Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/21599/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/21599/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/21599/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі – ГУ ДСНС у Харківській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум, виходячи з місячного грошового забезпечення, яке перераховано на виконання рішення по справі № 520/28459/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення в розрізі строків звернення до суду, та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 про повернення позову у справі № 520/21599/26 з направленням справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачу не був здійснений перерахунок його грошового забезпечення за механізмом первинної редакції п. 4 ПКМУ 704 та не здійснена виплата за період з 20.05.2023 по дату його звільнення, внаслідок чого, він звернувся у судовому порядку за захистом своїх прав. Відповідачем на виконання рішення по справі № 520/28459/25 було перераховано та сплачено позивачу заборгованість з грошового забезпечення 19.06.2026, якою є різниця між належним перерахованим грошовим забезпеченням та неналежним сплаченим. Таким чином, і розмір вихідної допомоги позивача підлягав приведенню у відповідність грошовому забезпеченню, право на яке позивач підтвердив у судовому порядку. При цьому, такі дії відповідач повинен був вчинити після виконання рішення по справі № 520/28459/25, а саме, з 19.06.2026, однак не вчинив. Між датою виконання рішення по справі № 520/28459/25 - 19.06.2026 та датою звернення до суду з цим позовом, місячний строк не пропущено (19.07.2026 вихідний день, позов подано 20.07.2026, про що свідчить вказівка, яка автоматично формується системою на позові, судом зареєстровано 21.07.2026). Отже, позивач не пропустив жодних строків звернення до суду, ані тих, що унормовані ч. 5 ст. 122 КАСУ, якими, на думку позивача врегульовано строкове питання даного позову, ані тих, що унормовані ст. 233 КЗпП та на які послався суд. При цьому, право на звернення до суду з цим позовом до моменту виконання рішення по справі № 520/28459/25 у позивача не виникло, оскільки позивач не знав та не міг знати, чи приведе відповідач автоматично вихідну допомогу під обсяг перерахованого грошового забезпечення чи ні, відтак, у разі, коли такий позов було б подано до моменту виконання рішення по справі № 520/28459/25, то такі дії б були проявом з боку позивача ознак зловживання процесуальними правами, що визначені ст. 45 КАСУ, в світлі подання позову щодо перерахунку вихідної допомоги, за відсутності предмету спору. Відтак, усунути недоліки позову у спосіб надання клопотання про поновлення строків звернення до суду є неможливим, позаяк позивач відповідні строки не порушив.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

Позивач проходив службу у відповідача і був звільнений зі служби наказом від 31.07.2025 № 507, а також виключений з кадрів ДСНС України та знятий з усіх видів забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі № 520/28459/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 31.07.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2025 року по 31.07.2025 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

19.06.2026 відповідачем було сплачену позивачу на виконання рішення суду у справі № 520/28459/25 донараховану суму грошового забезпечення.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 22.06.2026, в якому просив, зокрема, надати інформацію чи була приведена отримана ОСОБА_1 вихідна допомога при звільненні з урахуванням належних сум індексації, право на які підтверджено у судовому порядку в рамках справи № 520/28459/25.

Відповіді на зазначений адвокатський запит матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

28.07.2026 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, в якій вказав, що спірні правовідносини нормами ст. 233 КЗпП не врегульовані. Натомість, враховуючи, що спір у справі пов`язаний за проходженням служби позивача та її звільненням, застосовуються спеціальні місячні строки звернення до суду, які врегульовані ч. 5 ст. 122 КАСУ. Позивачу не був здійснений перерахунок його грошового забезпечення за механізмом первинної редакції п. 4 ПКМУ 704 та не здійснена виплата за період з 20.05.2023 по дату його звільнення, внаслідок чого, він звернувся у судовому порядку за захистом своїх прав. Відповідачем на виконання рішення по справі № 520/28459/25 було перераховано та сплачено позивачу заборгованість з грошового забезпечення 19.06.2026, якою є різниця між належним перерахованим грошовим забезпеченням та неналежним сплаченим. Таким чином, і розмір вихідної допомоги позивача підлягав приведенню у відповідність грошовому забезпеченню, право на яке позивач підтвердив у судовому порядку. При цьому, такі дії відповідач повинен був вчинити після виконання рішення по справі № 520/28459/25, а саме, з 19.06.2026 року, однак не вчинив. Між датою виконання рішення по справі № 520/28459/25 - 19.06.2026 року та датою звернення до суду з цим позовом, місячний строк не пропущено (19.07.2026 – вихідний день, позов подано 20.07.2026, про що свідчить вказівка, яка автоматично формується системою на позові, судом зареєстровано 21.07.2026). Отже, позивач не пропустив жодних строків звернення до суду, ані тих, що унормовані ч. 5 ст. 122 КАСУ, якими, на думку позивача врегульовано строкове питання даного позову, ані тих, що унормовані ст. 233 КЗпП та на які послався суд.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виключений з кадрів Головного управління ДСНС України в Харківській області з 31.07.2025, що вбачається з витягу з наказу № 507 від 31.07.2025. Отже, спірні правовідносини виникли, починаючи з 31.07.2025, після звільнення позивача з ГУ ДСНС України в Харківській області, тобто вже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення на підставі ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Разом із тим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 21.07.2026, тобто зі значним пропуском тримісячного строку. Починаючи з 31.07.2025 (після звільнення зі служби) позивач повинен був знати про неналежне нарахування йому одноразової грошової допомоги при звільненні. Відомостей щодо вчинення позивачем будь-яких дій у розумні строки задля перерахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні матеріали справи не містять. Також суд першої інстанції зазначив, що звертаючись з відповідним позовом у справі № 520/28459/25 щодо перерахунку його грошового забезпечення позивач зазначив, що про порушення своїх прав він дізнався, звернувшись за правничою допомогою та отримавши відповідь від ГУ ДСНС України в Харківській області від 24.10.2025 на адвокатський запит його представника. Отже, отримавши лист від 24.10.2025 про обрахунок свого грошового забезпечення у період проходження служби по момент звільнення, позивач був обізнаний про порядок обрахунку свого грошового забезпечення та в межах установленого законодавством трьохмісячного строку мав можливість звернутися до суду з відповідним позовом, що й було зроблено позивачем у жовтні 2025 року, оскільки позивач звернувся до суду з відповідним позовом у межах справи № 520/28459/25 щодо перерахунку його грошового забезпечення. Саме з цієї дати позивач отримав документальне підтвердження складових та розміру нарахованого і виплаченого йому грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги, а отже мав можливість оцінити правильність проведених відповідачем нарахувань та, у разі незгоди, звернутися до суду. Більш того, звернення позивача до суду з позовом щодо перерахунку його грошового забезпечення в жовтні 2025 (справа № 520/28459/25) свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо строків звернення до адміністративного суду.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у цій справі є перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Норми статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 990/156/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Тобто, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Водночас після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 420/13606/21, з урахуванням вищезазначеного Рішення Конституційного Суду України, дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».

Отже, до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню саме положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, яка була чинна на момент звільнення позивача зі служби, тобто у редакції Закону № 2352-IX, яка передбачає трьохмісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 липня 2020 року у справі №320/6659/18 та від 27 серпня 2020 року №804/871/16, на які посилається апелянт, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони стосуються інших правовідносин, а тому не підлягають застосування в цій справі.

Посилання апелянта на те, що право на звернення до суду з цим позовом до моменту виконання рішення по справі № 520/28459/25 у позивача не виникло, оскільки позивач не знав та не міг знати, чи приведе відповідач автоматично вихідну допомогу під обсяг перерахованого грошового забезпечення чи ні, відтак, у разі, коли такий позов було б подано до моменту виконання рішення по справі № 520/28459/25, то такі дії б були проявом з боку позивача ознак зловживання процесуальними правами, що визначені ст. 45 КАСУ, в світлі подання позову щодо перерахунку вихідної допомоги, за відсутності предмету спору, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як було зазначено вище, поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.

При цьому, як зазначає сам позивач, він вже звертався до суду з позовом щодо перерахунку його грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі № 520/28459/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 31.07.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2025 року по 31.07.2025 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідно до п. 8 розділу XXVII Інструкції особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, із вищезазначеного вбачається, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні безпосередньо пов`язаний із розміром місячного грошового забезпечення.

Тобто, отримавши від відповідача лист від 24.10.2025 у відповідь на адвокатський запит з інформацією про порядок обрахунку свого грошового забезпечення, позивач набув інформацію щодо нарахування йому одноразової грошової допомоги при звільненні.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що звернення з позовними вимогами про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні до моменту виконання рішення по справі № 520/28459/25, були б проявом з боку позивача ознак зловживання процесуальними правами, що визначені ст. 45 КАСУ, в світлі подання позову щодо перерахунку вихідної допомоги, за відсутності предмету спору.

Законодавством не обмежено можливості позивача щодо заявлення позовних вимог про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні разом з позовними вимогами про перерахунок місячного грошового забезпечення.

Також законодавство не передбачає, що подання позову про перерахунок місячного грошового забезпечення є передумовою звернення з позовом до суду про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

Обрання позивачем шляху подання позовної заяви про перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні після виконання рішення суду у справі про перерахунок місячного грошового забезпечення є наслідком його власного процесуального вибору та не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних і незалежних від його волі обставин, які унеможливлювали своєчасне подання позову у цій справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримавши лист від 24.10.2025 про обрахунок свого грошового забезпечення у період проходження служби по момент звільнення, позивач був обізнаний про порядок обрахунку свого грошового забезпечення. Звернення позивача до суду з позовом щодо перерахунку його грошового забезпечення у жовтні 2025 (справа № 520/28459/25) свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для звернення позивача до суду за захистом своїх прав у межах цієї справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року по справі № 520/21599/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко