Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №295/9399/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 295/9399/25 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О.М.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Галацевич О.М.,

Григорусь Н.Й.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у місті Житомирі цивільну справу № 295/9399/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" - Чортоломної Єлизавети Євгенівни

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2026 року,

встановив:

У липні 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (далі - ТОВ "Укр Кредит Фінанс") звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1281-7637 від 03 жовтня 2023 року у розмірі 25 500,00 грн, з яких: 5 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 20 400,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 03 жовтня 2023 року між сторонами в електронній формі через веб-сайт позивача укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1281-7637, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 5 100,00 грн строком на 300 календарних днів зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою. Позивач зазначав, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачці кредитні кошти.

Водночас відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредит та нараховані проценти у встановлені договором строки не повернула, у зв`язку з чим станом на 04 червня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 50 821,50 грн, з яких: 5 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 45 721,50 грн - заборгованість за процентами.

При цьому позивач зазначав, що в межах програми лояльності прийняв рішення про часткове списання нарахованих процентів у сумі 25 321,50 грн за умови сплати відповідачкою решти заборгованості, у зв`язку з чим просив стягнути з неї 25 500,00 грн.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 11 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ "Укр Кредит Фінанс" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором №1281-7637 від 03 жовтня 2023 року в розмірі 10 200,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5 100,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 5 100,00 грн, а також 968,96 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ "Укр Кредит Фінанс" - Чортоломна Є.Є. подала апеляційну скаргу, у якій просить у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором №1281-7637 від 03 жовтня 2023 року у розмірі 10 200,00 грн та судовий збір в розмірі 968,96 грн скасувати та прийняти нове про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в розмірі 25 500,00 грн, з яких 5 100,00 грн - прострочена заборгованість за кредитним договором та 20 400,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні всієї суми процентів за користування кредитом, помилково дійшовши висновку про несправедливість умов кредитного договору щодо їх розміру та застосувавши положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Вважає, що суд неправильно визначив правову природу заявлених до стягнення процентів, оскільки вони є платою за користування кредитними коштами, нарахованою відповідно до умов кредитного договору та статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України протягом погодженого сторонами строку кредитування, а не санкцією за порушення грошового зобов`язання.

Посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору проценти нараховувалися виключно протягом строку кредитування, який становив 300 календарних днів, а після його спливу позивач не здійснював нарахування процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, пені, штрафів чи інших платежів за прострочення виконання зобов`язання. Вказує, що відповідач була ознайомлена з умовами договору, добровільно погодилася з розміром процентної ставки, не скористалася правом на відмову від договору протягом чотирнадцяти днів та користувалася кредитними коштами на погоджених сторонами умовах.

Зазначає, що умови договору відповідають принципу свободи договору, а положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" стосуються виключно неустойки (штрафу, пені), а не процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про несправедливість умов договору є помилковими.

Також зазначає, що нарахування процентів за користування кредитом відповідає усталеній практиці Верховного Суду та не суперечить законодавству, у тому числі спеціальним нормам, прийнятим на період дії воєнного стану, оскільки позивач не нараховував відповідачу штрафних санкцій чи інших видів відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Крім того, вважає безпідставними висновки суду щодо відсутності належних повноважень у представника позивача, оскільки остання діяла в порядку самопредставництва юридичної особи на підставі трудових документів та посадової інструкції, які підтверджують її право представляти інтереси товариства в суді без окремої довіреності.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року провадження у даній справі зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2026 року поновлено апеляційне провадження у даній справі.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Вказує, що спірний договір є договором споживчого кредитування, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Законів України "Про споживче кредитування" та "Про захист прав споживачів".

Посилається на те, що нарахований позивачем розмір процентів є явно неспівмірним із сумою отриманого кредиту та не відповідає засадам справедливості, добросовісності й розумності. Вважає, що вимога про стягнення 20 400,00 грн процентів за кредитом у сумі 5 100,00 грн покладає на споживача непропорційно великий фінансовий тягар, що суперечить положенням статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", принципу верховенства права та усталеній практиці Верховного Суду і Конституційного Суду України щодо необхідності забезпечення належного захисту прав споживача як слабкої сторони договору.

Зазначає, що свобода договору не є абсолютною, а умови договору повинні відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності. На її думку, суд першої інстанції обґрунтовано визнав несправедливими умови договору щодо розміру процентів та правильно визначив суму, яка підлягає стягненню. Також звертає увагу, що здійснила платіж на користь позивача у розмірі 5 130,60 грн, однак суд першої інстанції не врахував його через відсутність належних доказів призначення платежу та його належності саме до спірного кредитного договору.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2023 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1281-7637, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування ним (а.с.11-17).

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), про що свідчить пункт 12 договору - реквізити сторін.

Відповідно до п.2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив Кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Згідно з п.п.4.1., 4.2., 4.6., 4.8., 4.12., 10.1. кредитного договору сума кредиту (розмір кредитного ліміту) становить 5 100,00 грн, дата надання/видачі кредиту 03.10.2023, строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення (виплати) кредиту 28.07.2024. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою 3% (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Базовий період складає 7 календарних днів.

На виконання умов вказаного договору кредиту 03.10.2023 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 5 100,00 грн шляхом їх перерахування на указаний у кредитному договорі банківський рахунок (картку) за допомогою платіжної системи LiqPay, на підставі договору №4010 від 02.12.2019 по платежам, в тому числі і по платежу 2373770015 до кредитного договору №1281-7637, що підтверджується відомостями, наданими акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (а.с.30-32).

До договору про відкриття кредитної лінії №1281-7637 від 03 жовтня 2023 року додано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), що затверджені наказом позивача №64-П від 18.09.2023 (а.с.18-25); паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.25 зв.-27), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1281-7637 від 03 жовтня 2023 року (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с.27 зв.-29), які підписані електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором А7357.

Вказані обставини також підтверджуються довідкою ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про перерахування суми кредиту ОСОБА_1 (а.с.33).

Згідно з розрахунком заборгованості наданим ТОВ "Укр Кредит Фінанс", станом на 04 червня 2025 року заборгованість за договором №1281-7637 від 03 жовтня 2023 року становить 50 821,50 грн, з яких: 5 100,00 грн основний борг; 45 721,50 грн заборгованість за відсотками (а.с.34-37).

Відповідно до Програми лояльності позивач частково списав відповідачу заборгованість за нарахованими процентами в сумі 25 321,50 грн, таким чином заборгованість в загальному розмірі становить 25 500,00 грн, яка складається з: 5 100,00 грн прострочена заборгованість за кредитом; 20 400,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

Керуючись правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 20 400,00 грн є неспівмірною сумі отриманого споживчого кредиту - 5 100,00 грн, суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості, створює істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживачу та фактично встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором. З огляду на це суд зменшив розмір процентів, що підлягають стягненню до 5 100,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконанні зобов`язання за кожен день прострочки є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, а відповідачка по справі, як споживача послуг.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст.3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Договір про відкриття кредитної лінії №1281-7637 від 03 жовтня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Укр Кредит Фінанс" в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про погашення заборгованості за кредитним договором із посиланням на квитанцію АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (monobank) від 03 жовтня 2025 року № КР8Х-0СВ7-ВАМА-6ВВС на суму 5 130,60 грн (а.с.87).

Із зазначеної квитанції вбачається, що 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 здійснено платіж у розмірі 5 130,60 грн на користь одержувача "Creditkasa.Credit".

Водночас квитанція не містить відомостей про номер і дату кредитного договору, на виконання якого здійснено платіж, особу позичальника, призначення платежу, а також про те, чи були перераховані кошти зараховані кредитором саме в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором.

Зазначення в квитанції одержувача "Creditkasa.Credit" не дає підстав для однозначного висновку про те, що платіж стосується спірних кредитних правовідносин, а його сума була спрямована на погашення основного боргу та процентів за користування кредитом.

Отже, за відсутності інших доказів, які дозволяють ідентифікувати зазначений платіж та підтверджують його зарахування кредитором у рахунок виконання зобов`язань за спірним кредитним договором, надана квитанція не є достатнім доказом погашення відповідачем кредитної заборгованості, а тому відповідні доводи не можуть бути визнані обґрунтованими.

Законом України від 22 листопада 2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" було передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 1281-7637 укладений 03 жовтня 2023 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 вказаного Закону із 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5%, із 22.04.2024 до 19.08.2024 - 1,5%, а з 20.08.2024 по 01.12.2024 - 1%.

Із проведеного судом розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 35 164,50 грн, а саме:

з 03.10.2023 до 09.10.2023 - 5 100,00 грн ? 2,5 % ? 7 днів = 892,50 грн;

з 10.10.2023 до 23.12.2023 - 5 100,00 грн ? 3 % ? 75 днів = 11 475,00 грн;

з 24.12.2023 до 21.04.2024 - 5 100,00 грн ? 2,5 % ? 120 днів = 15 300,00 грн;

з 22.04.2024 до 28.07.2024 - 5 100,00 грн ? 1,5 % ? 98 днів = 7 497,00 грн.

Водночас позивач, застосувавши до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг, фактично зменшив заявлений до стягнення розмір заборгованості за процентами до 20 400,00 грн та просив стягнути заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 20 400,00 грн.

Законом України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання.

Однак, відповідачка своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення, без достатніх правових підстав зменшив розмір процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що проценти, нараховані за користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування, за своєю правовою природою є платою за користування кредитом, а не мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Саме перевищення розміру нарахованих процентів над сумою отриманого кредиту не свідчить про їх неправомірність та не є безумовною підставою для зменшення судом погодженої сторонами плати за користування кредитними коштами.

Зменшуючи розмір процентів із 20 400,00 грн до 5 100,00 грн, суд першої інстанції не навів належного правового обґрунтування такого зменшення, не встановив конкретних порушень імперативних вимог законодавства при визначенні процентної ставки та не зазначив правової норми, яка за встановлених обставин надавала б підстави для визначення розміру процентів на рівні суми основного боргу.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру договірних процентів не можна визнати достатньо обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір процентів за користування кредитом, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення спору в цій частині. Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 20 400,00 грн не перевищує розміру процентів, правомірно нарахованих протягом погодженого сторонами строку кредитування, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом збільшення розміру стягнутих процентів до 20 400,00 грн.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Об`єднана палата зазначила, що контроль за договірними умовами у споживчих правовідносинах може здійснюватися судом із застосуванням передбачених законом правових засобів. Водночас за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору суд не вправі без відповідної позовної вимоги споживача визнавати таку умову недійсною, змінювати договір та на цій підставі самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом.

Верховний Суд відступив від раніше сформульованого підходу, відповідно до якого при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд незалежно від заявлення споживачем відповідної вимоги мав оцінювати, чи не є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності.

Отже, саме співвідношення розміру нарахованих процентів із сумою отриманого кредиту, у тому числі значне перевищення сумою процентів тіла кредиту, не надає суду підстав за власною ініціативою змінювати погоджені сторонами умови договору або зменшувати розмір процентів виключно з мотивів їх несправедливості чи непропорційності.

У цій справі відповідачка не пред`являла зустрічного позову та не заявляла самостійних вимог про визнання відповідних положень кредитного договору недійсними, їх зміну чи застосування наслідків недійсності правочину. Тому посилання відповідачки у відзиві на апеляційну скаргу на надмірність, несправедливість та непропорційність нарахованих процентів сумі отриманого кредиту не є достатньою правовою підставою для зменшення судом розміру договірних процентів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому підлягає стягненню саме 20 400,00 грн процентів, тобто в заявленому позивачем розмірі.

У відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованості за процентами за кредитним договором - змінити.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" - Чортоломної Єлизавети Євгенівни задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованості за процентами та в частині судових витрат змінити.

Викласти абзаци 1-3 резолютивної частини рішення Богунського районного суду міста Житомира від 11 березня 2026 року в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (01133, м.Київ, бульвар Лесі України,26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1281-7637 від 03 жовтня 2023 року в розмірі 25 500,00 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5 100,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 20 400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста сорок дві гривні 40 копійок) грн".

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" 3633,60 (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді О.М. Галацевич

Н.Й. Григорусь