Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №759/24260/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24260/25

пр. № 2/759/3176/26

29 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Олійникової А.С., позивача, ОСОБА_1 , прокурора Рунова Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

14 жовтня 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана 09 жовтня 2025 року, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований тим, що:

- позивач і відповідачка є батьками неповнолітньої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- із серпня 2020 року ОСОБА_3 проживає з позивачем; ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки не виконує: не спілкується з дочкою, не виявляє інтересу до її внутрішнього стану, не створює умов для отримання нею освіти, не забезпечує її матеріально, не забезпечує її належний медичний догляд.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Додатково повідомив, що після розірвання шлюбу між сторонами дитина проживала з відповідачкою; у 2020 році він приїхав привітати дочку з днем народження, та забрав її до себе. Відтоді дочка проживає з ним. До 2022 року проживали в Київській області, після початку повномасштабного вторгнення рф до України переїхали в Черкаську область. Мати спілкувалася з дитиною до 2022 року телефоном, після чого вони припинили спілкування; дитина сама не хоче спілкуватися з матір`ю, має на неї образу. Зазначив, що відповідачка зловживає спиртними напоями. Повідомив, що позбавлення відповідачки батьківських прав йому необхідне для набуття права на відстрочку від мобілізації.

Позиція відповідачки

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.

Позиція третіх осіб

Представники Виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області та ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За змістом положень частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за умови, що її належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позиція прокурора

У судовому засіданні прокурор Святошинської окружної прокуратури Рунов Т.В. проти позову заперечив. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів загрози життю і здоров`ю дитини з боку відповідачки, тому підстави для позбавлення її батьківських прав відсутні. Також зазначив, що відсутні показання свідків, які підтвердили б умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

З урахуванням викладеного, просив у позові відмовити

ІІ. Процесуальні дії суду

20 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 21 січня 2026 року.

У зв`язку з неявкою відповідачки підготовче засідання, призначене на 21 січня 2026 року суд відклав на 16 лютого 2026 року.

16 лютого 2026 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 04 травня 2026 року.

У зв`язку з неявкою відповідачки судове засідання, призначене на 04 травня 2026 року, суд відклав на 22 червня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 22 червня 2026 року, позивач не з`явився. 12 червня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача, подана 08 червня 2026 року, про розгляд справи за його відсутності.

22 червня 2026 року суд постановив ухвалу, якою відклав судове засідання на 16 вересня 2026 року, визнав участь сторін в розгляді справи обов`язковою.

У зв`язку з перебуванням судді на навчанні судове засідання, призначене на 16 вересня 2026

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлений належним чином, а також ураховуючи те, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 19.09.2017, актовий запис № 1951 від 07.07.2010, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 (а.с. 10).

Згідно з рішенням Святошинського районного суду міста Києва в справі № 759/12852/17 від 25 квітня 2018 року, що набрало законної сили 25 травня 2018 року, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано (а.с. 9).

Відповідно до заяви про переведення від 10.08.2020, поданої директору школи І-ІІІ ступенів № 2026 імені Леся Курбаса м. Києва ОСОБА_1 просив видати наказ про відрахування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з її переведенням до Крюківщинської ЗОШ І-ІІІ ступенів (а.с. 11).

Згідно з довідкою, виданою Виконавчим комітетом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області 04.01.2024 за № 15, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.04.2022 по теперішній час (а.с. 13).

Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеною Лебединським ліцеєм № 2 Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_4 навчається в ліцеї з 7 класу; мати за час навчання дитини в ліцеї не цікавилася дочкою та її успіхами, не відвідували шкільні батьківські збори, не телефонувала їй; участі у вихованні дитини мати не бере (а.с. 14).

Згідно з характеристикою, складеною Виконавчим комітетом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області 27.08.2025 за № 758, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11 квітня 2022 року постійно і безперервно проживає з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: Черкаської області 04.01.2024 за № 15, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 одноособово займається вихованням дочки з 11 квітня по цей час; неповнолітня ОСОБА_3 жодного разу не була помічена жителями села Лебедин у товаристві своєї матері (а.с. 15).

Відповідно до довідки, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Шполянський центр первинної медико-санітарної допомоги Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади» 27.08.2025 за № 228, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зверталася за медичною допомогою в супроводі батька, ОСОБА_1 (а.с. 16).

Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-45НА-К6А0, поданої 03.04.2023, законним представником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказаний ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до інформації з мобільного застосунку «Резерв +» від 28.06.2024 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний; відстрочки не має (а.с. 18).

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, затвердженого рішенням від 06.10.2025 за № 691, Виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19-22).

У висновку, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_2 подала заяву, в якій висловила категоричну незгоду щодо позбавлення її батьківських та прав та заперечила проти обстеження умов її проживання.

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 756/1384/20).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. На це вказує Верховний Суд у постановах від 16 травня 2018 року, у справі № 449/1154/14 від 10 квітня 2019 року, у справі № 337/474/14-ц від 11 листопада 2019 року, у справі № 947/37261/21 від 20 серпня 2024 року.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язку можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування (пункт 3 частини другої статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц Верховний Суд виснував, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 331/5427/17, від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19, від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17, від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17, від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

У постанові від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18 Верховний Суд зазначив, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладається на позивача.

У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд зробив висновок, що лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, п. 100) від 16.07.2015, «М.С. проти України» (заява № 2091/13, п. 76) від 11.07.2017, оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 оголошена загальна мобілізація.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала його на зло; негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду від 29 липня 2026 року в справі № 495/3492/18).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивував позов тим, що з 2020 року відповідачка свідомо не виконує свої батьківські обов`язки. Надані позивачем письмові докази беззаперечно підтверджують, що відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до її внутрішнього стану, не створює умов для отримання нею освіти, не забезпечує її матеріально, не забезпечує її належний медичний догляд.

Суд критично оцінює заяву відповідачки, подану до органу опіки та піклування, в якій вона заперечила проти позбавлення батьківських прав, адже лише факт заперечення проти позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще. До того ж, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд не погоджується з думкою прокурора щодо недостатності доказів свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 , наявність показань свідків для констатації такого ухилення не є обов`язковою.

Суд ураховує, що відповідачка в судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзиву на позов та не навела суду будь-яких аргументів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог. Жодних доказів заінтересованості у вихованні дочки ОСОБА_2 суду не подала.

Водночас суд акцентує, приватно-правовий інструментарій не може використовуватися учасниками судового провадження для ухилення від виконання публічних обов`язків, зокрема для штучного створення підстави для набуття права на відстрочку від призову за мобілізацією.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, права на відстрочку не має, що підтверджується інформацією з мобільного застосунку «Резерв +». У судовому засіданні ОСОБА_1 чітко і безальтернативно заявив, що метою подання цього позову є отримання ним права на відстрочку від призову до Збройних Сил України за мобілізацією.

Очевидно, що ініціювання судового провадження про позбавлення батьківських прав з метою створення підстав для набуття права на відстрочку від призову за мобілізацією не відповідає засаді добросовісності, тому суд не може толерувати такі дії та залишати їх поза увагою.

З наведених мотивів, суд не враховує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Суд наголошує, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі обставини та надані докази в сукупності.

З огляду на викладене, суд відмовляє в позові повністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Позивач сплатив судовий збір в сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» № 1.344233447.1 від 08.10.2025 (а.с. 23).

Доказів понесення інших витрат сторони не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (місцезнаходження: Черкаська область, Звенигородський район, місто Шпола, вулиця Лозуватська, будинок 59).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Повне рішення суду складене 09 жовтня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко