Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/10450/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/10450/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 02.07.26 по справі № 520/10450/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області(далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік (3 дні), що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року ухваленого в адміністративній справі №520/28768/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, сум індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік (3 дні), що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року ухваленого в адміністративній справі № 520/28768/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум індексації грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, що нарахована і виплачена позивачу на виконання рішення від 19.01.2026 по справі № 520/28768/25, сум індексації грошового забезпеченя. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік (3 дні), що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року по справі №520/28768/25 сум індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік (3 дні), що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року по справі №520/28768/25, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум індексації грошового забезпечення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

Відповідач зазначає, що в абз.10 пункту 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії. Отже, розрахунок та виплата грошової компенсації за невикористану відпустку були здійснені з урахуванням визначеного Порядком № 260 складу грошового забезпечення.

Як стверджує, відповідач, індексація не є оплатою праці, тобто не є складовою грошового забезпечення, а тому враховуючи вищевказані норми права стосовно індексації, вважає, що індексація не повинна включатись до бази нарахування компенсації відпусток. Позивач безпідставно включає суму індексації до розрахунку місячного грошового забезпечення із якого обчислюється компенсація за невикористані відпустки. Оскільки Порядок № 260 є спеціальним нормативним актом, що визначає виключний перелік виплат, які враховуються при обчисленні компенсації за невикористану відпустку, а індексація до цього переліку не належить, вона не може бути врахована в розрахунку. Індексація має статус державної соціальної гарантії, а не щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.

Крім того, додатково зазначає, що у даній судовій справі № 520/10450/26 та у справі № 520/28768/25 позивач фактично просить суд зобов`язати ГУ НП в Харківській області здійснити виплату компенсації за невикористані відпустки. З аналізу позовних заяв ОСОБА_1 у даній справі та у справі № 520/21685/25 вбачається, що предмет і підстави у цих позовах аналогічні, а тому з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження у справі підлягає закриттю. Так у цих двох судових справах предметом позову є стягнення з ГУ НП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток. Тобто, позивач звернувся до суду у даній справі та у справі № 520/28768/25 з метою зобов`язати відповідача здійснити виплату компенсації за невикористані дні щорічних відпусток. Різниця в цих двох судових справах тільки в розмірі заявленої суми позовних вимог.

Також, на думку відповідача, позивачем пропущений строк звернення до суду.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач, в період з 07.11.2015 по 30.06.2017, проходив службу в Національній поліції України.

Відповідно до наказу ГУ НП в Харківській області від 27.06.2017 року № 69о/ с дск «По особовому складу» позивача звільнено зі служби за власним бажанням.

Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі №520/28768/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляд компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік та індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 30.06.2017. Зобов`язано ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік та індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 30.06.2017.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану відпустку 15.04.2026.

Проте, обрахування такої компенсації було здійснено відповідачем без урахування сум індексації грошового забезпечення, право на отримання яких позивач мав відповідно до законодавства.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною щодо невключення окремих складових грошового забезпечення (сум індексації грошового забезпечення) до складу місячного грошового забезпечення, з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну чергову відпустку відповідач не врахував складові місячного грошового забезпечення, право на які позивач мав відповідно до законодавства (суми індексації грошового забезпечення).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не включенні окремих складових місячного грошового забезпечення (сум індексації грошового забезпечення) до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого позивач мав відповідно до законодавства, з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі №520/28768/25 та наявність підстав для зобов`язання відповідача перерахувати та доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік (3 дні), що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі №520/28768/25.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію України" (далі - Закон № 580-VІІІ) поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 статті 8 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Закону №580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

За приписами ч. 9 ст. 93 Закону № 580-VІІІ, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

Приписами ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VІІІ визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

Частинами першою, другою статті 94 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 (далі - Постанова №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу.

На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VІІІ та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 затверджено Порядок №260.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 7, 8 п. 8 розділу III Порядку № 260 встановлено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: - щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; - щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Абзацом 10 пункту 8 Розділу III Порядку №260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу І цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Відповідно до частини 5 статті 94 Закону № 580-VІІІ грошове забезпеченні поліцейських індексується відповідно до закону, тобто індексація доходів гарантована.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доході населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельне спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошовою утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства пре загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін з місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (колі величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошовою забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплат розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року ухваленої у справі № 240/11439/19 (адміністративне провадження № К/9901/14087/20) індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення).

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №380/6777/24, від 24 травня 2019 року у справі №805/532/17-а, від 28 листопада 2019 року у справі №816/3303/14, від 04 березня 2021 року у справі №400/3196/20.

Субсидіарне застосування зазначених правових норм вказаних Законів дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі №520/28768/25, зокрема зобов`язано ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік та індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 30.06.2017.

Рішенням суду встановлено право позивача на грошове забезпечення, яке останній набув під час проходження служби в органах і підрозділах Національної поліції України.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі №520/28768/25 ГУНП в Харківській області здійснило нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік (3 дні) у розмірі 1193 грн, з урахуванням 5% військового збору на картковий рахунок АТ «Ощадбанк» 15.04.2026 було зараховано 1133,35 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №365 від 10.04.2026, яка міститься в матеріалах справи.

Проте, під час розрахунку грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки відповідачем не враховано сум індексації грошового забезпечення, право на які ОСОБА_1 мав відповідно до законодавства на день звільнення.

Слід зазначити, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/28768/25.

Відтак, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не включенні окремих складових місячного грошового забезпечення (сум індексації грошового забезпечення) до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого позивач мав відповідно до законодавства, з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі №520/28768/25 та наявність підстав для зобов`язання відповідача перерахувати та доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік (3 дні), що виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі №520/28768/25.

Доводи відповідача про тотожність позовів та наявність підстав для закриття провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/28768/25 було вирішено спір щодо обов`язку ГУ НП в Харківській області здійснити нарахування та виплату позивачу грошову компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (3 дні) за 2015 рік, а також індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 30.06.2017.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/28768/25 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 30.06.2017 в сумі 2001,03 грн та компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 3 дні за 2015 рік в сумі 1193 грн. З урахуванням 5% військового збору на картковий рахунок АТ «Ощадбанк» 15.04.2026 було зараховано 1130,35 грн та 1841,33 грн відповідно, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №365 та №368 від 10.04.2026, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, та не заперечується відповідачем, що під час обрахунку грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки відповідач не використав в якості обрахункової величини суми індексації грошового забезпечення, що є складовою грошового забезпечення і входить до місячного грошового забезпечення позивача. Водночас питання щодо врахування індексації під час обчислення зазначеної компенсації у справі № 520/28768/25 не розглядалося та не вирішувалося.

Отже, цей спір стосується належного обчислення розміру компенсації з урахуванням індексації грошового забезпечення, а не повторного стягнення вже виплаченої суми.

Відтак, обставина виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/28768/25 сама по собі не свідчить про тотожність предмета та підстав позову.

За таких обставин, відсутні підстави для закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки вимога щодо врахування індексації при обчисленні компенсації не була предметом судового розгляду у справі №520/28768/25.

Аргументи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки такі грунтуються на формальному підході до визначення початку перебігу строку та не враховують фактичних обставин виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до статті 122 КАС України перебіг строку звернення до адміністративного суду пов`язується з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У цій справі моментом, з якого позивач дізнався про порушення свого права на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік у належному розмірі, є саме 15.04.2026 (дата виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/28768/25) та фактичної виплати відповідної компенсації. Саме після здійснення виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік позивач отримав можливість встановити, що під час визначення її розміру відповідачем не було враховано суми індексації грошового забезпечення, належні позивачу при звільненні зі служби.

З цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 28.04.2026, тобто через 13 календарних днів після встановлення відповідного порушення.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє аргументи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 по справі № 520/10450/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий