Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №761/23337/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23337/26

Провадження № 2/761/12739/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 позивач був призваний на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України та направлений до військової частини НОМЕР_1 . З 18.04.2022 по 30.04.2022 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. Під час проходження військової служби позивач зазнав надзвичайного фізичного та психоемоційного навантаження, що призвело до погіршення стану здоров`я та захворювань. Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача (збройної агресії РФ проти України) йому завдано глибоких фізичних та душевних страждань. Оцінивши завдану моральну шкоду у розмірі 5 156 150,00 грн (що відповідає еквіваленту близько 100 000 євро), позивач просить стягнути вказану суму з держави російська федерація.

Ухвалою від 12.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 30.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду

закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, позовні вимоги підтримав у підготовчому судовому засіданні, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував, а також у позові зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, з урахуванням висновків, висловлених у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 р. у справі № 760/17232/20, про те, що російська федерація у такій категорії справ не може користуватися судовим імунітетом, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Враховуючи, що позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, при цьому відповідач, що належним чином повідомлявся про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Статтею 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Таким чином, звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту його порушених права іноземною країною, через цивільне законодавство України.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, у тому числі у разі каліцтва, іншого ушкодження здоров`я, а також душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї.

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04. 2024 р. у справі № 279/1834/22).

Факт військової агресії РФ проти України, що є загальновідомим обставиною (ч. 3 ст. 82 ЦПК України) та підтверджується постановами Верховної Ради України, Указами Президента України.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Проте, сторона відповідача - російська федерація не надала доказів, які б спростовували твердження позивача, більше того, відповідач є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, що не потребує доказування, оскільки є загальновідомим фактом.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 р. у справі № 487/6970/20.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 р. у справі № 487/6970/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 р. у справі № 214/7462/20).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач зазначає, що під час проходження військової служби позивач зазнав надзвичайного фізичного та психоемоційного навантаження, що призвело до погіршення стану здоров`я та захворювань. Перебування його на стаціонарному лікуванні з 16.10.2024 по 29.10.2024 з діагнозом: інфаркт мозку внаслідок неуточненої закупорки або стенозу прецеребральних артерій, мігренозний ішемічний інсульт у басейні правої задньої мозкової артерії. Також зазначає, що з 30.04.2025 по 07.05.2025 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: транзиторний церебральний ішемічний напад.

Стаціонарне лікування з 30.03.2026 по 04.04.2026 з діагнозом: стан після гострого порушення мозкового кровообігу, мігренозний ішемічний інсульт.

Наданими медичними документами (виписки з медичної карти № 14373, № 6111, № 1498, висновок ВЛК) доведено факт погіршення стану здоров`я позивача, що безпосередньо пов`язано з проходженням військової служби під час відсічі збройній агресії РФ.

Відповідно до довідки ВЛК № 2025-0805-1146-4369-7 від 05.08.2025 року захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби. Внаслідок зазначеного позивач був звільнений з військової служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та позиції Великої Палати Верховного Суду, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Враховуючи тяжкість отриманих захворювань, а саме інсульт, церебральні розлади, необхідність тривалого лікування, втрату можливості продовжувати військову службу та проживати звичне повноцінне життя, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації у сумі 5 156 150,00 грн підтвердженим, співмірним та справедливим.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору, від сплати якого позивач був звільнений, підлягають стягненню з відповідача на користь держави в сумі 16 640 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії - задовольнити.

Стягнути з держави з держави російської федерації на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди в сумі 5 156 150 (п`ять мільйонів сто п`ятдесят шість тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з держави російської федерації в дохід держави судовий збір у сумі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: