Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/20095/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/20095/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) у справі №520/20095/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2024 по 30.09.2024 на трьох осіб та щодо відмови у перерахунку з 01.06.2024 пільги за послугу з постачання електричної енергії із застосуванням тарифу 4,32грн. за 1 кВт/год.;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 01.05.2024 по 30.09.2024 у розмірі 75 відсотків на трьох осіб та виплатити недоотриману суму пільг;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пільги за послугу з постачання електричної енергії із застосуванням тарифу 4,32грн. за 1 кВт/год. з 01.06.2024 по 30.09.2024 та виплатити недоотриману суму пільги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали усунути недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави для поновлення строку.

На виконання вимог суду, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 позов повернуто заявнику.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в заяві про поновлення строку звернення до суду та у позовній заяві позивач вказував, що питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг було порушено позивачем ще у 2024 році.

Зазначає, що у судовій справі №520/3503/25 було розглянуто питання щодо права позивача на отримання пільг на житлово-комунальні послуги у період з 01.05.2024 по 30.09.2024.

Рішення суду у вказаній справі ухвалено 29.05.2025, а 01.10.2025 воно набрало законної сили.

Вказує, що на виконання рішення суду відповідач 04.11.2025 виплатив грошові кошти у сумі 9 859,20 грн., проте лише після повторного звернення до відповідача останній листом від 28.05.2026 повідомив позивача, що доплата за послугою з постачання електричної енергії з 01.05.2024 по 30.09.2024 з урахуванням тарифу 2,64 грн. нарахована у розмірі 1108,80 грн. щомісячно, тобто фактично цим листом відповідач відмовив позивачу у перерахунку нарахованих пільгах за період з 01.05.2024 по 30.09.2024.

Вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, що передували зверненню позивача до суду, та дійшов помилкового висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом у цій справі.

ГУ ПФУ в Харківській області не подало відзив на апеляційну скаргу.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що обставини причин пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем в клопотанні на виконання вимог ухвали суду, є неповажними, а тому ним не усунуто недоліки такої заяви.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011).

Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.08.2021 у справі №500/955/19, від 25.05.2023 у справі №640/16276/21, в подібних правовідносинах.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Відповідно до висновків Європейського Суду з прав людини, викладених в рішеннях від 28.05.1985 у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» та від 13.02.2001 у справі «Кромбах проти Франції», в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 по справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Предметом спірних правовідносин є правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2024 по 30.09.2024 на трьох осіб та щодо відмови у перерахунку з 01.06.2024 пільги за послугу з постачання електричної енергії із застосуванням тарифу 4,32грн. за 1 кВт/год.

З позовом у даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду 09.07.2026.

Судом встановлено, що в межах справи №520/3503/25 розглядався позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності останнього щодо не нарахування та не виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2024 по 30.09.2024 та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області поновити надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та провести нарахування та виплату за пропущений період з 01.05.2024 по 30.09.2024.

Тобто, не нарахування та не виплата позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2024 по 30.09.2024 були предметом судового розгляду у справі №520/3503/25.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №520/3503/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025, задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо призупинення ОСОБА_1 нарахування та виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.05.2024 по 30.09.2024. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 01.05.2024 по 30.09.2024.

Отже, рішення суду у справі №520/3503/25 набрало законної сили 01.10.2025.

На виконання рішення суду відповідач нарахував та виплатив 04.11.2025 позивачу за період з 01.05.2024 по 30.09.2024, в якості суми пільг на оплату житлово-комунальних послуг 9 859,20 грн.

09.11.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання пояснень здійснених нарахувань.

20.11.2025 листом відповідач надав позивачу пояснення щодо виплати суми пільг на оплату житлово-комунальних послуг на виконання рішення суду у справі №520/3503/25, з яких позивач дійшов висновку про невірне розрахування пільги, а саме, що таке зроблене на двох, а не на трьох осіб, а пільга на послугу електропостачання нарахована за меншим тарифом, ніж встановлено.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 29.11.2025, в якій просив донарахувати та виплатити недонараховану суму пільги по послузі з постачання електроенергії з урахуванням з 01.06.2024 тарифу 4,32 грн. та кількістю осіб, які мають право на пільги.

У відповідь на запит позивача, відповідач листом від 24.12.2025 повідомив про виконання рішення суду у справі №520/3503/25 та зазначив, що питання стосовно перерахунку пільги на оплату житлово-комунальних послуг на виконання рішень судів за період з 01.06.2024 по 30.09.2024 з урахуванням тарифу 4,32 грн. знаходиться на опрацюванні.

У подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача із новою заявою від 02.05.2026.

Листом від 28.05.2026 відповідач повідомив позивача, що доплата по послузі з постачання електричної енергії з 01.05.2024 по 30.09.2024 з урахуванням тарифу 2,64 грн. нарахована в розмірі 1108,80 грн. щомісячно.

Позивач вважає, що спірні правовідносини виникли тоді, коли відповідач виконав рішення суду та при цьому порушив права позивача.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій зокрема зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 28.05.2026 з листа відповідача, яким він фактично відмовив позивачу зробити перерахунок нарахованих пільг на житлово-комунальні послуги відповідно до чинного тарифу по послузі з постачання електроенергії та відповідно до кількості осіб, які мали право на ці пільги, відтак вважає що ним не порушені строки звернення до суду з адміністративним позовом.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, отримання позивачем листа від 28.05.2026 у відповідь на його повторну заяву не змінює момент з якого така особа мала була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач міг дізнатися 04.11.2025, коли відповідач на виконання рішення суду у справі №520/3503/25 нарахував та виплатив йому пільги на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.05.2024 по 30.09.2024 у неналежному розмірі та, будь-якому разі, це відбулося не пізніше 20.11.2025, коли листом відповідач надав позивачу пояснення щодо виплати суми пільг на оплату житлово-комунальних послуг на виконання рішення суду у справі №520/3503/25, з яких позивач дійшов висновку про невірне розрахування пільги (що таке зроблене на двох, а не на трьох осіб, та пільга на послугу електропостачання нарахована за меншим тарифом, ніж встановлено).

Так, позивач мав реальну, об`єктивну можливість з листа відповідача від 20.11.2025 встановити розмір нарахованої пільги та з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Відтак, отримавши лист відповідача від 20.11.2025, позивач мав можливість дізнатися про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, але протягом тривалого часу не звертався до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення залежить виключно від нього самого.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.03.2021 у справі №240/12017/19; від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення позивача до суду.

Позивачем таких доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановлено законодавством строку.

Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.122 КАС України, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність обставин причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом та повернення позовної заяви.

В силу положень ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 у справі №520/20095/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц