Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/21638/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/21638/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 (суддя Спірідонов М.О., повний текст складено 26.08.26) по справі № 520/21638/26

за позовом Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області

до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України Вікторії Безручко

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України Вікторії Безручко, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №76821056 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №76821056 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 в задоволенні адміністративного позову Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України Вікторії Безручко про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що передача виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого та його подальше прийняття не є новим відкриттям виконавчого провадження, не змінюють дати його відкриття та не започатковують примусове виконання заново.

Позивач вважає, що прийняття 01.07.2026 вже відкритого ВП № 76821056 саме по собі не створило нового процесуального моменту, з яким частина четверта статті 27 Закону № 1404- VIII пов`язує винесення постанови про стягнення виконавчого збору. У цьому випадку також не йдеться про подальше виконання раніше винесеної постанови про виконавчий збір. До 02.07.2026 окремої постанови про його стягнення у ВП № 76821056 не існувало.

Також, позивач зазначає, що державою передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду», а постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, бюджетна програма КПКВК 2501290 та Порядок № 902 не є стороннім щодо виконання судових рішень джерелом фінансування. Вони становлять спеціально встановлений державою механізм фінансового забезпечення виконання судових рішень відповідної категорії за рахунок коштів державного бюджету.

На переконання позивача, суд першої інстанції фактично обмежив зміст пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII одним механізмом статті 4 Закону № 4901-VI та не надав належної правової оцінки ані фактичному характеру невиконаної частини судового рішення, ані застосуванню КПКВК 2501290 і Порядку № 902, ані наявним у матеріалах справи доказам щодо включення виконавчого документа стосовно ОСОБА_1 до документів на фінансове забезпечення виконання судового рішення.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що державний виконавець зобов`язаний винести одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

З аналізу вказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору до державного бюджету.

На переконання представника відповідача, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а є обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на примусове виконання до Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов виконавчий лист № 160/7787/2024 виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом, 24.06.2024, про позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (вул. Євгена Седнева, буд.1 м.Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 26000411) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу особі з інвалідністю II групи за період з 01.02.2018 по 23.05.2022.

20.01.2025 року головним державним виконавцем Торецького відділу державної служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП 76821056).

Відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 09.06.2026 за підписом начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Могильного Ю.В виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

01.07.2026 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №76821056.

02.07.2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Безручко Вікторією Валеріївною винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

Позивач, вбачаючи в винесенні постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону №1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №76821056 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (Далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкція з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналіз наведених вище положень Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що примусове виконання виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа та одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору до державного бюджету.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 20.01.2025 року головним державним виконавцем Торецького відділу державної служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП 76821056).

Відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 09.06.2026 за підписом начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Могильного Ю.В виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

01.07.2026 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №76821056.

02.07.2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Безручко Вікторією Валеріївною винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, що оскаржувана постанова винесена лише 02.07.2026 року, тобто більш ніж через рік після відкриття виконавчого провадження, а стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, вказаними положеннями передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору і в інших випадках ніж при відкритті виконавчого провадження.

У спірних правовідносинах, матеріали виконавчого провадження №76821056 Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняті 01.07.2026 року після їх передачі Торецьким відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Щодо доводів позивача про несвоєчасне винесення постанови про стягнення виконавчого збору колегія суддів зазначає, що виконавче провадження № 76821056 було відкрито 20.01.2025, а 09.06.2026 передано до іншого органу державної виконавчої служби.

Після прийняття матеріалів виконавчого провадження до виконання 01.07.2026 державний виконавець, встановивши, що постанова про стягнення виконавчого збору раніше не виносилася, вирішив питання про його стягнення шляхом винесення відповідної постанови 02.07.2026.

Колегія суддів додатково зазначає, що системний аналіз положень Законк України "Про виконавче провадження" не дає підстав для висновку, про те, що неприйняття органами Державної виконавчої служби постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, є тією обставиною яка унеможливлює подальше її прийняття в ході здійснення виконавчого провадження, за наявності законних підстав для стягнення виконавчого збору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що обов`язок державного виконавця вирішити питання про стягнення виконавчого збору не припиняється внаслідок передачі виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби.

Отже, державний виконавець при прийнятті матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний був винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

Посилання в апеляційній скарзі про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору узв`язку з тим, що виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", колегія суддів вважає необрунтованим, оскільки зазначений порядок стосується лише підстави, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тобто, коли рішення суду виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів за рахунок конкретної бюджетної програми.

Пункт 3 ч. 5 ст. 27 Законом України «Про виконавче провадження» застосовується при виконанні виконавчих документів, встановлених статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме: про особливості виконання рішень суду про стягнення з державного підприємства або юридичної особи, яким передбачено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача. В цьому випадку виконавче провадження зупиняється на підставі п.9 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», та виконавчий збір не стягується.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у цій справі виконавчий лист виданий на виконання судового рішення, яким боржника зобов`язано нарахувати та виплатити стягувачу державну соціальну допомогу особі з інвалідністю II групи за відповідний період, тобто спір має немайновий характер.

Отже, предметом примусового виконання є зобов`язання боржника вчинити визначені судом дії, а не безпосереднє стягнення з нього грошових коштів за виконавчим документом.

Саме лише існування бюджетної програми КПКВК 2501290 та затвердження порядку використання передбачених нею коштів не свідчить про те, що виконання конкретного судового рішення здійснюється за рахунок цієї програми. Для застосування відповідного винятку необхідна наявність установлених законодавством передумов переходу до спеціального механізму фінансування виконання судового рішення.

При цьому стаття 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» регулює особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна. Натомість у цій справі судове рішення стосується нарахування та виплати соціальної допомоги. Тому застосування зазначеної норми та пов`язаного з нею механізму виконання за рахунок бюджетної програми не може ґрунтуватися виключно на тому, що боржником є орган публічної влади та що виконання рішення потребує виплати коштів.

Відповідно, за відсутності встановлених обставин, які підтверджують застосування до спірного виконавчого провадження спеціального порядку виконання судового рішення за рахунок бюджетної програми КПКВК 2501290, підстави для застосування пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону №1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову від 02.07.2026 у виконавчому провадженні №76821056 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 по справі № 520/21638/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області - залишити без задоволення

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 по справі № 520/21638/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов

Постанова складена в повному обсязі 14.10.26.