Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №577/3930/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 577/3930/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.08.2026 (суддя Гетьман В.В., повний текст складено 27.08.26) по справі № 577/3930/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив суд:

- скасувати постанову серії ЕНА №7447325 від 26.06.2026 р. про її притягенння до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КупАП, а справу закрити.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 26.06.2026 р. постановою поліцейського Конотопського РВП ГУНП в Сумській обл. серії ЕНА № 7447325 її притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст.126 ч.2 КупАП, оскільки того ж дня о 17.46 год. в м.Конотопі по вул.Конотопська керувала електросамокатом “Т4 Турбо с” без відповідної категорії, тобто немаючи права керувати ним, чим порушила п.2.1а ПДР України. З вказаною постановою не погоджується і вважає її незаконною. Відповідно до ПДР України посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії для її електросамоката є необов`язковими, оскільки потужність двигуна даної моделі становить від 1500 Вт до 3000 Вт.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.08.2026 постанову серії ЕНА №7447325 від 26.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.126 ч.2 КупАП скасовано, а справу закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. понесених судових витрат.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності.

Транспортний засіб марки «Т4 Турбо S» є електросамокатом двомоторний, потужністю 2*1500 Вт, тобто 3000 Вт який за потужністю можна віднести до мопеду.

Отже, на переконання представника відповідача, відповідно до пункту 2.13 ПДР, частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Положення №340, позивач для керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, зобов`язаний був мати посвідчення водія категорії «А1» та відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху і статті 16 Закону України «Про дорожній рух» виконати свій обов`язок, пред`являти на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що відповідно до пункту 1.10 ПДР України, мопед - це двоколісний транспортний засіб, що має електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Водночас, згідно з цим же пунктом ПДР, до механічних транспортних засобів відносяться лише ті транспортні засоби, які приводяться в рух за допомогою двигуна, крім транспортних засобів з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Згідно з наданою офіційною технічною характеристикою електросамоката Crosser T4 Turbo-S, вказаний засіб є двомоторним, потужність його двигунів становить 2*1500W, що в сумі дорівнює рівно 3000 Вт (або 3 кВт).

На переконання представника позивача, оскільки потужність засобу не перевищує (не є понад) 3 кВт, цей електросамокат є немеханічним транспортним засобом, отже чинне законодавство України не передбачає обов`язкової державної реєстрації немеханічних транспортних засобів та не вимагає наявності посвідчення водія (зокрема категорії «А1») для керування ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.06.2026 р. постановою поліцейського Конотопського РВП ГУНП в Сумській обл. серії ЕНА №7447325 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст.126 ч.2 КупАП, оскільки остання того ж дня о 17.46 год. в м.Конотопі по вул.Конотопська керувала електросамокатом “Т4 Турбо с” без відповідної категорії, тобто немаючи права керувати ним, чим порушила п.2.1а ПДР України. (а.с.5).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки транспортний засіб, яким керувала позивач, не є механічним транспортним засобом, для керування якого встановлено обов`язок мати посвідчення водія на право керування ТЗ відповідною категорією, зокрема категорії А1, отже в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 126 КупАП.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП), ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Юридичний склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об`єкт, об`єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб`єкт та суб`єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).

Отже, особа може бути притягнуто до адміністративної відповідальності виключно за умови встановлення складу адміністративного правопорушення.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Тобто суб`єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною четвертою статті 126 КУпАП, передбачає обов`язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення.

Таким чином, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною вище нормою КУпАП, обов`язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з абзацом а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Підпунктом «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку.

Транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

Водночас, Правила не містять визначення «самокат» чи «електросамокат». Разом із цим, відповідно до пункту 1.10 ПДР:

транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється, в тому числі, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Згідно з пунктом 2.13 ПДР України, до транспортних засобів категорії «А1» відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Водночас, пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (зі змінами), визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема: «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Зазначене свідчить про те, що до категорії «А1» відносяться транспортні засоби, зокрема, транспортні засоби, з електродвигуном потужністю від 3 кВт до 4 кВт. Разом з тим, такі є механічними транспортними засобами в розумінні ПДР України.

Таким чином Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб», різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Саме керування такими транспортними засобами передбачає наявність дозвільних документів.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія технічних характеристик електросамокату двомоторного “Crosser T4 Turbo-S” в якому зазначено, що вказаний засіб є двомоторним, потужність його двигунів становить 2*1500W, що в сумі дорівнює рівно 3000 Вт (або 3 кВт).

Отже, оскільки сумарна номінальна потужність електродвигунів електросамоката «Crosser T4 Turbo-S» становить 3000 Вт (3 кВт), тобто не перевищує встановленого пунктом 1.10 Правил дорожнього руху порогового значення у 3 кВт, такий транспортний засіб не належить до механічних транспортних засобів у розумінні зазначених Правил.

При цьому сама по собі відповідність електросамоката визначенню транспортного засобу не є достатньою підставою для виникнення в особи обов`язку мати посвідчення водія відповідної категорії. Такий обов`язок має прямо випливати з положень законодавства, які регулюють допуск до керування відповідним видом транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що положення пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху щодо обов`язку мати при собі посвідчення водія відповідної категорії стосуються водіїв механічних транспортних засобів. Оскільки матеріалами справи підтверджено, що потужність електродвигунів електросамоката, яким керувала позивачка, становить рівно 3 кВт, відповідачем не доведено, що цей транспортний засіб за критерієм потужності належить до механічних транспортних засобів, для керування якими обов`язковою є наявність посвідчення водія.

Посилання відповідача на пункт 2.13 Правил дорожнього руху та пункт 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами не спростовують наведеного висновку, оскільки визначення категорії транспортного засобу та встановлення обов`язку мати посвідчення водія мають здійснюватися з урахуванням усієї сукупності нормативних положень, зокрема визначення механічного транспортного засобу, наведеного в пункті 1.10 Правил дорожнього руху.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, оскільки не встановлено, що позивачка керувала транспортним засобом, для керування яким законодавством передбачено обов`язкову наявність посвідчення водія відповідної категорії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії ЕНА № 7447325 від 26.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю у зв`язку з відсутністю в діях позивачки складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.08.2026 по справі № 577/3930/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - залишити без задоволення

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.08.2026 по справі № 577/3930/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов

Постанова складена в повному обсязі 14.10.26.