Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №608/2390/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Суд: Борщівський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 жовтня 2026 р.

Справа: №608/2390/26

Суддя: Зушман Г. І.

Справа № 608/2390/26

Провадження №2/594/1100/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20161,49 грн. Посилається на те, що 21.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №102512533, згідно якого відповідачу надано кредит, однак відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, а оскільки права вимоги за зазначеним вище кредитним договором перейшло до «Новий Колектор», просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 11.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» визнає частково. Просить зменшити розмір простроченої заборгованості за штрафом з 9 000,00 грн. до законної межі — 2 350,00 грн, відмовивши позивачу у стягненні надлишку в сумі 6 650,00 грн. Повністю відмовити ТОВ «Новий Колектор» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії у розмірі 3 447,45 грн. як безпідставної. Судові витрати просить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо незаконного нарахування штрафу у розмірі 9 000,00 грн., то позивач у позовній заяві зазначає, що за договором нараховано штраф у сумі 9 000,00 грн., посилаючись на зміни в Законі України «Про споживче кредитування». Проте Позивач безпідставно ігнорує спеціальні обмеження щодо розміру неустойки для мікрокредитів. Згідно з матеріалами справи, прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 4 700,00 грн., що є меншим за розмір однієї мінімальної заробітної плати в Україні на момент укладення договору. Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», у договорах споживчого кредиту, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки (штрафу, пені), нарахована за порушення зобов`язань споживачем, не може перевищувати 50 відсотків суми, одержаної споживачем за таким договором. Таким чином, максимальний граничний розмір штрафу за даним договором становить: 4 700,00 грн. ? 50% = 2 350,00 грн. Нарахування Позивачем штрафу у розмірі 9 000,00 грн. є прямим порушенням імперативної норми закону, а тому сума штрафу має бути зменшена судом до 2 350,00 грн., а в задоволенні решти 6 650,00 грн. штрафу має бути відмовлено. Щодо безпідставного нарахування комісії у розмірі 3 447,45 грн. однак у позовній заяві та доданих матеріалах повністю відсутнє обґрунтування, за які саме фактичні послуги чи додаткові дії кредитодавця нараховано цю суму.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, встановлення комісій за послуги, які супроводжують кредит (щомісячне обслуговування, розгляд заяви тощо), є незаконним, якщо кредитор не доведе надання споживачу окремих послуг, що мають самостійну цінність. На підставі цього, вимога про стягнення комісії є безпідставною та підлягає повному скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

Між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 21.01.2026 укладено Кредитний договір №102512533, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 4 700,00 грн строком на 360 днів.

Згідно п. 1.1 договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі – кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі – плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що загальні витрати Позичальника за кредитом складають 15 641,65 грн. Денна процентна ставка складає: (15 641,65 грн. / 4 700,00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.92%.

Відповідно до п.1.5.1. Договору встановлена Комісія за надання кредиту: 317,25 грн., яка нараховується за ставкою 6.75 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 6.75 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа

помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Згідно п. 1.5.2. договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 7 651,60 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

У відповідності до п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 27.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно п. 1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 7 672,80 грн.

Пунктом 1.6. Договору встановлено тип процентної ставки за: фіксована.

Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Пунктом 3.3.2. Договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. цього Договору та Графіком платежів.

Пунктом 3.3.3. Договору встановлено, що у разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу Товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього Договору.

П. 2.1.Договору передбачено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до кредитного договору № 102512533 від 21.01.2026 кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 4 700,00 грн., що належним чином підтверджується відповідністю копії платіжного доручення з якого вбачається, що 21.01.2026 на кредитний рахунок з картою НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти у розмір 4 700,00 грн.

Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 102512533 від 21.01.2026, у зв`язку з чим станом на 17.08.2026 утворилась заборгованість у розмірі 20 161,49 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 4 700,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками – 3 014,04 грн., прострочена заборгованість за штрафом – 9000,00 грн. та прострочена заборгованість за комісією – 3 447,45 грн.

Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026, відповідно до 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну Ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права вимоги за Кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати Ціни продажу у розмірі, передбаченому у п. 3.2. цього Договору, Клієнт перестає бути стороною за Кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за такими Кредитними договорами та набуває всіх прав за ними. Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права вимоги за Кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати Ціни продажу у розмірі, передбаченому у п. 3.2. цього Договору, Клієнт перестає бути стороною за Кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за такими Кредитними договорами та набуває всіх прав за ними.

Відповідно до п. 2.3. за цим Договором Клієнт відступає Право вимоги до Боржників за Кредитними договорами Факторові, внаслідок чого Клієнт передає, а Фактор одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами.

Відповідно до п. 2.5. зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитних договорів в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Згідно п. 2.7. зазначеного Договору Факторингу, після переходу Права вимоги до Фактора, останній має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Оплата за договором факторингу підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів.

На виконання умов зазначеного договору складено Реєстр боржників в електронному вигляді до Договору факторингу МТ-260626-1 від 26.06.2026, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 102512533 від 21.01.2026 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру прав вимог.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частина перша статті 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Вирішуючи питання стягнення комісії, суд дійшов наступного висновку.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача комісію в розмірі 3447,45 грн.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в сумі 3447,45 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває на даний час.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19.

Так, відповідно до положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22, від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачами грошових зобов`язань, що випливають із договору позики, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованого штрафу в розмірі 9 000,00 грн, так як він нарахований після 24 лютого 2022 року, при цьому як визначено в пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця визначеної частиною другою статті 625 ЦК України та неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що сума заборгованості за кредитним договором №102512533 від 21.01.2026 становить 7714,04 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 4 700,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками – 3 014,04 грн., а тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,12,13,81,141,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Алмазова Генерала, буд.13, оф.601, рахунок в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, рахунок НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором №102512533 від 21.01.2026 в розмірі 7714,04 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 4 700,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками – 3 014,04 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» понесені судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог у сумі 1018,67 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Головуючий : Г.І.Зушман

Оригінал: reyestr.court.gov.ua