Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/8098/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/8098/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026, (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/8098/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2023 за № Ф-26488-58У.

В обґрунтування позову зазначив, що податковим органом сформовано відносно нього вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 83 105,90 грн.

Водночас, вказував, що з 01.09.2016 є найманим працівником, працює в Державному навчальному закладі «Київське обласне вище професійне училище харчових технологій та ресторанного сервісу» на посаді майстра виробничого навчання та за нього роботодавцем сплачуються страхові внески. На переконання позивача, самозайнята особа зобов`язана сплачувати ЄСВ, не нижче розміру мінімального страхового внеску, незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

Крім того, зауважував, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої виявлено заборгованість ОСОБА_1 з єдиного внеску (з 27.01.2022 по 31.01.2022) в період дії мораторію на її проведення.

Також, просив врахувати, що з 13.01.2021 припинив підприємницьку діяльність, а отже втратив статус платника єдиного внеску. Натомість, факт наявності у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску виявлено податковим органом у жовтні 2023 р., тобто в період відсутності у ОСОБА_1 статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене, вважав спірну вимогу протиправною та просив суд її скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано перебування позивача в трудових відносинах з Державним навчальним закладом «Київське обласне вище професійне училище харчових технологій та ресторанного сервісу» та сплату роботодавцем за нього страхових внесків, не надано жодної оцінки доказам в підтвердження наведених обставин.

Вважає, що фактично контролюючим органом здійснено подвійне оподаткування єдиного соціального внеску, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача щодо проведення податковим органом перевірки в період дії мораторію на її проведення, що унеможливлює визначення останньому сум недоїмки, донарахування єдиного внеску та формування вимоги.

Зауважує на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо неможливості скасування спірної вимоги через не оскарження вимоги від 02.08.2023 №Ф-00234372409 та рішення №00234382409.

Наголошує, що внаслідок прийняття спірної вимоги попередня вважалась відкликаною, а отже її оскарження не мало жодного юридичного значення.

Крім того, звертає увагу, що вищевказані вимогу та рішення позивач не отримував, а про існування заборгованості з ЄСВ йому стало відомо через відкрите виконавче провадження та початок процедури примусового стягнення.

ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з 18.07.2019 до 13.01.2021 перебував на обліку в ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа – підприємець, припинив діяльність за власним бажанням, що вбачається з Єдиного державного реєстру, в якому наявний запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Станом на 30.09.2023 за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати боргу (недоїмки) в сумі 83 105,90 грн як за самостійно визначеними зобов`язаннями, так і донарахованими податковим органом, що підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника податків – ОСОБА_1

10.10.2023 податковим органом відносно позивача складено податкову вимогу № Ф-26488-58У на загальну суму недоїмки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 83 105,90 грн.

Відповідач зазначає, що вказаний борг виник за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2023 № 00234372409 на суму 59 182,72 грн; рішенням про застосування штрафних санкцій від 02.08.2023 № 00234372409 в розмірі 12 119,52 грн; самостійно визначеними грошовими зобов`язаннями, вказаними у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форма №Д5 в розмірі 5 508,36 грн; автоматичними нарахуваннями мінімального розміру ЄСВ за 2020 рік в сумі 6 295,30 грн.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є узгодженою, борг зі сплати єдиного внеску не сплачено, рішення податкового органу, на підставі яких складено вимогу, в судовому порядку не оскаржувались, у зв`язку з чим вимога є правомірною.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначають Податковий кодекс України (далі – ПК України) та Закон України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі- Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відтак, платниками єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску є фізичні особи-підприємці, незалежно від отримання ними доходу (прибутку).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедуру нарахування, і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з абзацами 2, 3 п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно п. 5 розділу VI Інструкції № 449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Судом встановлено, що 10.10.2023 податковим органом сформовано податкову вимогу № Ф-26488-58У відносно ОСОБА_1 на загальну суму недоїмки єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 83 105,90 грн.

Сторонами не заперечується, що вказана вище заборгованість складається з наступних сум:

- 59 182,72 грн за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 02.08.2023 № 00234372409, сформованою на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.02.2022 № 2579/20-40-07-16-05/3314404357;

- 12 119,52 грн за рішенням про застосування штрафних санкцій від 02.08.2023 № 00234372409, прийнятим на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 07.02.2022 № 2579/20-40-07-16-05/3314404357;

- 5 508,36 грн за самостійно визначеними грошовими зобов`язаннями, вказаними у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми № Д5;

- 6 295,30 грн за автоматичними нарахуваннями мінімального розміру ЄСВ за 2020 рік.

Щодо правомірності вимоги від 10.10.2023 в частині обов`язку позивача сплатити заборгованість на загальну суму 71 302,24 грн (за вимогою від 02.08.2023 та рішенням від 02.08.2023).

Так, на підставі наказу від 09.12.2021 № 9369-п, повідомлення від 09.12.2021, Головним управлінням ДПС у Харківській області у період з 27.01.2022 до 31.01.2022 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ПП-ФО ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2019 по 13.01.2021, повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18.07.2019 по 13.01.2021, за результатами якої складено акт № 2579/20-40-07-16-05/ НОМЕР_1 від 07.02.2022.

Актом встановлено, зокрема порушення ОСОБА_1 :

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а саме не надання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020, 2021 роки;

- п.1 ч. 1. ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст.9 Закону № 2464-VI, а саме заниження ЄСВ на загальну суму 49 587,42 грн., в тому числі за 2019 рік на 2 829,72 грн., за 2020 рік – на 46 757,70 грн;

- п. 1 ч. 1 ст. 4, п.1 ч. 2 ст. 6, п. 3 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме заниження суми ЄСВ на загальну суму 9 595,30 грн., в тому числі за 2020 рік – на 9 595,30 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме несплата єдиного внеску по строку 19.10.2019, 10.02.2020, 21.04.2020, 20.07.2020, 19.10.2020, 20.01.2021, чим порушено п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI.

02.08.2023 ГУ ДПС у Харківській області, на підставі висновків акту перевірки від 07.02.2022 прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00234372409 на суму 59 182,72 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00234382409 на суму 12 119,52 грн.

Зазначені документи надіслано на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та повернуто відправнику 04.09.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.

Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога, рішення про застосування штрафних санкцій повинні бути надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням.

Водночас, жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган повторно надсилати відповідні рішення у випадку їх повернення чи здійснювати заходи для з`ясування причин їх невручення.

При вирішенні спорів щодо скасування вимоги як виконавчого документу про сплату податкового боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання вимоги та рішення, якими нараховано грошові зобов`язання, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано рішення в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи, проте позивачем зазначеного не спростовано.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на тому, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Враховуючи зазначене вище правове регулювання, колегія суддів визнає, що рішення та податкову вимогу надіслано позивачу в порядку встановленому ПК України.

Доказів оскарження вищевказаних рішень податкового органу або сплати відповідних грошових зобов`язань у визначений законодавством термін матеріали справи не містять.

Як наслідок, станом на момент прийняття спірної вимоги грошові зобов`язання за вищевказаною вимогою та рішенням були узгодженими та несплаченими.

Доводи апелянта про те, що він не отримував вимоги та рішення від 02.08.2023, що унеможливило можливість їх оскарження колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірність вимоги від 10.10.2023.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не був позбавлений права звернутись до органу ДПС з метою отримання вищевказаних рішень та в подальшому звернутись до суду з позовом про їх оскарження.

В свою чергу, обставини не отримання рішень податкового органу могли бути обставинами в обґрунтування поважності підстав пропуску строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок складання вимоги від 10.10.2023 вимога від 02.08.2023 вважалась відкликаною колегія суддів оцінює критично з огляду на різну правову природу таких документів.

Так, вимога від 02.08.2023 є документом, яким позивачу донараховано ЄСВ за результатами перевірки, тоді як вимога від 10.10.2023 складена податковим органом з огляду на наявність у позивача податкового боргу.

Враховуючи наведене, позивач не був позбавлений можливості оскаржити податкову вимогу від 02.08.2023 в судовому порядку.

Щодо доводів скаржника про безпідставність прийнятих рішення та вимоги від 02.08.2023, за якими сформовано спірну вимогу з огляду на те, що останні прийняті податковим органом за результатами перевірки, проведеної в період дії мораторію колегія суддів зазначає, що відповідні рішення ГУ ДПС не є предметом спору в межах цієї справи. Зазначені рішення податкового органу є чинними та не скасовані.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності спірної вимоги в частині обов`язку позивача сплатити заборгованість на загальну суму 71 302,24 грн.

Щодо податкової вимоги в частині заборгованості на суму 5 508,36 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності у періоді з 18.07.2019 по 31.03.2020 здійснював на загальній системі оподаткування.

Так, 10.02.2020 ОСОБА_1 подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік та самостійно задекларовано суму єдиного соціального внеску до 5 508,36 грн, яка ним не сплачена.

Як наслідок, податковим органом правомірно визначено обов`язок ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості в розмірі 5 508,36 грн.

Щодо податкової вимоги в частині заборгованості на суму 6 295,30 грн.

Як зазначає відповідач, суми ЄСВ у розмірі 6 295,30 грн є автоматичними нарахуваннями мінімального розміру ЄСВ ОСОБА_1 за 2020 рік.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску фізичні особи – підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюють на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

05.12.2013 наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 впроваджено алгоритми автоматичного нарахування єдиного внеску для контролю за виконанням платниками єдиного внеску обов`язку, визначеного п. 1 частини другої ст. 6, п. 1, 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464, у розмірі мінімального страхового внеску в терміни, встановлені абзацом третім частини восьмої ст. 9 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал.

Судом встановлено та визнається відповідачем, що нарахування сум єдиного внеску за 2020 рік у сумі 6 295,30 грн також донараховано і на підставі акту перевірки (в складі суми 9 595,30 грн) .

З метою недопущення порушень прав платника податків в частині наявності в його інтегрованій картці з кодом бюджетної кваліфікації « 71040000» задвоєних нарахувань єдиного внеску за 2020 рік у сумі 6 295,30 гривень 17.04.2024 відповідачем зменшено нарахування ЄСВ на 6 295,30 грн., що вбачається з інтегрованих карток платника податку.

Враховуючи, що відповідно ІТС "Податковий блок" в ІКП 17.04.2024 заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зменшено, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2023 №Ф-26488-58-У вважається відкликаною у цій частині.

Доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції в цій частині апеляційна скарга не містить.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обов`язку сплати ЄСВ з підстав перебування позивача в трудових відносинах з Державним навчальним закладом «Київське обласне вище професійне училище харчових технологій та ресторанного сервісу» та сплату роботодавцем за нього страхових внесків колегія суддів зазначає наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-ІХ, який набрав чинності з 1 січня 2021 року, статтю 4 Закону України № 2464-VІ доповнено частиною шостою: особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Судом встановлено, що протягом 2019-2021 рр. ОСОБА_1 працював на ДНЗ «Київське ОВПУХТРС» та отримував дохід з ознакою «101»-«заробітна плата, нарахована (виплачена)», що підтверджується відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України.

Відповідно до звіту по ЄСВ, наданого ДНЗ «Київське ОВПУХТРС» нарахована заробітна плата ОСОБА_1 вища за мінімальну заробітну плату, єдиний внесок утримано, у зв`язку з чим сума єдиного внеску за 2021 рік перевіркою не до нараховувалась.

В свою чергу, податковим органом донараховано позивачу ЄСВ за 2019-2020 рр., тобто до внесення змін у Закон № 592-ІХ.

В силу ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність складання податкової вимоги.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 520/8098/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова