Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №607/16901/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2026 Справа №607/16901/26 Провадження №2-а/607/449/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Адвокат Сабатюк Н.П. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову №R523640 від 06 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Обгурнтовуючи позовні вимоги посилається на те, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені у повістці. Позивач ОСОБА_1 із вказані обставини категорично заперечує, оскільки він не отримував жодних повісток, розпоряджень, повідомлень тощо, про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 чи іншого ТЦК та СП. Жодного сповіщення. Також він не отримував жодних сповіщень про наявність оформленого на його ім`я поштового відправлення від працівників Укрпошти, тому у нього не було умислу порушувати законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Просить врахувати, що позивач ОСОБА_1 вчасно уточнив свої дані та пройшов ВЛК у 2025 році, тому незрозуміло з якою метою йому надсилалася повістка. Крім того, зі змісту постанови неможливо встановити, на яку дату, час та до якого ТЦК та СП викликався позивач і на підставі якої повістки. При цьому, у постанові №R523640 від 06 травня 2026 року відсутній підпис особи, яка її винесла у відповідній графі. Вважає, що докази належного підтвердження оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні, при цьому обов`язок військовозобов`язаного прибути до ТЦК та СП виникає лише за умови його належного оповіщення у спосіб, визначений законодавством. Матеріали справи не містять доказів про те, що повістка була вручена позивачу, або він відмовився від її отримання, а також доказів надсилання йому повістки рекомендованим поштовим відправленням у порядку, встановленому законом. Стосовно поданої позивачем заяви про не оспорення допущеного правопорушення зазначає, що подання вказаної заяви не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних правопорушень обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на відповідача. В оскаржуваній постанові не зазначено коли саме позивач мав з`явитися до ТЦК та СП, тому подання вказаної заяви не може свідчити про визнання вини у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді від 14 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що на адресу зареєстрованого місця проживання позивача через поштового оператора АТ «Укрпошта» було надіслано повістку 6770068 про виклик о 09:00 год. 13.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення даних. Позивач у визначений в повістці термін не прибув до ТЦК та СП, не повідомив жодних поважних при про неявку, не надав підтверджуючих документів у визначений строк. У зв`язку з цим подання №Е4973286 від 23 березня 2026 року щодо розшуку позивача надіслано до відділення Тернопільського РУ ГУНП в Тернопільській області. 06 травня 2026 року позивач через електронний кабінет призовника військовозобов?язаного та резервіста (застосунок «Резерв+») подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву у якій зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку мобілізацію. У зазначеній заяві позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності Також позивач, подаючи заяву підтвердив, що не оспорюватиме допущене порушення. На підставі поданої ОСОБА_1 заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 06 травня 2026 року винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210-1 КУпАП №R523640 та накладено на позивача мінімальний штраф 17000 гривень. Оскаржувана постанова є правомірною та прийнята згідно норм чинного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Сабатюк Н.П. в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Від представника позивача - адвоката Сабатюк Н.П. до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та за відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву просить проводити судовий розгляд без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваної постанови №R523640 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 06 травня 2026 року вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Аналогічне положення передбачене у п. 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560).

Відповідно до п.30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту копії витягу із застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . У ОСОБА_1 наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації. У вказаному витязі також міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 дані уточнив вчасно, зазначивши актуальну адресу місця проживання, номер телефону та e-mail.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 не отримував повістки чи іншого повідомлення про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто він не був належним чином оповіщений про виклик до центру комплектування та соціальної підтримки. Жодних сповіщень, телефонних дзвінків чи повідомлень від працівників поштового відділення про надходження повістки не було. Про наявність інформації стосовно порушення ним правил військового обліку ОСОБА_1 дізнався із застосунку «Резерв+», заяву про нібито визнання правопорушення подав з метою уникнення статусу «Розшук».

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копію повістки №6770068, відповідно до якої ОСОБА_1 викликається до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 13 березня 2026 року о 09:00 год. Крім того, до відзиву долучено копію конверту та штрихкодового ідентифікатора (4602700454155). При цьому суд враховує, що представником відповідача не надано опису вкладення поштового відправлення та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення або виплату поштового переказу (форма № 119).

Змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2024 №1147 до «Правил надання послуг поштового зв`язку» передбачено, що рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками Повістка ТЦК, Вручити особисто підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Суд враховує, що у відповідності до копії витягу із застосунку «Резерв+», позивач ОСОБА_1 вчасно уточнив дані, про що свідчить відповідна відмітка. При уточненні даних ОСОБА_1 вказав свій номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, адресу місця проживання. При цьому, доказів сповіщення позивача за номером телефону чи будь-якими іншими засобами, а також доказів порушення ОСОБА_1 правил військового обліку суду не надано.

Суд звертає також увагу на те, що чинна стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює обов`язок громадян з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці. Ця ж стаття прямо передбачає, що у разі отримання повістки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені в ній місце та строк.

Обов`язок з`явитися до ТЦК виникає тоді, коли повістку належно вручено або надіслано у передбачений законом спосіб: особисто з фіксацією або поштою рекомендованим листом з підтвердженням.

Проте, як встановлено судом, матеріали справи не містять ані опису вкладення поштового відправлення, ані рекомендованого повідомлення про вручення, а на долученому до відзиву конверті відсутні передбачені законодавством і Правилами надання послуг поштового звязку обов`язкові відмітки «Повістка ТЦК», що виключає можливість вважати таке поштове відправлення належним способом оповіщення військовозобовязаного.

Крім того, ненадання відповідачем доказів вкладення офіційного документа до поштового відправлення, а також відсутність на конверті відмітки «Повістка ТЦК», позбавляє суд можливості перевірити, що позивачу була надіслана саме повістка №6770068.

Відтак, суд зазначає, що вина позивача у порушенні вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону №3543-XII, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач звернувся з заявою через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, в якій він не оспорює допущене порушення, згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, суд зазначає, що вказана обставина не означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 15 травня 2019 у справі № 537/2088/17, «сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а.

Також слід закцентувати увагу на тому, що Конституційний Суд України у Рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 та Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а наголосили, що у справах про адміністративні правопорушення діє конституційний принцип презумпції невинуватості, а всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи недоведення відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення , тому оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 532,48 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем та його представником до матеріалів позову долучено лише ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Водночас, стороною позивача не надано суду договору про надання правничої допомоги (із зазначенням порядку та умов обчислення гонорару), акта приймання-передачі наданих послуг із детальним описом виконаних робіт, а також документів, що підтверджують здійснення фактичної оплати або формування зобов`язання щодо такої сплати (квитанцій, платіжних інструкцій, розписок тощо). Заяви про надання доказів понесених витрат у строк, визначений ч. 7 ст. 139 КАС України, сторона позивача також не подавала.

Враховуючи викладене, оскільки сторона позивача не надала жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження фактичного понесення або виникнення обов`язку щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову №R523640 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 06 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 (сорок вісім) коп.

У задоволенні вимоги про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. Я. Багрій