Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №457/405/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/405/26

провадження №2/457/230/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 жовтня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» звернулося до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 15.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 4813293 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». 31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 31/03/25 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за кредитним договором №4813293 в розмірі 31876,14 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 4999,99 грн, сума процентів за користування кредитом – 17624,15 грн, нараховані позивачем проценти за 90 календарних днів – 6750 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 2500 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою представник позивача звернувся з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Ухвалою судді від 20.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Оскільки учасники розгляду справи не з`явилися у судове засідання, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд протокольною ухвалою від 05.10.2026 ухвалив провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача, ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір №4813293 про надання споживчого кредиту від 15.07.2024.

Відповідно до п.1.2. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає: 5000 гривень. За взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів.

Згідно із п.1.3. Договору, строк кредитування становить 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредитування, а також термін повернення кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені за письмовою згодою Сторін, шляхом підписання Сторонами додаткового договору до Договору. Ініціювання Клієнтом продовження строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта. У Клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі звернення до Товариства із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Рекомендовані дати внесення Клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».

У п.1.4. Договору зазначено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Денна процентна ставка за Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1.5%.

У п.2.1. Договору зазначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.3.1. Договору, проценти, що нараховуються за Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно із п.4.4. Договору, у разі затримання Клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

У п.5.1. Договору вказано, що товариство має право, зокрема вимагати від Клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором.

Відповідно до п.5.4. Договору, клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.

Згідно із розділом 10 Договору, ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 67777.

Відповідно до листа №1-0104 від 01.04.2025 ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє зобов`язання перед ОСОБА_1 шляхом надсилання коштів у розмірі 5000 грн на номер картки вказаної відповідачем.

31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 31/03/25 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

У розрахунку заборгованості за Договором №4813293 від 15.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту вказано, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.03.2025 (до дати відступлення права вимоги первісним кредитором) становить 25124,14 грн, з яких: 4999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17624,15 грн - сума заборгованості за відсотками; 2500 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами (штрафні санкції).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтарст Капітал» за договором №4813293 від 15.07.2024 позивачем нараховано проценти за 90 календарних днів (01.04.2025-29.05.2025) у розмірі 6750 гривень.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за кредитним договором №4813293 від 15.07.2024 становить 29547,58 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 2999,99 грн., заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 18072,59 грн., заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» - 6975 грн., заборгованість за штрафними санкціями 1500 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 ЗакономУкраїни «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

З матеріалів справи судом встановлено, що договори про надання фінансових послуг укладено в електронному вигляді, з застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав останньому за допомогою засобів зв`язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору.

Таким чином, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

За умовами договорів відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на зазначений ним банківський картковий рахунок.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, при укладенні кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено, серед іншого, суму кредиту, процентну ставку за користування таким та порядок повернення кредиту, строк дії договору, тощо. Таким чином, укладені між кредиторами та позичальником договори є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з правовою позицією ВС в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

При цьому, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк відповідачем не погашено, доказів належного виконання суду не надано.

Щодо частини позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2500 грн за договором, суд зазначає наступне.

Зі ст.549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із п.6. Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, норма, зазначена в п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, та норма, зазначена в п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» суперечить один одному.

З огляду на таку ситуацію, суд зазначає наступне.

Закон України «Про правотворчу діяльність» прийнятий з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про правотворчу діяльність», законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правотворчу діяльність» закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закон приймається у формі, зокрема кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання.

У ч.2 і ч.3 ст.11 Закону України «Про правотворчу діяльність» зазначено, що при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подає до Верховної Ради України проект закону, що регулює суспільні відносини інакше, ніж кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до кодексу. Такий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до кодексу.

Частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу України зазначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі №676/47/21 зробив висновок про те, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов?язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодекси України.

Таким чином, в даній ситуації застосовуватися мають норми Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості у виді штрафних санкцій у розмірі 2500 грн не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, заборгованості за договором від №1467577, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд не має права зменшувати витрати на правову допомогу за власною ініціативою. Зменшення можливе лише за наявності клопотання іншої сторони, яка має довести їх неспівмірність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 25.05.2025). Розмір гонорару визначається договором, а не лише часом роботи.

Зокрема, ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості у вказаній справі позивачем до суду подано: копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; ордер на надання правової допомоги адвокатом Столітнім М.М.; заявка № 15440 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; доручення до договору № 10/12-2024; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно з яким сума витрат на професійну правничу допомогу ставить 10000 грн.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд не має права зменшувати витрати на правову допомогу за власною ініціативою. Зменшення можливе лише за наявності клопотання іншої сторони, яка має довести їх неспівмірність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 25.05.2025). Розмір гонорару визначається договором, а не лише часом роботи.

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню - позивачу слід відшкодувати 9215,67 грн (пропорційно до частини задоволених позовних вимог). Наведене узгоджується із постановою Верховного Суду України у справі №826/2689/15 від 09.04.2019 року.

Окрім цього, з врахуванням ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2453,58 грн (пропорційно до частини задоволених позовних вимог).

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 530, 1050 та 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором від №4813293 від 15.07.2024 у розмірі 29374,14 грн (з яких: 4999,99 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 24374,15 грн - сума заборгованості за відсотками), 9215 грн 67 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2453 грн 58 коп., а всього 41043 (сорок одну тисячу сорок три) грн 39 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано впродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанасова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 445599822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: В. І. Марчук