Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/19875/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/19875/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) у справі №520/19875/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2026 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:

визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не проведення індексації розміру пенсії 12236,71 грн., суми доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень та інших доплат до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121 відповідно до Постанов КМУ №168, №185, №209 та №236 в 2023, 2024, 2025 та 2026 роках;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області з 01.03.2024 провести індексацію розміру пенсії 12236,71 грн. суми доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень та інших доплат до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1, 115 та у розмірі 1,121 відповідно до Постанов КМУ №168, №185, №209 та №236 в 2023, 2024, 2025 та 2026 роках.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позов залишено без руху, зокрема, з підстав пропуску строку звернення до суду, та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали усунути недоліки, зокрема, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 позов повернуто заявнику.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог суду надано заяву, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду із зазначеним позовом, викладені в ній є неповажними, а тому недоліки позовної заяви не усунуті.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив отримання пенсійної виплати з обізнаністю про приховану помилку в розрахунку.

Зазначає, що суд не врахував, що позивач після виникнення сумнівів щодо правильності пенсійного розрахунку зверталася до ГУ ПФУ в Харківській області для отримання інформації та усунення порушень і остаточна позиція відповідача стала відома лише після отримання відповіді від 29.03.2026.

При цьому, наголошує, що вимоги щодо індексації з 01.03.2026 заявлені у межах визначеного строку звернення до суду, а отже суд першої інстанції мав вирішити питання щодо відкриття провадження в цій частині позовних вимог.

ГУ ПФУ в Харківській області не подало відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Предметом спірних правовідносин є правомірність дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо не проведення індексації розміру пенсії 12236,71 грн., суми доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень та інших доплат до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121 відповідно до Постанов КМУ №168, №185, №209 та №236.

Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції, виходив, зокрема, з того, що про порушення своїх прав позивач знав або повинен був дізнатися з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 відповідно, проте до суду позивач звернувся 08.07.2026, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву, в обґрунтування якої зокрема зазначено, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки остаточно про правову позицію відповідача та про відмову провести належний перерахунок вона дізналася з листа відповідача від 29.03.2026 за №20278-20310/Н-03/8-2000/26, наданого за результатами розгляду її звернення від 13.03.2026.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч.ч.2,3 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі№510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу з заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, які полягають у такому:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що у вказаній постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від попередніх висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (щодо легалізації триваючого правопорушення у випадку залишення позовної заяви без розгляду), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (щодо початку перебігу строку звернення після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду).

Так, 07.07.2026 за допомогою системи "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, заявивши вимоги щодо проведення індексації пенсії, виплати доплати до її попереднього розміру, а також інших підвищень та доплат до пенсії, починаючи з 01.03.2024.

Позивач посилається на те, що строк звернення до суду нею не пропущено, оскільки остаточно про правову позицію відповідача та про відмову провести належний перерахунок вона дізналася з листа відповідача від 29.03.2026 за №20278-20310/Н-03/8-2000/26, наданого за результатами розгляду її звернення від 13.03.2026.

Окрім того, позивач посилається, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі 510/1286/16-а та стверджує, що у спорах з органами Пенсійного фонду України особа може дізнатися про порушення своїх прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових актів, правильності чи помилковості нарахування розміру пенсії, своєчасності або несвоєчасності її перерахунку, а також підстав, на яких здійснено такий розрахунок.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у вищевказаній постанові не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки стосуються тих ситуацій, коли нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.

Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Отже, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги за період з 01.03.2024 по 06.01.2026 є такими, що пред`явлені поза межами строку, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України.

Водночас, повертаючи позовні вимоги за період з 07.01.2026 суд першої інстанції не врахував, що ці вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення, оскільки позивач звернулась до суду - 07.07.2026.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 року у справі №200/422/24, в подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви в частині вимог з 07.01.2026.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в силу положень ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви (в частині позовних вимог) не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має “застосовуватися на практиці і бути ефективним” (рішення у справі “Белле проти Франції”). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа “повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права” (рішення у справах “Белле проти Франції” та “Нун`єш Діаш проти Португалії”).

У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п.1 ст.6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог з 07.01.2026 є необґрунтованим, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, на підставі ст.320 КАС України, підлягає скасуванню в цій частині, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №520/19875/26 скасувати в частині повернення позову щодо позовних вимог за період з 07.01.2026.

Адміністративну справу №520/19875/26 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областіщодо не проведення індексації розміру пенсії 12236,71 грн., суми доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень та інших доплат до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121 відповідно до Постанов КМУ №168, №185, №209 та №236 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 07.01.2026 провести індексацію розміру пенсії 12236,71 грн. суми доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень та інших доплат до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у розмірі 1,121 відповідно до Постанов КМУ №168, №185, №209 та №236 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №520/19875/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в частині залишення без змін ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 року у справі №520/19875/26. В іншій частині постанова не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова