Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №639/7306/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 639/7306/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 03.09.2026 та додаткове рішення від 03.09.2026 (суддя Марченко В.В., вул. Полтавський Шлях, 45, м.Харків, 61052) по справі № 639/7306/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про накладення адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту ДПП, відповідач, апелянт), якому просив:

-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №7629716 та закрити провадження у справі.

Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 20.08.2026 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджено належними та допустимими доказами.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7629716 від 28.07.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови, що 28.07.2026 20:19:15 м. Полтава вулиця Європейська (Фрунзе), 122 ОСОБА_1 керував ТЗ без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних Т, а також керуючи ТЗ не мав при собі реєстраційний документ на ТЗ, чим порушив п.п. 2.1.б ПДР України чим порушив п. 2.1.ґ. ПДР - Відсутність у водія поліса або в страх.цив.-прав. від-сті власників наземних ТЗ та вчинив вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що є підставою для здійснення контролю за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що у інспектора поліції не було підстав для перевірки наявності у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.1 «ґ» ПДР України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1 «б» ПДР України Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони — технічний талон)

Відповідно до п. 2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як установлено у п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил та пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.п. 2.1, зокрема, посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що з метою організації накопичення, зберігання інформації про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, обміну такою інформацією, забезпечення отримання потерпілими особами інформації щодо договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також забезпечення контролю за здійсненням обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності МТСБУ забезпечує функціонування Єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - Єдина централізована база даних).

МТСБУ з метою надання доступу до інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, забезпечує використання інформаційних ресурсів Єдиної централізованої бази даних відповідно до законодавства.

Інформація, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, надається безоплатно і відповідно до порядку доступу до неї поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

МТСБУ забезпечує можливість постійного цілодобового доступу користувачів до відкритої інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних у мережі Інтернет.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

У постанові від 16.08.2019 року у справі №524/126/17 ВС у складі КАС звернув увагу на те, що, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

За ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 6 ст. 62 цього Закону України втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог чинного законодавства України, у тому числі ПДР України.

У силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Також Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підстав для зупинки його транспортного засобу та витребування його документів не було.

Так, пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліції" визначено підстави для зупинки транспортного засобу, зокрема, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

У ч. 2 цієї статті вказаного Закону установлено, що поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Закону України "Про Національну поліції" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Вказаною нормою визначений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.

Відповідно до приписів статті 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

При цьому вимозі працівника поліції щодо пред`явлення для перевірки, визначеного п. 2.1 ПДР України переліку документів, обов`язково має передувати порушення водієм ПДР України, скоєння дорожньо-транспортної пригоди або інші підстави, передбачені статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію".

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.03.2019 року в адміністративній справі № 686/11314/17 та від 29.04.2020 в адміністративній справі № 201/16607/16-а.

Відповідач зазначає, що транспортний засіб був зупинений у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідачем надано компакт-диски із відеозаписом, які були досліджені колегією суддів та з яких вбачається подія розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи встановлено, що 28.07.26 року о 19 год 15 хв у м. Полтава, вул. Європейська, 122, водій керував ТЗ без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правовою відповідальності власників наземних ТЗ, а також керуючи ТЗ не мав при собі реєстраційний документ на ТЗ, чим порушив п.2.1 "б", 2.1 "г" ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

На місці зупинки транспортного засобу позивача, в порядку ст. 279 КУпАП, працівники поліції назвалися, повідомили водія про наявну інформацію про можливе вчинення позивачем адміністративного правопорушення у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію".

Водієві було повідомлено про розгляд справи, роз`яснено, права передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. Повідомлено порядок оскарження та строки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, порядок та строки виконання постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5813315 від 27.09.2025 року містить відомості, встановлені ч. 3 ст. 283 КУпАП, а саме: відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); відеозапис який додається до постанови (п. 7 постанови); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, права особи яка притягується до адміністративної відповідальності.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена у відповідності до вимог ст.283 КУпАП, а також форми та бланку, визначених «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою Наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395 (з наступними змінами та доповненнями).

Колегія суддів вважає, що поліцейський не допустив порушення щодо місця та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, а також застосував стягнення в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Аналогічні за змістом приписи містяться в «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених в п.36, п. 37, п. 38 постанові КАС у складі ВС від 24.04.2019 року у справі №524/4247/17, що наданий відповідачем до суду відеозапис, в якому зафіксований момент правопорушення є належним та допустимим доказом згідно статті 73 - 74 КАС України. Враховуючи те, що наданий відповідачем відеозапис містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення, він має розглядатись судом як речовий доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб. Зазначений речовий доказ відповідає критеріям належності та допустимості, оскільки одержаний з дотриманням закону та, як зазначалось вище, містить інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтями 21, 53 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов`язує водія мати при собі чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової та на вимогу органу Національної поліції надати для перевірки.

Таким чином позивач здійснював рух автомобілем без відповідних документів передбачених п. 2.1. б-г ПДР України.

Керування транспортним засобом без чинного страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є порушенням п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, у п. 2.4 ПДР не містяться застереження та виключення із наведених правових норм щодо необхідності здійснення поліцейським контролю за наявністю у водія поліса страхування, виключно при складанні протоколу, щодо порушень правил дорожнього руху та оформлені матеріалів ДТП.

Звідси доводи позивача, що працівники поліції не мають право перевіряти поліс страхування без складення протоколу, щодо порушень правил дорожнього руху або оформлені матеріалів ДТП не відповідають чинному законодавству.

Такого ж висновку дійшов Верховний Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: справа № 161/11159/16-а від 13 березня 2020 року.

Положеннями статті 53 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.

Отже, позивачем не виконано вимоги вищенаведеного законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 465/6677/16-а.

Отже, колегія суддів вважає, що у відповідача були підстави для вимоги щодо пред`явлення для перевірки документів, визначених п. 2.1 ПДР України, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та, відповідно, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за не пред`явлення таких.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова серії ЕНА №7629716 від 28.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесена поліцейським у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" констатував, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знає, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2026 року у справі №639/7306/26 та ухвалення нового про відмову задоволенні вимог позову ОСОБА_1 , апеляційна скарга на додаткове рішення у справі №639/7306/26 підлягає задоволенню та додаткове рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, оскільки за результатами перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 , то відсутні обставини, передбачені приведеною вище нормою процесуального права, для стягнення на користь позивача судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, додаткове рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 03.09.26 у справі № 639/104/26 підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні вимог заяви представника позивача, адвоката Уманець Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі №639/7306/26.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 20.08.2026 - задовольнити.

Рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 03.09.2026 по справі № 639/7306/26 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закриття справи про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 03 вересня 2026 року у справі № 639/7306/26 – задовольнити.

Додаткове рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 03 вересня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою заяву представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Уманця Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі №639/7306/26 – залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва