Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №465/3628/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3628/26

Провадження 2/465/3786/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідач ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Син народився у шлюбі між сторонами. Даний шлюб було розірвано 23.06.2021 року рішенням Франківського районного суду м. Львова.

На виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 27.09.2021 року у справі №465/3333/21 з відповідача стягувались аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.05.2021 року і до досягнення повноліття дитини.

До квітня 2026 року з відповідача стягувались аліменти щомісячно, заборгованостей не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 сину виповнилось 18 років, до цього згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 27.09.2021 року аліменти стягувались в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. З квітня 2026 року стягнення аліментів припинено.

З вересня 2026 року син зарахований на перший курс Інституту комп`ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка», освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», денна форма навчання. Закінчує навчання 30.06.2029 року. Проте, відповідач не бажає добровільно сплачувати аліменти на утримання сина у тому ж розмірі. У зв`язку з чим у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка навчається. Позивач наголошує, що відповідач працює та має постійний дохід, інших дітей не має, аліментів нікому не сплачує. Отже, на переконання позивача, ОСОБА_4 має можливість надавати грошову допомогу на утримання свого повнолітнього сина. А тому, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на тримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином двадцяти трьох років.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 04.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

28.05.2026 року представником відповідача - адвокатом Колодій Ю.Ю. подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що позовна заява сформульована неналежним чином, оскільки позовні вимоги заявлені на утримання сина на період до досягнення останнім 23 років, без належного врахування того, що право на утримання існує лише за умови фактичного продовження навчання та наявності інших обставин, передбачених ст.199 СК України. Сам факт досягнення певного віку, як стверджує сторона відповідача, не є автоматичною підставою для безумовного стягнення аліментів.

Відповідач вважає, що навіть у разі задоволення позову, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, достатнім та обґрунтованим розміром аліментів може бути не більше 1/8 частини усіх видів доходу відповідача.

При цьому, врахуванню підлягає те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів фактичного обсягу витрат на навчання, необхідності саме такого розміру матеріальної допомоги, який заявлено у позовній заяві, неможливості самостійного часткового забезпечення власних потреб, наявності у відповідача достатнього матеріального становища для сплати аліментів у заявленому розмірі. Крім того, як зазначено у відзиві, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо власного матеріального становища, а також матеріального становища повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Зазначає, що на утриманні відповідача перебуває неповнолітній син дружини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом із ним і зараз складає іспити НМТ, відповідно, теж буде студентом. Відповідач утримує матір - ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново. Дружина відповідача - ОСОБА_8 є особою з інвалідністю ІІІ групи. Відповідач несе витрати на проживання, комунальні платежі та лікування своє, дружини та матері. Відповідач страждає на гіпертонічну хворобу, остеохондроз та астму, має ще ряд хронічних захворювань, внаслідок чого неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у госпіталі, що підтверджується медичними документами.

Таким чином, заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу сторона відповідача вважає необґрунтованим, неспівмірним із реальними потребами повнолітньої дитини та матеріальними можливостями відповідача, а тому, позовні вимоги, на переконання відповідача, не підлягають задоволенню у заявленому розмірі. Відтак, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, а у випадку його задоволення - стягувати аліменти у розмірі не більше 1/8 частини доходів відповідача.

Крім того зазначає, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., що підтверджується відповідними доказами. Тому просить вирішити питання про розподіл цих витрат.

09.06.2026 року представником позивача - адвокатом Кісь О.Р. подано до суду відповідь на відзив. Зазначає, що за всі роки проживання поза сім`єю відповідач жодним чином не приймав участі у становленні сина, як особистості та громадянина. При цьому, дитина, перебуваючи у підлітковому віці, та зрештою, у будь-якому віці, потребувала участі батька у його житті, проте, відповідач не бажав підтримувати належні стосунки між батьком та сином. Звертає увагу на те, що надана стороною відповідача медична документація не містить жодних доказів тяжкого розладу здоров`я, який впливає на працездатність відповідача, адже наведені у таких документах недуги - це сталі хронічні захворювання, які мають періодичні стадії загострення та надалі переходять у стан ремісії, а відтак, такі захворювання, згідно наданих доказів, були у відповідача і до подання позову про стягнення аліментів на повнолітнього сина та жодним чином не перешкоджали його трудовій діяльності. Щодо перебування на утриманні відповідача дружини - особи з інвалідністю ІІІ групи представник позивача зазначає, що дана група інвалідності відноситься до групи, яка не має обмежень у працевлаштуванні та не потребує утримання. Відтак, те, що дружина відповідача не працює, не пов`язане з отриманням нею групи інвалідності, а є її особистим вибором. Водночас позивач є фізичною особою-підприємцем з мінливим рівнем доходу в межах 25-30 тис. гривень щомісячно. Вона жодним чином не приховує свої доходи від відповідача, проте, обов`язок утримання дітей однаковою мірою стосується обох батьків. З урахуванням цього сторона позивач на задоволенні позову наполягає.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.06.2026 року витребувано в Головного управління ДПС у Львівській області довідку з Державного реєстру фізичних осіб про виплачені доходи та утримані з них податки стосовно ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2025 року по дату надання відповіді на виконання ухвали.

Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2026 року підготовче провадження в цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.08.2026 року представником відповідача подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що у зв`язку з розглядом даної цивільної справи відповідач ОСОБА_4 поніс витрати на професійну правничу допомогу. Так, 12.05.2026 року між ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднанням «Мельник і Арцишевський» укладено договір про надання правової допомоги. Вартість наданої професійної правничої допомоги становить 10000 гривень 00 копійок. Вказану суму просить стягнути з позивача на користь відповідача.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили такі задоволити, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази, доходить переконання про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Так, згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.04.2008 року, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьком є ОСОБА_4 , матір`ю – ОСОБА_1 .

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23.06.2021 року у справі №465/1513/21 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .

Відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 27.09.2021 року у справі №465/3333/21 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.05.2021 року і до повноліття дитини.

Як вбачається із довідки НУ «Львівська політехніка» від 07.04.2026 року № 462, ОСОБА_5 є студентом першого курсу Інституту комп`ютерних наук та інформаційних технологій. Закінчує навчання 30.06.2029 року.

Згідно наданих представником відповідача відомостей із Пенсійного фонду України форми ОК-5 щодо ОСОБА_4 заробіток відповідача за 2025 рік становить 616 901 грн. 60 коп., за 2026 рік – 178 407 грн. 28 коп.

Як вбачається із акту №45 від 14.05.2026 року, складеного ЛКП «Вулецьке», із ОСОБА_4 , який зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1 , проживає його дружина - ОСОБА_8 та син дружини - ОСОБА_6 .

Згідно наданої представником відповідача медичної документації, зокрема виписки № 78, виданої поліклінічним відділенням 5-ї лікарні м. Львова, відповідачу ОСОБА_4 встановлено діагноз «остеохондроз». Окрім того, останній хворіє на бронхіальну астму.

За змістом довідки для декларації від 06.02.2016 року, виданої ОСОБА_4 . Військовою частиною НОМЕР_3 , загальна сума доходу відповідача за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року за винятком аліментів становить 487 293 грн. 80 коп.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - матір відповідача ОСОБА_4 відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №039273 від 23.04.2021 року є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново. Вказане підтверджується також пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 від 09.06.2021 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 09.08.2024 року, про що Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис № 216 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 ). Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_11 ».

Дружина відповідача - ОСОБА_8 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_6 від 30.07.2025 року.

Разом із тим, згідно довідки про доходи в ОСОБА_5 відсутній дохід за період з 01.09.2025 року по 31.05.2026 року. Окрім того, відповідно до довідки НУ «Львівська політехніка» від 04.06.2026 року № 68-48-79 ОСОБА_5 є студентом першого курсу та навчається за кошти державного бюджету. Стипендія за період з вересня 2025 року по травень 2026 року ОСОБА_5 не призначалася.

Відсутність доходів у ОСОБА_5 підтверджується також відповіддю ГУ ДПС у Львівській області від 02.07.2026 року, номер запиту 1301-2026-0001666.

У відповідності до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до правового висновку, зробленого в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує зміст положень ст.199 СК України, в тому числі те, що Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах на дитину.

Аналогічні правові висновки містяться у ряді постанов Верховного Суду, а саме: від 21 лютого 2018 року у справі № 208/3075/16, від 21 березня 2018 року у справі № 308/2268/16-ц, від 01 серпня 2018 року у справі № 539/2580/16-ц, в яких Верховний Суд вказав на рівність обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах на повнолітню дитину, незалежно від того, з ким із них вона проживає.

При визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку, сина, які продовжують навчання, необхідно враховувати також вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання, потребу в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача аліментів ґрунтуються на потребах оплачувати витрати за навчання у відповідному навчальному закладі, що підтверджено належними доказами, наданими позивачем, які містяться у матеріалах справи та не спростовані відповідачем. ОСОБА_5 є студентом денної форми навчання, що унеможливлює його працевлаштування і отримання самостійного доходу, відтак, продовжуючи навчання та не отримуючи стипендії, позивач потребує утримання батьків. Врахуванню підлягає й те, що навчання на денній формі у вищому навчальному закладі закономірно потребує невід`ємних витрат студента на харчування, одяг, забезпечення необхідним приладдям та навчальними засобами. Водночас у зв`язку з відсутністю матеріальної підтримки з боку батька на даний час весь тягар витрат, пов`язаних із навчанням ОСОБА_5 , лягає на його матір.

Разом із тим врахуванню підлягає також те, що відповідач перебуває в шлюбу із ОСОБА_8 , яка є особою з інвалідністю 3 групи. На їх утриманні перебуває ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також матір відповідача, яка є особою з інвалідністю 2 групи.

Відтак, під час розгляду справи судом встановлено, що повнолітній син ОСОБА_5 продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, тому потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, а його батько має можливість надавати таку допомогу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, суд враховує заявлений позивачем розмір аліментів у частці від доходу відповідача та зважає на рівність обов`язків обох з батьків брати учать в її утриманні, а також те, що спроможність надавати матеріальну допомогу дорослому сину відповідачем не повністю не спростовано, разом із тим враховує наявність у відповідача іншої сім`ї, матері, яка є особою з інвалідністю, а тому, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/6 доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, вважаючи такий розмір аліментів достатнім, справедливим і таким, що може забезпечити потреби сина, водночас є релевантним встановленим обставинам справи. Аліменти судом присуджуються до закінчення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, але не більш як до досягнення ним двадцятитрирічного віку.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд звертає увагу на те, що в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я він не позбавлений права в майбутньому звернутися до суду з позовом в порядку ст.ст.192, 201 СК України про збільшення розміру аліментів, якщо для цього будуть наявними обґрунтовані підстави.

Окремо суд наголошує стороні відповідача, що у даному випадку відсутні підстави, наведені у відзиві на позовну заяву, для відмови у позові з причин неправильного формулювання позовних вимог, згідно яких позивач просить стягнути аліменти на повнолітнього сина до досягнення ним двадятитрьохрічного віку. В контексті цього не може залишатися поза увагою те, що згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 року у справі №757/31372/18-ц, у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58).

Аналогічно і в даній справі, яка є предметом розгляду, вимоги сторони позивача не можна трактувати відокремлено від обгрунтування позову, який мотивований продовженням ОСОБА_5 навчання у вищому навчальному закладі та потребою його утримання на період такого навчання. Наведене в сукупності із поясненнями позивача та його представника, наданими в судовому засіданні, свідчить про те, що вимога про стягнення аліментів заявлена власне на період навчання ОСОБА_5 та обмежена верхньою віковою межею - досягнення останнім двадцяти трьох років. Відповідно, підстав вважати, що позивач неправильно сформулювала позовні вимоги немає, адже такі логічно інтерпретуються та однозначно свідчать про намір позивача отримувати аліменти на утримання сина після досягнення ним повноліття на період його навчання у вищому навчальному закладі, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку, як це передбачено ст.199 СК України, на яку позивач прямо посилається у своїй позовній заяві.

Частиною 1ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. У даному випадку позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів 16.04.2026 року, відповідно, присуджені аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Отже, за загальним правилом в подібних категоріях справ судові витрати у разі задоволення позову стягуються з відповідача в дохід держави. А тому, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 905 грн. 21 коп.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст.137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу відповідачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 12.05.2026 року, укладений між АО «Мельник і Арцишевський» та ОСОБА_4 ; акт прийому-передачі наданих правових послуг за Договором про надання правової допомоги від 12.05.2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 10 000 грн.; платіжну інструкцію № 2PL.1.673331681 від 20.05.2026 року про оплату вартості наданих послуг в розмірі 10 000 грн.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, часткове задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для відповідача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог відповідача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 3200 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи, а також є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини – задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 16.04.2026 року, і до закінчення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, але не більш як до досягнення ним двадцятитрирічного віку.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 905 (дев`ятсот п`ять) грн. 21 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25.09.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП – НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 .

Суддя Величко О.В.