Додаткове рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №450/5329/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/5329/24 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-з/811/213/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Н.П. Крайник

суддів Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 з безпідставно займаного ним будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 969,00 грн судового збору.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року залишено без змін.

28.09.2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводиться без виклику учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Колегія суддів відзначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як убачається з матеріалів справи, 12 березня 2026 року між Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, згідно якого виконавець зобов`язувався здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`зувався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Правова допомога, передбачена предметом цього договору, підлягає оплаті клієнтом виконавцю шляхом внесення фіксованого гонорару у розмірі 45 000 гривень, що включає участь у всіх судових засіданнях (п. 3.1. договору).

28.09.2026 року представник ОСОБА_1 - Кравчук П.І. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 березня 2025 року, акт виконаних робіт від 25 вересня 2026 року, згідно якого виконавцем в інтересах клієнта виконано зобов?язання, а саме: правовий аналіз матеріалів справи; моніторинг рішень у Єдиному держаному реєстрі судових рішень та вивчення правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ; надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, визначених предметом договору про надання правової допомоги; узгодження правової позиції з клієнтом; участь адвоката в судових засіданнях; складання відзиву на апеляційну скаргу; складання проекту заяви про ухвалення додаткового рішення і стягнення судових витрат, вартість якого ставить 45 000 гривень, та рахунок на оплату наданих послуг від 25 вересня 2026 року.

28.09.2026 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав заперечення на заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги, наданої позивачу ОСОБА_1 адвокатом Кравчуком П.І., в якій зазначив, що витрати на правничу допомогу в сумі 45 000 грн не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності з фактично наданими представником позивача (адвокатом) послугами. Як вбачається з договору про надання правової (правничої) допомоги від 12 березня 2026 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» та ОСОБА_1 , п. 1.2. такого, яким визначено його предмет, не розмежовує вартість послуг між інстанціями. Відповідно, заявник не довів, яка саме частина гонорару припадає на апеляційний розгляд справи. Враховуючи, що спір є немайновим та не складним, справа розглядалася у першій інстанції за участю того самого представника позивача, судова практика у даній категорії справ є сталою, нових доказів чи нових правових питань на стадії апеляційного розгляду справи не виникало, вважає розмір понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка в суді апеляційної інстанції полягала у поданні адвокатом відзиву та участі в одному судовому засіданні 08.09.2026 року, в сумі 45 000,00 грн не відповідає критеріям ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Враховуючи наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи на обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, час, затрачений адвокатом, обсяг наданих ним послуг (подання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу та участь в одному судовому засіданні 08.09.2026 року), а також заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія судів приходить до висновку, що заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід задоволити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених останньою у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М. Шандра