Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №686/27037/26
Суддя: Дзюбак О. В.
Справа № 686/27037/26
Провадження № 1-кп/686/2492/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026243060000331 від 18.08.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хмельницького, громадянки України, українки, із середньою-спеціальною освітою, неодруженої, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, працює у ФОП ОСОБА_5 , зареєстрованої за місцем проживання та жительки АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 25.06.2026 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 309 КК України, на 1 (один) рік 6 (шість) місяців пробаційного нагляду
установив:
ОСОБА_4 , будучи раніше судимою вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.06.2026, який набрав законної сили 30.07.2026, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді 1 (один) рік 6 (шість) місяців пробаційного нагляду, на шлях виправлення не стала, а вчинила нове кримінальне правопорушення, пов`язане із незаконним обігом психотропних речовин на території України.
Так, 18.08.2026 близько 17:30 год., ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин в Україні, всупереч вимогам ст. ст. 2, 7, 12, 25, 26, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до яких діяльність з обігу психотропних речовин включених до Списку № 1 Таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», на території України без передбаченого законом дозволу заборонена, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, а саме поруч із будинком №7, що розташований по вул. Богуна, виявила на землі поліетиленових пакет з жовтою кристалічною речовиною, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,6945г, та усвідомлюючи, що виявлена нею речовина є психотропною, з метою подальшого власного вживання, без мети збуту, підняла виявлений нею поліетиленовий пакет з жовтою кристалічною речовиною, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,6945 г. та тримала вказаний пакет у руці, таким чином умисно, незаконно придбала вищевказану психотропну речовину яку знайшла, та в період часу з 17 год. 30 хв. до 22 год. 00 хв. 18.08.2026 умисно, незаконно зберігала її при собі без мети збуту до виявлення працівниками поліції.
Так, в період часу з 22 год. 00 хв. до 22 год. 30 хв. 18.08.2026 під час проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості поруч із будинком №1, що по вул. Космічна в м. Хмельницькому, ОСОБА_4 добровільно видала працівникам поліції поліетиленовий пакет з жовтою кристалічною речовиною, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,6945 г.
Відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, PVP (Таблиця І, Список 2) віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» № 188 від 01.08.2000, маса PVP 0,6945 г. становить становить величину, яка перевищує невеликий розмір, проте не є великим розміром.
Указаними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , не оспорюючи жодних фактичних обставин кримінального правопорушення свою вину визнала повністю, щиро розкаялася та підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини та зазначила, що незаконно придбала вищевказану психотропну речовину яку знайшла для власного вживання, без мети збуту. Вперше спробувала таку речовину на сході України.
Також обвинувачена ОСОБА_4 не заперечила розмір процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
З`ясувавши позицію учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюють ся, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Кримінальне провадження розглянуте згідно з вимогами ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тобто вона вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.309 КК України, винуватість у якому доведена поза розумним сумнівом.
Обвинувачена на момент вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждала, не страждає на такі і в теперішній час. Тому суд визнає її осудною та такою, яка підлягає кримінальній відповідальності за вчинене.
При призначенні покарання суд згідно із ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.
Згідно з положеннями статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю.
При призначенні покарання суд згідно із ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, те, що воно є нетяжким злочином, проте пов`язаним із незаконним обігом особливо небезпечних психотропних речовин та ОСОБА_4 , незважаючи на засудження за вчинення аналогічного кримінального правопорушення для себе належних висновків не зробила та вчинила кримінальне правопорушення, пов`язане із незаконним обігом психотропних речовин.
Суд ураховує особу обвинуваченої, яка є неодруженою, працевлаштованою, самостійно виховує двох малолітніх дітей, характеризується позитивно, під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога, раніше судима за вчинення кримінального правопорушення , пов`язаного із незаконним обігом психотропних речовин.
Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченій суд не установив.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину.
При цьому суд ураховує, що передбачена ч. 2 ст. 309 КК України кваліфікуюча ознака - «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею», за своїм кримінально-правовим змістом і суттю уособлює ознаки таких видів множинності кримінальних правопорушень (вичерпний перелік яких визначений в Розділі VII Загальної частини Кримінального кодексу України), як спеціальна повторність, пов`язана із попереднім засудженням особи (ст. 32 КК України), так і спеціальний рецидив кримінальних правопорушень (ст. 34 КК України). Їх юридичні ознаки як видів множинності кримінальних правопорушень та правові наслідки, визначені в ст. 35 КК України, є однаковими. На це звернув увагу Верховний Суд у постанові ККС ВС від 21 серпня 2024 року у справі № 127/16102/23 (провадження № 51-1225км24) .
А тому суд не визнає обставиною, яка обрятує покарання обвинуваченій - рецидив злочинів.
Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.
Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
За підходами, напрацьованими сталою судовою практикою, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Аналізуючи обставини кримінального правопорушення, суд ураховує, що ОСОБА_4 була засуджена за незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, протягом року після засудження знову вчинила аналогічне кримінальне правопорушення. Разом із цим суд ураховує позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченої, яка надала чіткі та правдиві показання, піл час розгляду кримінального провадження беззаперечно визнала свою вину, розкаялася та продемонструвала усвідомлення негативності свого вчинку, бажає бути корисною суспільству.
Санкція ч.2 ст. 309 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
З урахуванням викладених обставин, беручи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винної, усі в сукупності обставини кримінального провадження та їх поєднання, обставини, які пом`якшують обвинуваченій покарання, відсутності обставини, яка його обтяжує, суд уважає призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у середній межі, визначеній санкцією ч.2 ст.309 КК України у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу гривень).
Таке покарання, на думку суду відповідає принципам індивідуалізації покарання та основним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст.50, 65 КК України та є справедливим.
Підстав для призначення обвинуваченій більш суворого покарання у виді позбавлення волі суд з урахуванням встановлених обставин, не вбачає. Та таке покарання, з урахуванням особи обвинуваченої, її соціального стану, буде для неї непропорційно суворим.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
У силу ч.2 ст.71 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п`ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п`яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Разом із цим, у силу ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.02.2025 по справі №369/18964/23, положення ч. 3 ст. 72 КК України прямо вказують на необхідність застосування вимог статей 70,71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків, оскільки передбачають не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань під час призначення їх за сукупністю кримінальних правопорушень або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.06.2026 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців пробаційного нагляду.
За наданою інформацією Хмельницьким районним відділом № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області станом на 12.10.2026 ОСОБА_4 відбула 2 місяці 5 днів з призначених їй 1 року 6 місяців пробаційного нагляду та залишилося невідбутими 1 рік 3 місяці 25 днів пробаційного нагляду.
Отже, станом на дату ухвалення вироку невідбута ОСОБА_4 частина покарання за попереднім вироком складає 1 рік 3 місяці 23 дні пробаційного нагляду.
ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення після ухвалення відносно неї вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.06.2026 та до повного відбуття покарання у виді пробаційного нагляду та яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків складанню із покаранням у виді штрафу за цим вироком не підлягає, тому в силу ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_4 слід повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 1 року 3 місяців 23 днів пробаційного нагляду та слід остаточно призначити покарання у виді штрафу розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громядан, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу гривень) та 1 року 3 місяців 23 днів пробаційного нагляду з покладанням на ОСОБА_4 обов`язків на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати ці покарання самостійно.
Під час судового провадження відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався, не убачає й суд підстав до набрання вироком законної сили застосовувати до обвинуваченого будь-який запобіжний захід.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 1925,44 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу гривень).
Відповідно ст. 71,72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.06.2026 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу гривень) та 1 року 3 місяців 23 днів пробаційного нагляду покладанням на ОСОБА_4 обов`язків на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати ці покарання самостійно.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 обчислювати з дня постановки її на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,6945 г (сейф-пакет №5616873) - знищити.
Мобільний телефон марки «Redmi 13 Pro+» чорного кольору, в якому встановлена картка мобільного оператора «Київстар`і з номером « НОМЕР_1 » IMЕІ1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який повернутий ОСОБА_4 , арешт на який не накладався, залишити їй за належністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1925,44 грн. процесуальних витрат на залучення експерта.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_6
Оригінал: reyestr.court.gov.ua