Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №759/21433/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21433/26

пр. № 2/759/13351/26

13 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 20 000,00 грн. щомісячно.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 20 квітня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як зазначила позивач, із кінця квітня 2026 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені: вони не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та проживають окремо. Вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечать її інтересам. Переконана, що примирення неможливе, тому шлюб підлягає розірванню.

Окрім зазначеного, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач є працездатною особою, інших дітей не має, відомостей про інших осіб на його утриманні немає. Працює автомеханіком неофіційно, точне місце роботи їй невідоме. За наявною у неї інформацією, фактичний щомісячний дохід відповідача становить орієнтовно 60 000 - 80 000 грн., однак офіційно такий дохід не оформлений.

Також вказала, що після припинення спільного проживання відповідач надавав допомогу нерегулярно: епізодично купував суміш і підгузки та передавав декілька тисяч гривень. Такого допомога не має визначеного розміру і періодичності та не забезпечує повного утримання малолітньої дитину. Водночас, підтверджені регулярні потреби дитини перевищують 20 000,00 грн. щомісяця, без урахування всіх додаткових і непередбачуваних витрат.

На підставі вищезазначеного позивач просить суд розірвати шлюб із відповідачем та стягнути із останнього на її користь аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 20 000,00 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи обрано головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

19 серпня 2026 року зареєстровано заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків, направлену до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» 12 серпня 2026 року.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13 жовтня 2026 року зареєстровано відзив на позовну заяву, направлений представником відповідача - адвокатом Лозицькою В.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» 05 жовтня 2026 року. У поданому відзиві сторона відповідача визнала позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, оскільки сім`я фактично не існує починаючи із квітня 2026 року. Водночас, відповідач лише частково визнав позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 20 000 грн. щомісяця, оскільки позивач не надала доказів, які б підтверджували, що відповідач дійсно працює автомеханіком та має дохід 60 000 - 80 000 грн. Відповідач вказав, що наразі офіційно не працевлаштований, має підробіток із нестабільною заробітною платою. Також наголосив, що позивачка не надала жодних доказів викладеному нею розрахунку витрат на утримання дитини та намагається включити до них додаткові витрати на дитину. ОСОБА_2 погоджується сплачувати аліменти на дитини щомісячно у розмірі 10 000,00 грн., починаючи із жовтня 2026 року.

На підставі викладеного просив розірвати шлюб, укладений між ними із ОСОБА_1 та стягнути із нього на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн., щомісячно, починаючи із жовтня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового слухання, у судове засідання не з`явилися.

Позивач направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представником відповідача до початку судового засідання подане клопотання про проведення судового розгляду без участі відповідача та його представника. Зазначила, що щодо вимоги про розірвання шлюбу відповідач не заперечує, а аліменти просить стягувати у розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи із жовтня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце судового слухання і їх неявка не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про розірвання шлюбу та стягнення аліментів без участі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Судом із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований 20 квітня 2024 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 433.

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимоги про розірвання шлюбу

Відповідно до статті 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Позивач у поданому позові вказала, що примирення та збереження шлюбу неможливі.

Крім того, відповідач визнав позовні вимоги у даній частині та просив розірвати шлюб, укладений між ним та позивачкою.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Частиною 1 статті 110 Сімейного Кодексу України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

За таких обставин справи суд вважає, що сім`я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд доходить висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Питання щодо повернення дошлюбного прізвища ОСОБА_1 не ставить.

Згідно з ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо вимоги про стягнення аліментів

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідачем не заперечувався факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із позивачкою.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов`язання щодо утримання.

У поданому позові ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. щомісячно.

Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Відповідач не заперечував, що не має інших осіб на утриманні.

Як убачається із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період січень 2024 року по серпень 2026 року, ОСОБА_2 офіційного доходу за вказаний період не має.

Зазначаючи про те, що дохід ОСОБА_2 складає 60 000 - 80 000 грн., ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та достатнього доказу зазначеному.

Суд також зауважує, що заявляючи вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн., позивач не надала суду достатніх доказів, що вона несе витрати на утримання дитини у вказаному розмірі.

До матеріалів справи долучена лише копія договору оренди від 31 травня 2026 року, з якої вбачається, що вартість оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 11 000 грн. щомісяця.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, з яких би суд міг встановити, що позивачка дійсно несе витрати на утримання ОСОБА_3 у розмірі 40 000 гривень (враховуючи, що обов`язок по утриманню дітей покладено на обох батьків і позивачка також зобов`язана приймати участь в утриманні), суду не надано жодного доказу, який би обґрунтував суму аліментів, які ОСОБА_1 бажає стягнути із відповідача. Суду також не надано доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 20 000 грн. щомісячно.

Однак, суд враховує, що відповідач у поданому відзиві на позовну заяву не заперечував, що їх спільна дитина проживає із позивачкою та вказав, що не заперечує проти того, щоб із нього стягувались аліменти у розмірі 10 000 грн. щомісячно.

Суд вважає, що для забезпечення належного розвитку дитини, з урахуванням обов`язку кожного із батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, те, що відповідач перебуває у працездатному віці, ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 .

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що сума аліментів у розмірі 20 000 грн. щомісячно є завищеною, оскільки позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження щомісячних витрат на утримання дитини у вказаному розмірі, що позбавляє суд можливості перевірити чи дійсно вона несе зазначені витрати.

Сума аліментів у розмірі 10 000 грн. на дитину щомісячно, на думку суду, є достатньою для забезпечення дитині належних умов для життя, що буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів. Крім того, враховується обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров`я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення та визнання позову відповідачем, зокрема, щодо стягнення аліментів у розмірі 10 000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан його здоров`я суду не надано. Окрім того, у суду відсутні дані про те, що на утриманні відповідача знаходяться інші особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Додатково суд зазначає, що частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

На підставі зазначеної норми, суд вважає необхідним стягнути аліменти з 13 липня 2026 року (дата направлення позовної заяви до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд») до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до статті 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Зважаючи на викладене, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципу справедливості та розумності, закріпленого у ст. 3 ЦК України, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. за вимогу про розірвання шлюбу. Від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач визнав позовні вимоги, відтак судовий збір у розмірі 665,60 грн. підлягає поверненню позивачу.

Зважаючи на те, що 50% сплаченого судового збору мають бути повернуті позивачу у зв`язку із визнанням відповідачем позову, із відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 50% сплаченого судового збору за вимогу про розірвання шлюбу.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, відповідач має сплатити 665,60 грн. (50% від суми судового збору за подання вказаної вимоги) на користь держави.

Керуючись: ст.ст. 105, 109, 110, 112-114 СК України, ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 141, 223, 247, 263-266, 274 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20 квітня 2024 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №433 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13 липня 2026 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (код ЄДРПОУ 37993783) повернути позивачу ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, відповідно до квитанції про сплату №AFT6-D2UT-7RUE.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.О.Горбенко