Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №592/12763/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №592/12763/25 2/760/5909/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.

за участю секретаря Омельяненко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про повернення суми адміністративного штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Сумській області про повернення суми адміністративного штрафу.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія ЕНА № 2042611 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20400 грн.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01.07.2024 позов ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕНА № 2042611 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задоволено. Скасовано постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрито провадження по справі.

Рішення не було оскаржене та набрало законної сили 11.07.2024.

Позивач зазначив, що на підставі вказаної постанови державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, у межах якого з нього стягнуто кошти в розмірі 40800 грн. Вважаючи, що після скасування постанови про накладення адміністративного стягнення утримані з нього кошти підлягають поверненню, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь безпідставно утримані кошти в розмірі 40800 грн, а також понесені судові витрати.

Позивач також зазначив, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися, заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися, оригінали письмових доказів перебувають у нього, а орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000 грн.

03.12.2025 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі та надано строк сторонам на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

22.12.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якому останній просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

На обґрунтування заперечень зазначив, що 01.05.2024 року капралом поліції Проскочилом В.А. винесено постанову серії ЕНА № 2042611, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 20400 грн. У зв`язку з несплатою штрафу у встановлений законом строк Управлінням патрульної поліції в Сумській області 21.05.2024 року направлено до органу державної виконавчої служби заяву про примусове виконання зазначеної постанови зі стягненням штрафу в подвійному розмірі, що становить 40800 грн.

Відповідач зазначив, що на момент направлення постанови на примусове виконання вона була чинною, а про оскарження позивачем постанови Управління патрульної поліції в Сумській області не було повідомлено. Ухвала Сумського районного суду Сумської області про відкриття провадження у справі щодо оскарження постанови надійшла до управління лише 19.06.2024 року, тобто після закінчення встановленого законом строку для добровільної сплати штрафу. На думку відповідача, за таких обставин направлення постанови на примусове виконання було здійснено правомірно, у межах повноважень та відповідно до вимог статей 307, 308 КУпАП.

Також відповідач послався на те, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01.07.2024 року у справі № 587/2164/24 позов ОСОБА_1 про скасування постанови задоволено, а постанову серії ЕНА № 2042611 скасовано із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення. Водночас, на переконання відповідача, саме по собі скасування постанови не свідчить про неправомірність дій органу поліції, вчинених до її скасування, оскільки на момент направлення постанови на примусове виконання існувала правова підстава для таких дій.

Крім того, представник відповідача вказав, що питання повернення коштів, стягнутих у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, належить до компетенції органів державної виконавчої служби та органів Державної казначейської служби України. Посилаючись на Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, відповідач зазначив, що повернення відповідних коштів здійснюється органами Державної казначейської служби за поданням органів, які контролюють справляння надходжень до бюджету. При цьому, за інформацією відповідача, платником коштів у розмірі 40800 грн, сплачених за постановою серії ЕНА № 2042611, зазначено Сумський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З огляду на викладене відповідач вважав Департамент патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Сумській області неналежними відповідачами у справі, оскільки спірні правовідносини щодо повернення стягнутих коштів виникли між позивачем та органом державної виконавчої служби.

У зв`язку з наведеним представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про повернення суми адміністративного штрафу, а також у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

25.02.2026 до суду надійшли письмові пояснення від представника третьої особи - Державної казначейської служби України, в яких остання просила врахувати наведені заперечення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування своєї позиції Казначейство зазначило, що кошти в розмірі 40 800 грн були стягнуті на користь держави в межах виконавчого провадження під час примусового виконання постанови серії ЕНА № 2042611 від 01 травня 2024 року, винесеної Управлінням патрульної поліції в Сумській області. На думку третьої особи, на момент стягнення коштів зазначена постанова була чинною, а тому кошти не можуть вважатися безпідставно набутими в розумінні статті 1212 ЦК України.

При цьому представник наголошує, що питання правомірності рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання рішень інших органів може вирішуватися шляхом їх оскарження у порядку, передбаченому частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, Казначейство зазначило, що повернення коштів, стягнутих у межах виконавчого провадження після скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, має здійснюватися в порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, яким затверджено Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Згідно з наведеними положеннями цього Порядку повернення таких коштів здійснюється за поданням органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, на підставі заяви платника та за умови подання необхідних документів, зокрема судового рішення про скасування постанови й документа або інформації, що підтверджує перерахування коштів до бюджету органом державної виконавчої служби.

За твердженням третьої особи, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, із заявою про повернення коштів. У зв`язку із цим Казначейство вважало звернення позивача до суду з вимогою про стягнення 40800 грн з Державного бюджету України передчасним, а повернення коштів таким способом - таким, що не відповідає встановленому законодавством порядку.

Ураховуючи викладене, Державна казначейська служба України просила прийняти письмові пояснення, врахувати наведені в них аргументи та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

04.03.2026 від представника третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшли письмові пояснення, у яких вони просять врахувати наведені аргументи та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

На обґрунтування своєї позиції представник третьої особи зазначив, що предметом спору є вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України 40 800 грн адміністративного штрафу, стягнутого в межах виконавчого провадження на підставі постанови про адміністративне правопорушення, яку в подальшому було скасовано рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2024 року у справі № 587/2164/24.

Посилаючись на статтю 45 Бюджетного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 та Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, представник третьої особи вказав, що повернення таких коштів здійснюється за поданням органу, який контролює справляння відповідних надходжень до бюджету. На його думку, належним способом захисту прав позивача є звернення із заявою про повернення коштів до відповідного контролюючого органу, а в разі відмови або неприйняття рішення - звернення до суду з вимогою про зобов`язання такого органу сформувати та подати до органу Казначейства відповідне подання.

Представник третьої особи також зазначив, що згідно з платіжною інструкцією № 9585 від 04 липня 2024 року кошти в розмірі 40800 грн перераховано на рахунок, відкритий в органах Казначейства, на ім`я ГУК у Сумській області, за кодом класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)». При цьому, за твердженням третьої особи, контроль за справлянням надходжень за вказаним кодом бюджетної класифікації здійснює Департамент патрульної поліції.

Крім того, представник третьої особи заперечував проти застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, посилаючись на те, що Бюджетним кодексом України та Порядком № 787 передбачено спеціальний порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до органу, який контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, із заявою про повернення коштів, у зв`язку із чим вважав заявлену вимогу про стягнення коштів з Державного бюджету України неналежним способом захисту права.

Також Головне управління Казначейства вважало себе неналежною третьою особою у справі, оскільки, на його думку, спірні правовідносини виникли між позивачем та органом, який здійснює контроль за справлянням відповідних надходжень до бюджету, а протиправних дій чи бездіяльності щодо позивача Головне управління Казначейства не вчиняло.

Ураховуючи викладене, представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві просив суд врахувати подані пояснення та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч.5 ст.279 ЦПК України).

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Позивач обґрунтував вимогу про стягнення суми сплаченого ним адміністративно штрафу тим, що суд в адміністративній справі скасував постанову про застосування цього штрафу.

Сплачену до Державного бюджету України суму адміністративного штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Департамент патрульної поліції.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п`ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України).Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).

Судом встановлено такі обставини:

Постановою серії ЕНА № 2042611 від 01 травня 2024 року, винесеною капралом поліції Проскочилом В.А., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

У зв`язку з несплатою штрафу у встановлений законом строк Управлінням патрульної поліції в Сумській області 21 травня 2024 року постанову направлено на примусове виконання до органу державної виконавчої служби. У межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з позивача стягнуто кошти в подвійному розмірі штрафу, що становить 40 800 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2024 року у справі № 587/2164/24 позов ОСОБА_1 задоволено, постанову серії ЕНА № 2042611 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Зазначене рішення набрало законної сили 11 липня 2024 року.

Позивач вважає, що після скасування постанови про накладення адміністративного стягнення правова підстава для утримання стягнутих із нього коштів відпала, у зв`язку із чим просить повернути 40 800 грн.

Суд звертає увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративного штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративного штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.

На ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, для застосування положень статті 1212 ЦК України визначальним є встановлення факту набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої за відсутності достатньої правової підстави або відпадіння такої підстави згодом.

Позивач вніс плату за постановою серії ЕНА № 2042611 від 01 травня 2024 року, однак у зв`язку з несплатою штрафу у встановлений законом строк постанову було направлено на примусове виконання, у межах якого з позивача стягнуто кошти в подвійному розмірі штрафу - 40 800 грн, що підтверджується матеріалами справи. Надалі зазначену постанову скасовано рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2024 року, яке набрало законної сили 11 липня 2024 року.

Вирішуючи питання про те, чи є сплата штрафу позивачем матеріальною шкодою (збитками) у розумінні положень ЦК України, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позову.

Оцінюючи доводи відповідача про правомірність направлення постанови серії ЕНА № 2042611 на примусове виконання на момент вчинення відповідних дій, суд зазначає таке.

Посилання відповідача на те, що на час направлення постанови до органу державної виконавчої служби вона була чинною, а про її оскарження Управлінню патрульної поліції в Сумській області стало відомо лише після відкриття провадження у справі про її скасування, не спростовують права позивача на повернення стягнутих коштів. Предметом розгляду в цій справі є не правомірність дій посадових осіб поліції на момент направлення постанови на примусове виконання, а наявність правових підстав для подальшого утримання коштів після скасування постанови, на виконання якої їх було стягнуто.

Як установлено судом, постанову серії ЕНА № 2042611 скасовано рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2024 року у справі № 587/2164/24, яке набрало законної сили 11 липня 2024 року. Отже, правова підстава, на якій ґрунтувалося стягнення штрафу, згодом відпала. При цьому відсутність у відповідача інформації про оскарження постанови на момент її направлення на примусове виконання не змінює правових наслідків її подальшого скасування та не є підставою для подальшого утримання стягнутих коштів у бюджеті.

Суд також відхиляє доводи відповідача та Державної казначейської служби України про те, що позивач повинен був оскаржувати дії державного виконавця в порядку, передбаченому частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». У цій справі позивач не заявляє вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а просить повернути кошти, стягнуті на виконання постанови, яка надалі була скасована судом. Отже, предметом цього спору є повернення коштів у зв`язку з відпадінням правової підстави для їх утримання, а не перевірка законності виконавчих дій. Саме по собі існування передбаченого законом порядку оскарження дій державного виконавця не виключає можливості захисту майнового права шляхом пред`явлення вимоги на підставі статті 1212 ЦК України.

Необґрунтованими є також доводи відповідача та третіх осіб про те, що повернення коштів можливе виключно в позасудовому порядку відповідно до Порядку № 787, а звернення позивача до суду є передчасним через відсутність доказів попереднього звернення із заявою до органу, який контролює справляння відповідних надходжень до бюджету.

Так, у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду розглянула аналогічне за правовою природою питання щодо повернення адміністративно-господарського штрафу, стягнутого на виконання постанови, яку надалі було скасовано судом. У пунктах 51-53 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на момент сплати штрафу юридична підстава для платежу могла існувати, однак після набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови така підстава відпадає. При цьому Порядок № 787, який регулює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, на такі правовідносини не поширюється, а платник має право вимагати повернення відповідної суми на підставі статті 1212 ЦК України як такої, що утримується в бюджеті без достатньої правової підстави.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду безпосередньо спростовує аргумент третіх осіб про необхідність застосування до спірних правовідносин виключно процедури, передбаченої Порядком № 787. Відсутність доказів попереднього звернення позивача до органу, який контролює справляння надходжень до бюджету, сама по собі не є підставою для відмови в задоволенні вимоги про повернення коштів на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові визнала можливість судового стягнення штрафу після скасування постанови, на підставі якої його було стягнуто.

Щодо доводів Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відсутність з його боку протиправних дій чи бездіяльності суд зазначає, що позивач не обґрунтовує вимогу про повернення коштів необхідністю притягнення цього органу до відповідальності за завдану шкоду. Заявлена вимога ґрунтується на відпадінні правової підстави для утримання коштів у Державному бюджеті України. Тому відсутність протиправних дій з боку органу Казначейства сама по собі не спростовує права позивача на повернення відповідної суми.

Вирішуючи питання щодо належного суб`єкта, через якого держава бере участь у спірних правовідносинах, суд ураховує, що відповідно до положень ЦК України держава є учасником цивільних відносин і здійснює свої права та обов`язки через уповноважені органи державної влади. Як убачається з письмових пояснень Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, кошти в розмірі 40800 грн перераховано до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081300, контроль за справлянням надходжень за яким здійснює Департамент патрульної поліції. За таких обставин доводи про неналежність Департаменту патрульної поліції як відповідача не спростовують висновку про те, що саме цей орган представляє державу у відповідних правовідносинах щодо повернення коштів, які утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави.

Таким чином, доводи відповідача та третіх осіб не спростовують установлених судом обставин стягнення з позивача 40800 грн у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та подальшого скасування постанови серії ЕНА № 2042611, на виконання якої було стягнуто ці кошти. З огляду на те, що правова підстава для їх утримання відпала, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу 40800 грн відповідно до статті 1212 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 2, 167, 170, 174, 326, 1212 ЦК України, статтею 45 Бюджетного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, сплаченої суми адміністративного штрафу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.А. Усатова