Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №607/16846/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 Справа №607/16846/26 Провадження №2-а/607/448/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., представника відповідача Лобач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі, у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Драус Ольга Олегівна до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Адвокат Драус О.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: 1) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7592857 від 22 липня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП; 2) закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП; стягнути в користь позивача понесені нею судові витрати в розмірі 665,60 грн. судового збору та 1500 грн. витрат на правничу допомогу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її незаконною, такою, що винесена з порушенням її прав, оскільки на місці зупинки транспортного засобу позивачу не було надано сертифікат повірки приладу TruCam. Крім того, працівник поліції здійснював вимірювання швидкості приладом TruCam, тримаючи його в руках, що підтверджує ймовірність похибки при вимірюванні швидкості руху. Звертає увагу, що у графі 7 «До постанови додаються» відсутні посилання на будь-які докази, які додаються до постанови про накладення адміністративного стягнення. При цьому, у постанові вказано про перевищення ОСОБА_1 дозволеної швидкості руху в межах дії знаків 3.29, 3.31, 30.3 ПДР, однак таких знаків в межах зупинки транспортного засобу не було. Просить врахувати, що зазначена у постанові швидкість руху – 73 км/год., враховуючи алгоритми обробки вимірювальної інформації для отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки як в ручному, так і в автоматичному режимі становить + - 2 км/год. Враховуючи відсутність відеозапису, а також некоректне використання працівником поліції під час здійснення вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam, показник 73 км/год не може розцінюватися як перевищення водієм швидкості руху на 20 км/год. Також звертає увагу, що розмір накладеного на позивача адміністративного стягнення у постанові визначено у виді конкретної грошової суми (340 грн.), що не передбачено положеннями КУпАП. Ухвалою судді від 12 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. У відзиві представник відповідача посилається на те, що під час несення служби нарядом патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 (серійний номер TC001012), було виявлено порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Volkswagen TOURAN, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 73 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Поліцейський підійшов до водія, представився, назвав причину зупинки та підставу перевірки документів. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.12.9.б ПДР, було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому враховується похибка приладу +- 2 км/год, тобто при результаті замірів швидкості 73 км/год приладом вже врахована похибка. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Відповідно до листа-роз`яснення Державної Служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 16.06.2010 № 4/4-2327 виробник приладу ТruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі ТruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом ТruCam. Лазерний вимірювач швидкості TruCam 20/20 отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 №UA.TR.001 241-18. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробовувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 «TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12. Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35386, засіб вимірювальної техніки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LT1 20/20 ТruCam № ТС001012 відповідає вимогам технічної документації. Діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год. Максимально-допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі +2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год. У п.5 та п.7 оскаржуваної постанови зазначено, що швидкість руху вимірювалася приладом LTI 20/20 ТruCam № ТС001012, а також до постанови додається відео з нагрудної камери та фото порушення. В матеріалах справи міститься фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCAM LTI 20/20, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 73 км/год. Вказаний фотознімок та відеозапис дають можливість достовірно встановити місце фіксації швидкості транспортного засобу позивача. За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора). Фото та відеозаписи здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТruCam № ТС001012 є належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. На фотозображенні зазначено координати, за якими здійснено вимірювання швидкості руху транспортного засобу, з яких вбачається, що фіксування швидкості руху здійснювалося в населеному пункті Кам`янки. Інспектором при винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимоги ст..ст.245, 279, 280, 285 КУпАП, проведено своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу зазначає, що сума 1500 грн. є неспівмірною складності справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Драус О.О. в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Лобач М.В. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, дійшов наступного висновку.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7592657 від 22 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 22 липня 2026 року о 11 год. 53 хв. в с.Кам`янки, на автомобільній дорозі М-30 182 км, керуючи транспортним засобом марки VOLKSWAGEN TOURAN, номерний знак НОМЕР_1 , рухалася зі швидкістю 73 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTІ 20/20 (серійний номер TC001012). Додається фото порушення, відео з НК №474342, 475112, чим порушила п.12.9.б ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п.12.9.б водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що фіксація швидкості руху здійснювалася за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 (серійний номер TC001012).

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35386, чинного до 21 листопада 2026 року, встановлено, що засіб вимірювальної техніки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 (серійний номер TC001012) відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, при цьому діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі +2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.

Відповідно до листа заступника генерального директора, к.т.н. Кузьменка Ю.В. ДП «Укрметртестстандарт» №22-38/49 від 01.10.2019, лазерний вимірювач швидкості TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).

Лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCam отримав сертифікат затвердження типу від 29 серпня 2012 року №UA-MI/1-2903-2012. Відповідно до вказаного сертифікату, міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу вимірювача – не більше одного року.

Згідно експертного висновку від 04/04/02-1178/ВС1 від 15 грудня 2023 року (термін дії експертного висновку – протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування) виданого Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (адміністрація Держспецзв`язку), в лазерному вимірювачі швидкості TruCAM LTI 20-20 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п.5.2 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (у режимі ECB, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт). Дія експертного висновку поширюється на зразки об`єкта експертизи, із заводським номером, зокрема TC001012.

Враховуючи наведене, показники приладу TruCam LTІ 20/20 ТС можуть бути допустимим доказом у даній справі, тому суд критично оцінює доводи позивача про те, що вимірювання швидкості руху приладом у ручному режимі свідчить про недопустимість результатів такого вимірювання.

При цьому суд враховує, що для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху.

З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції під назвою export_ju8vo тривалістю 00:00:58 сек., на якому зафіксовано момент зупинки працівником поліції транспортного засобу марки VOLKSWAGEN TOURAN, номерний знак НОМЕР_1 . Зупинивши вказаний транспортний засіб працівник поліції просить водія надати реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія, на цьому відеозапис закінчується.

Відповідно до відзиву фотознімку, отриманого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС001012, дистанція до об`єкту вимірювання становить 469.5 м. Із вказаного фотознімку неможливо встановити, на який саме об`єкт наведений курсор приладу. На вказаному фотознімку зафіксовано також інші транспортні засоби, які рухалися перед транспортним засобом, яким керувала ОСОБА_1 , зокрема бус білого кольору та вантажний транспортний засіб. На іншому фотознімку зафіксовано номерний знак НОМЕР_1 , однак з фотознімку вбачається, що фотографування номерного знаку відбувалося не в момент наведення курсору, а лише через деякий час.

Виходячи з наведеного, фотознімки на яких зафіксовано номерний знак транспортного засобу не можуть свідчити про те, що курсор приладу TruCAM LTI 20/20 на момент фіксації швидкості був наведений саме на транспортний засіб позивача ОСОБА_1 .

Окрім цього, згідно з технічним алгоритмом роботи приладу TruCam LTI 20/20, процес вимірювання швидкості та момент фотографування транспортного засобу порушника обов`язково супроводжуються відповідними звуковими сигналами низького та високого тону, які дозволяють ідентифікувати точний момент стабільного утримання прицільної позначки та момент безпосередньої фотофіксації об`єкта. Однак до відзиву на позовну заяву не долучено відеозапису з технічного приладу TruCam LTІ 20/20 ТС, серійний номер TC001012. За відсутності вказаного відеозапису суд позбавлений можливості встановити, у який саме момент приладом було здійснено замір швидкості та фотографування.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відеозапис з портативного відеореєстратора (бодікамери) є основним джерелом доказів щодо дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу та підтвердження належного роз`яснення особі її процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Ненадання відповідачем відеозапису з технічного приладу TruCam LTІ 20/20 ТС, серійний номер TC001012, яким зафіксовано процес фіксації швидкості 22 липня 2026 року о 11 год. 53 хв. в с.Кам`янки, а також ненадання відеозапису процесу розгляду справи унеможливлює спростування доводів позивача щодо процедурних порушень, допущених працівниками поліції під час винесення оскаржуваної постанови.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Із наданих представником відповідача матеріалів фото- та відеофіксації приладом TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) вбачається, що у момент вимірювання швидкості курсор приладу націлений на проїзну частину дороги. Крім того, в об`єктиві приладу перебувають інші транспортні засоби, які рухаються в попутному напрямку. За таких обставин фото- та відеоматеріали з приладу TruCam не є беззаперечним та достатнім доказом того, що зафіксована швидкість 73 км/год належить саме транспортному засобу позивача ОСОБА_1 .

За змістом ст. 62 Конституції України винуватість особи має бути доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 251, 280 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів та доказування наявності складу адміністративного правопорушення покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи недоведення відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, тому оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем та його представником до матеріалів позову долучено договір про надання правничої (адвокатської) допомоги №60 від 23 липня 2026 року (далі – Договір), додаток №1 до договору, ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.3.1 Договору за роботу виконану Виконавцем Клієнт здійснює оплату згідно умов викладених у Додатках до цього Договору, але це не позбавляє Клієнта права здійснювати оплату шляхом внесення авансових платежів в розмірі узгодженому Сторонами.

У разі неможливості виконати цей Договір, що виникла не з вини Виконавця, Клієнт зобов`язаний оплатити Виконавцеві фактично виконані роботи (надані послуги).

Згідно з додатком до договору про надання правничої допомоги №60 від 23 липня 2026 року, вартість послуг за надання правової допомоги становить: консультація, складання процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів – 1500 грн. Узгоджені суми гонорару (послуг) сплачуються клієнтом готівковими коштами чи на банківський рахунок.

Надані позивачем договір про надання правничої допомоги, додаток із визначеним переліком і вартістю послуг, ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю є достатніми доказами для розподілу витрат, оскільки процесуальний закон передбачає компенсацію не лише фактично сплачених коштів, а й тих, які сторона зобов`язана сплатити в майбутньому на виконання договірних зобов`язань. Відсутність акта приймання-передачі чи платіжного документа не перешкоджає їх частковому відшкодуванню, адже фактичний обсяг наданої допомоги підтверджується наявними у матеріалах справи процесуальними документами.

При цьому суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 06 листопада 2020 року, справа № 760/11145/18, Верховний Суд вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова від 06 листопада 2020 року, справа № 760/11145/18).

Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи предмет спору, обсяг і складність складених процесуальних документів, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за надані послуги вартістю 1500 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 700 гривень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Драус Ольга Олегівна до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7592657 від 22 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 (сорок вісім) коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції понесені судові витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 700 (сімсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження - вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.

Головуючий суддяТ. Я. Багрій