Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/4816/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/4816/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 р. (ухвалене суддею Горшковою О.О.) по справі № 520/4816/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «КРАФТ» (в подальшому – ТОВ «Спільне підприємство «КРАФТ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA807000/2026/000045/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000070.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України (в подальшому – МК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки оскаржувані рішення та картки відмови прийняті на підставі вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню. Крім того, відповідач просив врахувати, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі, що перевищує розмір, визначений законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 04.05.2020 р. між Ningbo Jiangdon Tianye RiggingCo., LTD (Продавець) та ТОВ «Спільне підприємство «КРАФТ» (Покупець) укладений контракт № 7, умовами якого передбачено, що продавець зобов`язувався в порядку та на умовах контракту поставити в адресу покупця продукцію, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах укладеного контракту. Найменування, асортимент та кількість поставленого товару вказуються в інвойсі, пакінг листі та інших товаро – супровідних документах.

Пунктом 2.3. Контракту передбачено, що в ціну товару включена вартість тари, упаковки, маркування та витрати по доставленню товару в порт відвантаження, згідно із умовами поставки FOB, Китай.

Пунктом 5.1 Контракту передбачено, що товар поставляється покупцю на умовах FOB, Нінгбо, Китай. Продавець несе ризики, пов`язані з доставкою товару в порт відвантаження.

Пунктом 4.1.1 укладеного контракту передбачено, що оплата товару відбувається в два етапи: перший платіж становить 20 % від суми поставки (інвойсу) та 80 % від суми інвойсу сплачується протягом 60 календарних днів від дати поставки товару.

Пунктом 6.2. Контракту передбачено, що разом із товаром, продавець передає наступні товарно – супровідні документи: інвойс, пакувальний лист, транспортні документи.

Ціна контракту визначена розділом 2, вартість кожної партії товару встановлюється згідно інвойсу для кожної конкретної партії товару.

На виконання умов контракту, сторонами узгоджено та укладено інвойс № TY 25218 від 18.10.2025 р., відповідно до умов інвойсу постачанню підлягала продукція у кількості 62391 одиниць (місць) на суму 35404,80 доларів США, базис поставки FOB, Нінгбо, Китай. Базис FOB, Нінгбо, Китай визначає, що продавець виконав своє зобов`язання з поставки, коли товар завантажений на борт судна, зазначеного покупцем, у названому порту відвантаження.

Продавцем сформовано Packing Listвід 18.10.2025 р. та сертифікат країни походження товару. Транспортування узгодженої партії товару проводилось контейнером MEDU5509903. Маршрут транспортування: із порту міста Нінгбо, Китай, в порт міста Гданськ (Польща).

Після виконання митних формальностей в країні відправлення, товар для подальшої доставки передано перевізнику, про що складено коносамент (Bill of Lading) ZM 25111028, який був наданий при митному оформленні товарів.

05.08.2021 р. ТОВ «Спільне підприємство «КРАФТ» (клієнт) з ТОВ «Глобал Оушен Лінк» укладено договір № 1105 – Т/21, предметом якого є надання замовнику за відповідну плату та за рахунок клієнта транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

Відповідно до укладеного інвойсу, ТОВ «Глобал Оушен Лінк» організовувало та здійснювало поставку товару як морським, так і автомобільним транспортом до митної території України та в подальшому по безпосереднього пункту призначення.

ТОВ «Глобал Оушен Лінк» виставлено рахунок на оплату № 78229 від 20.01.2025 р., яким до оплати підлягали послуги за перевезення морським транспортом по маршруту Нінгбо – Гданськ та плата за експедиторські послуги за межами України на загальну суму 55382,77 грн., який включає в себе всі витрати на загальне транспортування контейнеру до місця призначення; рахунок на оплату № 78230 від 26.01.2026 р., яким до оплати підлягали послуги із організації перевезення вантажу по маршруту Гданськ – Мостиська, який включав в себе як безпосередні послуги із перевезення, так і надані послуги із загальної організації транспортування за межами України, оплата послуг експедитора, вантажно – розвантажувальні роботи на території ЄС. Оплата вищевказаних рахунків підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Позивачем надано до Харківської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію № 26UA807200001912U2 від 12.02.2026 р. з документами на підтвердження заявленої митної вартості на товар – інструменти ручні з чорного металу: трещітки для затягування стропи-механізм трещоточний натяжний (ратчет): 1-0,8 TON RATCHET TY014035 – 1000 шт, TON RATCHET TY014034 – 10000 шт, TON TY014027A 135MM – 3600 шт, TON PLASTIC HANDLE RATCHET TY014026 – 1575 шт, TON (SCREW NOT DOWN) 215 MM – 1980 шт, TON PLASTIC HANDLE RATCHET 230MM TY014015 – 1000 шт, 5 TON (ERGO) 330 MM TY014005 – 4416 шт, 5 TON PLASTIC HANDLE RATCHET 196 MM TY014012 – 1000 шт, 5 TON PLASTIC HANDLE TY014014 – 4200 шт, 10 TON RATCHET TY14002 (SCREW NOT DOWN) 300 MM – 180 шт, 10 TON RATCHET TY014001 – 180 шт. Країни виробництва CN, ТМ – немає даних, виробник - NingboJiangdon Tianye RiggingCo., LTD. У графі 44 вказаної ЕМД № 26UA807200001912U2 від 12.02.2026 р. позивачем зазначені наступні документи: за кодом «0271» - пакувальний лист № TY25218 від 18.11.2025 р.; за кодом «0380» - інвойс № TY25218 від 18.11.2025 р.; за кодом «0705» - коносамент № ZM25111028 від 27.11.2025 р.; за кодом «0720» - накладна СІМ № 00002306 від 27.01.2026 р.; за кодом «0861» - сертифікат про походження товару № C256880316130072 від 10.12.2025 р.; за кодом «3001»- банківський платіжний документ, що стосується товару № 343 від 14.10.2025 р.; за кодом «3004»-рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 78229 від 20.01.2026 р.; за кодом «3004»-рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 78230 від 26.01.2026 р.; за кодом «3007» - довідка про транспортні витрати № 14438 від 29.01.2026 р.; за кодом «4104» - зовнішньо-економічний договір (контракт) купівлі-продажу № 7 від 04.05.2020 р.; за кодом «4207» - договір про надання послуг митного брокера № 25 від 09.08.2024 р.; за кодом «7029» - електронний сертифікат непреференційного походження товару № C256880316130072 від 10.12.2025 р.; за кодом «9610» - копія митної декларації країни відправлення № 310120250514758056 від 21.11.2025 р.

Митним органом позивачу направлено запит від 12.02.2026 р. про надання додаткових документів, а саме: рахунки про плату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням вимог договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу цих товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс листи) виробника товарів; копію митної декларації країни відправлення з перекладом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару та оцінки ризиків при здійсненні контролю з правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМИ України від 01.07.2021 р. № 476; транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договора, тощо.

На вказаний запит митниці щодо подання додаткових документів, декларант 12.02.2026 р. надіслав листа № б/н та повідомив, щодо відсутністю додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару.

За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2026 р. № UA807000/2026/000045/2, в якому зазначено, що спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів). За результатами аналізу цінової інформації наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень аналогічних товарів за митними деклараціями: товар № 1 – МД № UA100380/2023/004686 (26UA100380004686U9) від 11.02.2026 р. митною вартістю 2,72 дол США/кг, товар № 2 - ЕМД № UA807200/2025/014120 (25UA807200014120U1) з митною вартістю 1,92 дол. США за кг. Відповідачем встановлено, що з урахуванням наявних вартостей та однаковими характеристиками товару, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація з митною вартістю 2,72 дол. США за кг., та з митною вартістю 1,92 дол. США за кг. Відповідно до п.п. 2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1статті 57 МК України. Митна вартість може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України), у зв`язку із наявністю в митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні.

Відповідач надав позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2026/000070, яку обґрунтовано невідповідністю вимогам, зазначеним у ст. 54 МК України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення та картки відмови відповідача необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 264 МК України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 МК України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 р. у справі № 804/7882/16.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2025 р. у справі № 520/13182/2020.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20, від 07.05.2025 р. у справі № 560/1787/23.

Харківською митницею Держмитслужби, в якості підстави витребування документів, було вказано на недостатність документів для визначення складових митної вартості товарів та спрацювання АСАУР.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16, від 29.12.2025 р. у справі № 300/6315/24.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем використовувались відомості з АСМО “Інспектор” та ЄАІС Держмитслужби України, в яких зазначено, що Джерелом інформації для даних рішень по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: встановлено наявність митних оформлень аналогічних товарів за митними деклараціями № UA100380/2023/004686 (26UA100380004686U9) від 11.02.2026 р. з митною вартістю 2,72 дол США/кг, та ЕМД № UA807200/2025/014120 (25UA807200014120U1) з митною вартістю 1, 92 дол США за кг.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом ґрунтується на ціновій інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях митних деклараціям.

Як вбачається з оскаржуваних рішень позивача, відповідач, визначаючи митну вартість імпортованих позивачем товарів за другорядним резервним методом, не зазначив яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення та картка відмови митного органу необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", передбачено сплату судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", передбачено сплату судового збору за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позову немайнового характеру у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 р. складає 3328 грн.

Розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.

Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в ухвалах Верховного Суду від 27.08.2024 р. у справі № 120/15468/23, від 27.05.2025 р., у справі № 520/102/24.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею, становить 304327 грн., тобто,

розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні з позовом до суду першої інстанції в електронній формі становить 3651,92 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 р. по справі № 520/4816/26 змінити в частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору шляхом викладення шостого абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КРАФТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3651,92 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 р. по справі № 520/4816/26 - змінити в частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КРАФТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3651 (три тисячі шістсот п`ятдесят одну) гривню 92 копійки

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 р. по справі № 520/4816/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін