Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №333/11986/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/11986/25

Номер провадження 2/333/1643/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя

у складі: за участю:головуючого – судді секретаря судового засідання представника позивача – адвоката відповідача представника відповідача – адвокатаСтоматова Е.Г. Бережної Д.О. Тивоненко Д.Р. Скиба В.А. Цветкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 13 липня 2013 року міськім відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції між Позивачем та Відповідачем було зареєстровано шлюб.

Під час перебування у шлюбі було придбане наступне майно:

-17/50 домоволодіння – житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2020р. посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстрований за Відповідачем ОСОБА_2 ;

-автомобіль марки SKODA модель OCTAVIA, 2002 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований за Відповідачем ОСОБА_2 ;

-автомобіль марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , зареєстрований за Відповідачем ОСОБА_2 ;

Згідно із звітом № 9668/09 від 09.12.2025р. про незалежну оцінку вартості транспортного засобу, середня ринкова вартість автомобіля марки SKODA модель OCTAVIA 2002 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 становить, без ПДВ: 201 452, 00 грн., автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 становить, без ПДВ: 689 604, 00 грн.

Зважаючи на те, що питання поділу спільного майна подружжя іншим чином аніж у судовому порядку вирішити неможливо, позивач змушена звернутись до суду з цим позовом. У позовній заяві просить визнати об`єктами спільної сумісної власності: 17/50 домоволодіння – житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль марки SKODA модель OCTAVIA, 2002 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя просить визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку від 17/50 частин домоволодіння – житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 50 % вартості двох транспортних засобів у сумі 445 528, 00 грн. 00 коп. та судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, витрат по оплаті судового збору та витрат на проведення оцінки.

04 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог частково та зокрема зазначив, що автомобіль марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 було придбано за рахунок грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 у борг (на умовах повернення) у ОСОБА_3 , що підтверджується борговою розпискою від 15.12.2021р., в якій прямо зазначено, що кошти надано на купівлю конкретного автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 . Враховуючи, що боргове зобов`язання не виконано, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за автомобіль марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , а також заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у завищеному розмірі та просить зменшити їх розмір до розумного рівня з урахуванням складності справи.

05 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача надав відповідь на відзив, якою фактично підтримав позовні вимоги та заперечував проти обставин наведених у відзиві на позовну заяву.

06 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, якими фактично підтримав заперечення зазначені у відзиві на позовну заяву.

09 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача надав додаткові пояснення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі, проаналізувавши надані суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено в цій статті.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості, одночасно майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку та/або доходу (стаття 60 СК України). При цьому дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судом встановлено, що 13 липня 2013 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 від 13.07.2013 року, актовий запис № 518.

17 лютого 2026 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 333/10804/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

23 вересня 2020р., за час перебування у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2020р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. було придбано 17/50 часток домоволодіння з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці 0.0600 га. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ. А, житловий будинок літ.Б, загальною площею 55,1 кв.м., житловою площею 25,3 кв.м., житлова прибудова літ. Б1, прибудова літ.б1, прибудова літ.б2, гараж літ. С, погріб – пг, оглядова яма в С, паркан №1, 3, 10, водопровід №2, ворота №4, хвіртка №13.

Земельна ділянка на якій розташована відчужувана частка домоволодіння має кадастровий номер 2310100000:03:007:0199, не приватизована.

Відповідно до договору купівлі – продажу зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстрований за Відповідачем ОСОБА_2

09 грудня 2025 року представником Позивача, адвокатом Тивоненко Д.Р. на адресу регіонального сервісного центру ГЦС МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях направлено адвокатський запит № 09/12.

11 грудня 2025 року з регіонального сервісного центру ГЦС МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях надійшла відповідь, згідно якої за ОСОБА_2 зареєстровано:

-04.08.2022р. на підставі вантажно-митної декларації № UA101090/2022/009877 від 30.06.2022р. у ТСЦ № 2342 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_3 ;

-06.05.2023р. на підставі вантажно-митної декларації № 23UA209180017068U7 від 25.04.2023р. у ТСЦ № 2342 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях транспортний засіб марки SKODA модель OCTAVIA, 2002 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.

Так й у постанові від 21 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 372/504/17 сформулювала висновок щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу, яка може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує. Проте у даній справі, вирішуючи спір щодо поділу спільного майна подружжя, відповідач таких обставин не навів та не спростував режиму спільного майна подружжя.

Отже, об`єкт нерухомого майна та транспортні засоби належать до спільного майна подружжя. Встановлення належності спірного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яка потребує встановлення для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав та не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення та вказівки у резолютивній частині судового рішення. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 726/1388/16.

Судом також встановлено, що середня ринкова вартість автомобіля марки SKODA модель OCTAVIA, 2002 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 становить, без ПДВ - 201 452, 00 грн., автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 становить, без ПДВ - 689 604, 00 грн., що підтверджується Звітом про оцінку вартості колісних транспортних засобів № 9668/09 від 09.12.2025р.

Відповідач в своїх заявах по суті спору (відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив) не заперечував проти такої вартості транспортних засобів, альтернативної власної оцінки не надав.

Отже, стягненню з Відповідача підлягає сума у розмірі 445 528, 00 грн.

Суд критично ставиться до заперечень Відповідача, що у разі вирішення спору щодо автомобілю марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, необхідно врахувати, що придбання цього транспортного засобу супроводжується виникненням боргового зобов`язання, яке не виконано. Рішення суду у цій частині може вплинути на права та інтереси кредитора, оскільки обставини придбання автомобіля та наявність боргу прямо стосуються предмету позову.

Відповідно до вимог ст. 193 ЦПК України Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Однак відповідач таким правом не скористався, вимоги про визнання грошових зобов`язань об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та їх подальшого поділу відповідачем заявлені не були.

При цьому суд наголошує, що перебування у зареєстрованому шлюбі на час виникнення правовідносин щодо позики само по собі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором, обов`язків визначених кредитним договором щодо повернення суми боргу, оскільки за таких умов підлягає доведеність укладення договору в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошей в інтересах сім`ї.

Суд повинен дослідити та з`ясувати чи були отримані грошові кошти витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.06.23 № 712/13196/21, від 15 червня 2022 року у справі № 569/7165/19 (провадження № 61-3152св22), від 15.12.21 справа № 205/4616/15, від 28 серпня 2019 року № 638/20603/16, від 03 травня 2018 року № 639/7335/15 та постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року в справі № 6-55цс13.

Сам по собі укладений правочин не підтверджує тих обставин та не свідчить, що кошти, одержані на його виконання, були реально витрачені на придбання майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя або в інших інтересах сім`ї.

Так Верховний Суд у постанові від 4.04.2018 у справі №1316/3987/12-ц зазначив, що суди не дослідили, у чиїх інтересах укладені договори позики та які докази свідчать, що саме вказані кошти були витрачені на придбання спірних квартир. Отже, сам борговий документ не доводить того факту, що гроші, які були за ним отримані, витрачено на придбання спільного майна, у результаті чого може виникнути спільний обов`язок щодо їх повернення.

Основним процесуальним обов`язком сторін, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, є обов`язок доказування, тобто в даному випадку відповідач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

А отже саме відповідач повинен довести, що розписка була укладена саме в інтересах сім`ї, кредитні кошти, що були отримані були витрачені саме на потреби сім`ї.

Слід зауважити що відповідно до приписів ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, недостатньо просто зазначити, що отриманні у борг грошові кошти є спільним майном подружжя та підлягають поділу, необхідно це доказати та надати належні докази на підтвердження цих вимог.

Згода дружини на укладення розписки від 15.12.2021р., яка надана відповідачем в обґрунтування своїх заперечень – відсутня. Зі змісту розписки вбачається, що стороною (позичальником) є ОСОБА_2 , який підтверджує отримання коштів у борг з обов`язком їх повернення, даних щодо дружини немає, її підпис боргова розписка не містить.

Щодо витрат на правничу допомогу. Позивачем була заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу. На підтвердження якої надані наступні докази: сканкопія договору про надання правничої допомоги № 07/11 від 07.11.2025р., сканкопія Переліку та вартості послуг від 10.12.2925р., сканкопія Акту № 1 від 15.12.2025р. про надання послуг на суму 26 000, 00 грн., сканкопія Ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1275080 від 12.11.2025р., сканкопія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001616.

Суд погоджується з тим, що Скибою Ю.А. доведено факт надання їй послуг правничої допомоги під час підготовки та розгляду справи у суді першої інстанції.

Між тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Виходячи зі встановлених обставин та норм процесуального законодавства, суд зважуючи на характер правової допомоги наданий позивачу у цій справі (участь в судових засіданнях через ВКЗ), витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, співмірності витрат на оплату послуг адвоката, вважає, що заявлені до стягнення витрати підлягають зменшенню до 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 355-372 ЦК України , ст.ст. 60-74 СК України, ст.ст.81, 258-259, 264-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частку від 17/50 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , до складу якого входить: житловий будинок літ. А, житловий будинок літ.Б, загальною площею 55,1 кв.м., житловою площею 25,3 кв.м., житлова прибудова літ. Б1, прибудова літ.б1, прибудова літ.б2, гараж літ. С, погріб – пг, оглядова яма в С, паркан №1, 3, 10, водопровід №2, ворота №4, хвіртка №13.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_6 ) компенсацію вартості автомобіля марки SKODA модель OCTAVIA, 2002 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 у сумі 100 726 (сто тисяч сімсот двадцять шість) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_6 ) компенсацію вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG, 2012 року випуску, VIN код: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 у сумі 344 802 (триста сорок чотири тисячі вісімсот дві) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_6 ) судові витрати у сумі 20 030 (двадцять тисяч тридцять) грн. 15 коп., що складаються з: 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. – витрати на професійну правничу допомогу, 7 430 (сім тисяч чотириста тридцять) грн. 15 коп. – витрати по сплаті судового збору, 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. – витрати на проведення оцінки транспортного засобу.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов