Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №761/41530/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41530/24

Провадження № 2/761/1349/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

за участю секретаря: Яцишина А.О.

представника позивача: Червоної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра», Товариства з обмеженою відповідальність «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» про визнання недійсними договору відступлення прав та договору купівлі-продажу майнових прав, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра», Товариства з обмеженою відповідальність «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» про визнання недійсними договору відступлення прав та договору купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якої позивач просила суд:

1.Визнати недійсним договір № GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 07 травня 2020 року за реєстровим № 1557, укладено між ПАТ «Надра» та ТОВ «ФК Фонд гарантування інвестицій», в частині відступлення права вимоги за Кредитного договору № 4455/П/74/2008-840 від 12.09.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 .

2.Визнати недійсним договір № GL3N217046_МП1купівлі-продажу майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 07 травня 2020 року за реєстровим № 1558, укладено між ПАТ «Надра» та ТОВ «ФК Фонд гарантування інвестицій», в частині купівлі-продажу майнових, що випливають з Кредитного договору № 445/П/74/2008-840 від 12.09.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що лише 18.11.2021 року, в результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 6794392, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., 25 червня 2021 року було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 235915 про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» заборгованість за кредитним договором № 445/П/74/2008-840 від 12.09.2008 року, в сумі 450050 грн. укладеного між ОСОБА_1 (до 2018 року прізвище - ОСОБА_3 ) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра». Після ознайомлення дізналася, що ТОВ «ФК «Фонд Гарантування інвестицій» вважає себе Новим Кредитором. На підставі укладеного з ПАТ «КБ «НАДРА» Договору № GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 07 травня 2020 року за реєстровим № 1557 за Кредитним договором № 4455/П/74/2008-840 від 12.09.2008 року.

Ознайомившись із інформацією, яка розміщена на офіційному сайті Прозоро Продажі за посиланням http://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-03-06-000041-b щодо реалізації лоту GL3N217046 розміщено оголошення про реалізацію на голландському аукціоні, призначено на 30.03.2020 р. лоту GL3N217046 - кредитного портфелю, що складається з прав вимоги та майнових прав за 215 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою та 2 беззаставними кредитними договорами з початкової (стартовою) ціною лоту: 42165471,89 грн. (надалі - «Аукціон»). В зазначеному Аукціоні приймали участь два учасники, які надали наступні пропозиції: ТОВ «Росвен Інвест Україна» - остаточна пропозиція становить 124000000,00 грн; ТОВ «ФК «Фонд Гарантування Інвестицій» - остаточна пропозиція становить 12821660,00 грн.

У позовній заяві зазначено, що із розміщеної інформації на Прозоро Продажі аукціон щодо реалізації лоту GL3N217046 відбувся за ціною 12821660,00 грн., у зв`язку з чим було сформовано протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-06-000041-b, в якому визначено переможця аукціону - Товариства з обмеженою відповідальність «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій». В протоколі електронного аукціону № UA-EA-2020-03-06-000041-b чітко визначено, що переможець електронних торгів зобов`язується: - здійснити повну оплату коштів за лот, які повинні надійти на рахунок банку (банків) не пізніше кінця 18 робочого дня з дати формування ЦБД протоколу електронного аукціону; - підписати договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги придбаного активу майна протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону. Крім того на сайті Прозоро Продажі щодо реалізації лоту GL3N217046, по якому відбувся Аукціон вказано, що строк підписання договору було продовжено на підставі: «номер рішення: 657»; дата рішення 28.04.2020; причина: інше; опис: продовження строку у зв`язку з форс-мажорними обставинами; документи: рішення Дирекції 657 від 23.03.2020 р.

Позивачем вказано, що 07 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» було укладено договір № GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 1557, яким відступлено право вимоги за Кредитним договором №445/П/74/2008-840 від 12.09.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 (надалі - «Договір про відступлення»). Також, 07 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» було укладено договір № GL3N217046_МП1 купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 1558 (надалі - «Договір купівлі продажу майнових прав»).

В обґрунтування позову вказано, що згідно до п. 3 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.03.2016 № 388, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.206 за №606/28436 (в редакції від 13.03.2020 р.) Позивач вважає, що продовження ФГВФО строку на укладення договору купівлі-продажу можливе лише у випадку отримання Фондом обґрунтованого подання від банку (у разі якщо Фонд не здійснює повноваження ліквідатора безпосередньо) та надходження на рахунок такого банку до кінця вісімнадцятого робочого дня з дати формування протоколу від переможця відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 324-Р «Про встановлення режиму надзвичайних ситуацій у м. Києві» та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARC-CoV-2 встановлено режим надзвичайної ситуації для територіальної підсисткми єдиної державної системи цивільного захисту м. Києва. Отже, Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 657 від 23.03.2020 р. «Про деякі питання роботи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на час дії заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, таким що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, а отже є незаконним та підлягає скасуванню.

Також позивач зазначає, що укладення оспорюваних правочинів відбулося після встановленого граничного терміну, а саме 27.04.2020 р., що є грубим порушення п. 3 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого в Міністерстві юстиції України 20.04.206 за №606/28436, а тому не відповідає положенням норми ст. 203 ЦК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.11.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд цивільної справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

13.01.2025 до суду надійшов відзив від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що визначені Законом України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Надра» здійснюються Фондом безпосереднього до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ «Надра» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 28.09.2020.

Відповідачем вказано, що відповідно до інформації розміщеної в електронній торговій системі https://prozorro.sale 30.03.2020 проведено відкриті торги (аукціон) лот № GL3N217046 з реалізації кредитного портфелю, що складається з прав вимоги та майнових прав за 215 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою та 2 беззаставними кредитними договорами». Так, права вимоги по кредитному договору № 445/П/74/2008-840 від 12.09.2008 були відступлені Банком переможцю аукціону - ТОВ «Факторингова Компанія «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ" (далі - Новий кредитор). Таким чином, починаючи з 30.03.2020 дійсним кредитором за вищезазначеним кредитним правочином є ТОВ «ФК «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ» згідно з умовами договору та вимогами законодавства України.

У відзиві вказано, що позивачкою жодним належним доказом не доведено, що оспорювані нею торги проведено з порушенням норм закону, як і те, що при їх проведенні були порушені її права та інтереси.

Окрім того, у відзиві вказано, що зміна кредитора, на користь якого слід виконати кредитні зобов`язання, не впливає на обсяг прав і обов`язків позивача, як боржника. Враховуючи те, що позивачем не надано жодних доказів, що свідчать про недійсність укладеного між Банком (первинним кредитором) і ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» (новим кредитором) договору про відступлення права вимоги - цей договір є правомірним правочином.

06.03.2025 до суду надійшов відзив відповідача ТОВ «Факторингова Компанія «Фонд гарантування інвестицій» у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві вказано, за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги за Кредитним договором його переможцем стало ТОВ «ФК «ФГІ» (Новий кредитор). У подальшому між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ФГІ» був укладений Договір № GL3N217046_ПВ216 про відступлення прав вимоги від 07.05.2020 р., посвідчений Швець Р.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1557 (надалі - Договір про відступлення прав вимоги), за умовами якого ПАТ «КБ «НАДРА» відступило ТОВ «ФК «ФГІ» права вимоги до Боржника, що належали ПАТ «КБ «НАДРА» на підставі Кредитного договору та Договору іпотеки, а ТОВ «ФК «ФГІ» набуло зазначені вище права вимоги. Таким чином, на підставі Договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК «ФГІ» перейшли як всі права Кредитора за Кредитним договором, так і всі права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, в тому числі право на звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема в позасудовому порядку.

У відзиві вказано, що позивачем жодним належним доказом не доведено, що оспорювані ним торги проведено з порушенням норм закону, як і те, що при їх проведенні були порушені його права та інтереси.

22.04.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Червоної Г.О. про долучення доказів до матеріалів справи.

10.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення ПАТ КБ «Надра», в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.11.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Червоної Г.О. про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні судом відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача адвоката Червоної Г.О. від 11.02.2026 про витребування докащів

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, ----

Судом встановлено, що відповідно до інформації розміщеної в електронній торговій системі https://prozorro.sale 30.03.2020 проведено відкриті торги (аукціон) лот № GL3N217046 з реалізації кредитного портфелю, що складається з прав вимоги та майнових прав за 215 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою та 2 беззаставними кредитними договорами».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 «Про віднесення ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ 2КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» Стрюкову Ірину Олександрівну. Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 р. № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 р. № 113, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкову Ірину Олександрівну.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1179 від 22 червня 2020 року «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА». Відповідно до зазначеного рішення строк управління майном (активами) ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та задоволення вимог його кредиторів продовжено на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів. Також рішенням продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», делеговані провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні, на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, що рішення №1179 від 22 червня 2020 року прийняте з метою виконання всіх заходів, пов`язаних з ліквідацією ПАТ «КБ «НАДРА», передбачених Законом, та на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, статті 48 Закону, підпункту 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13 травня 2020 року №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності». Повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 вересня 2020 року №1764 відкликано повноваження ліквідатора ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», делеговані Білій Ірині Володимирівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22 червня 2020 року № 1179 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА».

Визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» здійснюються Фондом безпосередньо до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ «НАДРА» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, що між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «НАДРА», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА» (надалі - ПАТ «КБ «НАДРА», Банк) та ОСОБА_4 (надалі - позивач, Позичальник, Іпотекодавець, Боржник) укладений Кредитний договір № 445/П/74/2008-840 від 12.09.2008 р. (далі - Кредитний договір, Основний договір), відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у сумі 109719,01 дол. США на придбання нерухомого майна - земельної ділянки, в порядку та на умовах визначених Кредитним договором в повному обсязі

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладений Договір іпотеки, посвідчений Войнарскою І.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.09.2008 р. за реєстровим № 3533 (надалі - Договір іпотеки). Відповідно до Договору іпотеки предметом іпотеки є: нерухоме майно, а саме: Земельна ділянка, площею - 0,2499 га, кадастровий номер 3221480201010610024, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, село Барахти (надалі - Предмет іпотеки).

Судом встановлено, що відповідно до інформації розміщеної в електронній торговій системі https://prozorro.sale 30.03.2020 проведено відкриті торги (аукціон) лот № GL3N217046 з реалізації кредитного портфелю, що складається з прав вимоги та майнових прав за 215 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою та 2 беззаставними кредитними договорами»

За результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги за Кредитним договором його переможцем стало ТОВ «ФК «ФГІ» (Новий кредитор).

Так, 07 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» було укладено договір № GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 1557, яким відступлено право вимоги за Кредитним договором №445/П/74/2008-840 від 12.09.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_4 (надалі - «Договір про відступлення»).

Також, 07 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» було укладено договір № GL3N217046_МП1 купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 1558 (надалі - «Договір купівлі продажу майнових прав»).

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон про СГВФО) є нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування, порядок виплати Фондом гарантування відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом гарантування, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку ліквідації банків.,

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень про СГВФО встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону про СГВФО Фонд: Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативноправовими актами Фонду гарантування, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Кошти одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості визначеній статтею 52 Закону про СГВФО.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавець наділив Фонд гарантування та уповноважену особу Фонду гарантування обов`язком вчиняти дії щодо реалізації активів та/або зобов`язань банку за найвищою вартістю. Пункт 5.2. Положення про виведення неплатоспроможного банку передбачає, що Фонду гарантування заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, що включено до його ліквідаційної маси, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду гарантування дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодженню, а також у випадках, передбачених Законом.

Абзацом 5 пункту 5.6. та пунктом 5.11. Положення про виведення неплатоспроможного банку передбачено, що інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого реалізується.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24.03.2016 «Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2016 р. за № 606/28736 (надалі - Положення щодо організації продажу) метою цього Положення є визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, крім майна, визначеного у частині тринадцятій статті 51 Закону, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів (майна). Пунктом 1 Розділу ІІІ Положення щодо організації продажу визначено що, порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна). Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Положення щодо організації продажу, результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та плану продажу активів (майна) затверджуються Фондом.

Відповідно до п. 6. ст. 51 Закону про СГВФО, майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Пунктом 1 Розділу VІ Положення щодо організації продажу визначено, що на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: - основні засоби; - майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; - майно банку, щодо обороту якого встановлене обмеження; - дебіторська заборгованість; - права вимоги.

Пунктом 2 Розділу VІ Положення щодо організації продажу визначено, що продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ЕТС (електронну торгову систему). Таким чином, активи банку, які включені до ліквідаційної маси підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права -вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про відступлення прав вимоги за своїм змістом є договором відступлення прав вимоги, відповідно до якого застосовуються як положення ст.ст, 632, 655, 656 ЦК України, так і ст.ст. 512-519 ЦК України.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Так, право вимоги за Кредитним договором було відступлено на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ»". Враховуючи, що у позивача за Кредитним договором була наявна заборгованість, відповідно даний актив містився у ліквідаційній масі банку і був виставлений на продаж.

Таким чином, при укладенні Договору GL3N217046_ПВ216 про відступлення прав вимоги від 07 травня 2020 року, а також Договору купівлі-продажу майнових прав GL3N217046_МП1 від 07.05.2020, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., сторонами були дотримані всі загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, а також вимоги закону щодо виду договорів, визначені ст. 513 ЦК України.

Сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, дотримано встановлену законом форму для даного виду договорів, а також виконано всі умови для реального настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Очевидно, що коронавірусна інфекція (COVID-19, SARS-CoV-2) була надзвичайною обставиною, оскільки носила винятковий загальнонаціональний характер і знаходилась поза межами впливу сторін договору. В той же час, ця пандемія та обмеження, запроваджені у зв`язку із нею органами державної влади та місцевого самоврядування, є і невідворотною (непереборною) обставиною, оскільки мала неминучий характер, зумовлений зовнішніми факторами.

Так, Виконавча Дирекція Фонду гарантування, керуючись частиною 6 статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон про СГВФО), а також враховуючи ситуацію, яка склалась у зв`язку із запровадженням карантину та встановленими обмеженнями КМУ, прийняла рішення № 657 від 23.03.2020 «Про деякі питання роботи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на час дії заходів щодо запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19».

Суд оцінює критично твердження позивача, що рішення Фонду № 657 від 23.03.2020 «Про деякі питання роботи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на час дії заходів щодо запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» є незаконним, та суперечить постановам Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №11 та від 16.03.2020 № 215, а також Положенню № 388 від 24.03.2016 щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими, оскільки з урахуванням умов, в яких опинилася Україна та Фонд гарантування під час карантину спричиненого коронавірусною інфекцією COVID-19, заборон запроваджених Кабінетом Міністрів України, щодо обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона роботи, яка передбачає приймання відвідувачів), рішення Фонду гарантування № 657 від 23.03.2020 є законним та прийнятим на виконання вимог норм чинного законодавства пов`язаних із карантином, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Так, оспорюваний договір про відступлення прав вимог укладений в належній формі, дієздатними та правоздатними сторонами, на підставі їх вільного волевиявлення та спрямований на реальне настання юридичних наслідків.

Таким чином, враховуючи, що під час укладення Договору GL3N217046_ПВ216 про відступлення прав вимоги від 07 травня 2020 року, а також Договору купівлі-продажу майнових прав GL3N217046_МП1 від 07.05.2020 посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 1557, сторони договору дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З аналізу вищезазначених положень, суб`єктом оспорювання договору може бути одна із сторін правочину, в даному випадку Публічне акціонерне товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» або інша заінтересована особа.

Позивач не виступає стороною оспорюваного договору і не може бути заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України та ч. 5 ст. 216 ЦК України з огляду на наступне: 1. Права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені. 2. Інтереси заінтересованої особи можуть бути реалізовані, внаслідок чого вона здатна буде набути прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Тобто, обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги має бути спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів безпосередньо позивача.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного Господарського Суду в постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 прийшла до наступних висновків: «... особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.»

Внаслідок укладення оспорюваних позивачем Договору про відступлення права вимоги від 07.05.2020 та Договору купівлі-продажу майнових прав GL3N217046_МП1 від 07.05.2020, відбулася звичайна заміна кредитора, при цьому це не спричинило ані зміну старих чи припинення існуючих, ані виникнення нових правовідносин між кредитором та позивачем. Між укладенням Договору про відступлення прав вимог та заборгованістю позивача перед кредитором немає причинно-наслідкового зв`язку, адже заборгованість за кредитним договором утворилася не у зв`язку з укладенням Договору про відступлення прав вимоги, а у зв`язку із укладання позивачем кредитного договору та кредитного договору 1 та договорами забезпечення до них.

Позивач не позбавлена права висувати проти вимог нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України. Як уже зазначалося вище, укладення відповідачами Договору відступлення прав вимоги не створює у нього обґрунтованих заперечень проти відповідної вимоги. (Позиція КГС у складі ВС у справі №924/1208/18 від 28.10.2020).

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована (зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права Позивача

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 ЦК України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, можна прийти до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Суд прийшов до висновку, що відповідачами дотримано норми чинного законодавства при укладанні договору № GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги від 07 травня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 1557, а також договору № GL3N217046_МП1 купівлі-продажу майнових прав від 07 травня 2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 1558.

Отже, недійсність Договору № GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги від 07 травня 2020 року має наслідком недійсність Договору № GL3N217046_МП1 купівлі-продажу майнових прав від 07 травня 2020.

Враховуючи вище викладене, а також те, що позивачем не доведено обставини недійсності Договору № GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги від 07 травня 2020, на які позивач посилається як на підстави позову, то й відсутні підстави для визнання недійсним Договору № GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги від 07 травня 2020.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладені на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 29, 203, 215, 267, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 53, 76-82, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра», Товариства з обмеженою відповідальність «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» про визнання недійсними договору відступлення прав та договору купівлі-продажу майнових прав, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: