одяг" та 01.10.2001 по 29.03.2002 період отримання матеріальної допомоги по безробіттю.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Відповідач-2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 року, ухвалити постанову, якою в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області без задоволення, а судове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року по справі №480/10526/24 - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 05.11.2024 року звернулася до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалась ГУ ПФУ у Чернівецькій області.

Рішенням відповідача від 11.11.2024 року № 184250007097 відмовлено у призначенні позивачу пенсії. Зазначено, що вік заявника становить 63 роки (за необхідних 60 років), страховий стаж - 7 років 09 місяців 14 днів (за необхідних не менше 21 року). За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 02.11.1992 по 07.10.1998, оскільки в наданій довідці від 21.12.2021 року №5 на відбитку печатки, якою завірено довідку, відсутній код підприємства, що видало дану довідку; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 01.10.2001 по 29.03.2002, оскільки виплату матеріальної допомоги можливо зарахувати до страхового стажу, якщо матеріальна допомога виплачувалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. Враховуючи викладене, відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, згідно із розрахунку страхового стажу, відповідачем не зараховано період роботи 26.09.1979 по 25.09.1989 на посаді продавця магазину №29.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним органом протиправно не було зараховано спірні періоди роботи позивача до її стажу, відтак рішення ГУ ПФУ у Чернівецькій області №184250007097 від 11.11.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, але з інших мотивів та підстав, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що предметом розгляду у справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 11.11.2024 року за №184250007097 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Згідно вказаного рішення позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 02.11.1992 по 07.10.1998 продавцем орендного підприємства "магазину Одяг", оскільки в наданій довідці від 21.12.2021 року №5 на відбитку печатки, якою завірено довідку, відсутній код підприємства, що видало дану довідку та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 01.10.2001 по 29.03.2002, оскільки виплату матеріальної допомоги можливо зарахувати до страхового стажу, якщо матеріальна допомога виплачувалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що таке рішення прийнято незаконно, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою вищезазначеної статті Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 1 статті 26 вказаного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно частини 2 цієї статті у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, що у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність у особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, показань свідків, передбачених Порядком № 637.

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

05.11.2024 року позивач звернулася до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням принципу екстериторіальності рішенням ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 11.11.2024 року № 184250007097 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (21 рік) при наявному страховому стажу 7 років 09 місяців 14 днів.

Згідно вказаного рішення позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду її роботи з 02.11.1992 по 07.10.1998 продавцем орендного підприємства "магазину Одяг", оскільки в наданій довідці від 21.12.2021 року №5 на відбитку печатки, якою завірено довідку, відсутній код підприємства, що видало дану довідку та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 01.10.2001 по 29.03.2002, оскільки виплату матеріальної допомоги можливо зарахувати до страхового стажу, якщо матеріальна допомога виплачувалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Щодо не врахування при обчисленні страхового стажу позивача періоду її роботи з 02.11.1992 по 07.10.1998 продавцем орендного підприємства "магазину Одяг" колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи слідує, що для підтвердження трудового стажу позивачем відповідачу було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 20.12.1979 року.

З вказаної трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.12.1979 слідує, що позивач 02.11.1992 року прийнята продавцем орендного підприємства "магазину Одяг"; 07.10.1998 року звільнена в зв`язку з ліквідацією орендного підприємства "магазину Одяг".

Отже, періоди роботи позивача з 02.11.1992 по 07.10.1998 продавцем орендного підприємства "магазину Одяг" підтверджено записами вказаної трудової книжки.

З оскаржуваного рішення відповідача слідує, що позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду її роботи з 02.11.1992 по 07.10.1998 продавцем орендного підприємства "магазину Одяг", оскільки в наданій довідці від 21.12.2021 року №5 на відбитку печатки, якою завірено довідку, відсутній код підприємства, що видало дану довідку.

Проте, колегія суддів зазначає, що згідно Порядку № 637 основним документом, який підтверджує наявність у особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а лише за відсутності трудової книжки або у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються, зокрема, довідки, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі -Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 20.12.1979 року містить записи про період роботи з 02.11.1992 по 07.10.1998 продавцем орендного підприємства "магазину Одяг", доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідач-2 суду не надав.

Враховуючи, що періоди роботи позивача з 02.11.1992 по 07.10.1998 продавцем орендного підприємства "магазину Одяг" підтверджено записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.12.1979 року, яка є основним документом, який підтверджує наявність у особи відповідного стажу роботи, то посилання відповідача на не підтвердження позивачем вказаного періоду роботи довідкою від 21.12.2021 року №5 є безпідставними.

Крім того, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.12.1979 слідує, що позивач 26.09.1979 року була прийнята продавцем магазину №29; 25.10.1979 року переведена продавцем магазину «Жіноча сукня»; 26.06.1987 року переведена касиром-контролером магазину «Дом одягу»; 02.11.1992 року звільнена в зв`язку з переведенням в орендне підприємство "магазину Одяг".

Отже, періоди роботи позивача з 26.09.1979 по 25.09.1989 продавцем та касиром-контролером в магазинах підтверджено записами вказаної трудової книжки позивача.

Проте, відповідачем-2 не було враховано при обчисленні страхового стажу позивача періоду роботи позивача з 26.09.1979 по 25.09.1989.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 11.11.2024 року за №184250007097 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 не містить мотивів та підстав неврахування при обчисленні страхового стажу періоду роботи позивача з 26.09.1979 по 25.09.1989.

Доводів та обгрунтувань щодо не врахування відповідачем-2 періоду роботи позивача з 26.09.1979 по 25.09.1989 апеляційна скарга відповідача-2 не містить.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що записи трудової книжки позивача є чіткими, послідовними, не містять виправлень, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача, то період роботи з 26.09.1979 по 25.09.1989 та з 02.11.1992 по 07.10.1998 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо не врахування при обчисленні страхового стажу позивача періоду отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю з 01.10.2001 по 29.03.2002 колегія суддів зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи підставою для не врахування при обчисленні страхового стажу позивача періоду отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю з 01.10.2001 по 29.03.2002 стали висновки відповідача про те, що виплату матеріальної допомоги можливо зарахувати до страхового стажу, якщо матеріальна допомога виплачувалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Проте, такі доводи відповідача є необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з підпунктом "з" пункту 1 статті 30 Закону України "Про зайнятість населення» виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Приписами пункту "ж" частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

Так, згідно п.1 ч.1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Згідно п.12 ч.1 ст.1 Закону №1533-III страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Статтею 21 Закону №1533-III передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.

Згідно з записами №18,19 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.12.1979 року з 01.10.2001 по 29.03.2002 позивач отримувала матеріальну допомогу по безробіттю.

З наведеного слідує, що період отримання матеріальної допомоги по безробіттю у період з 01.10.2001 по 29.03.2002 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, що дає право на пенсію.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, відповідачем не виконано обов`язок покладений приписами вказаної статті та не доведено правомірності оспорюваного рішення.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 11.11.2024 року №184250007097 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, з інших мотивів та підстав зазначених вище.

Згідно з положеннямист. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зіст. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАСУ підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, але частково з інших мотивів та підстав, наведених вище, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні в частині мотивів та підстав часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 480/10526/24 - частково змінити в частині мотивів і підстав задоволення позову.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року по справі №480/10526/24-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій