Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №438/814/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/814/26

Провадження № 3/438/306/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 жовтня 2026 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т.,

за участі секретаря судових засідань Кекош Н.С.,

розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за ч.5 ст.122 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Пітецького В.В.,

в с т а н о в и в :

У провадженні суду перебувають матеріали адміністративної справи за 438/814/26, провадження № 3/438/306/2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №654612 від 01 травня 2026 року.

Крім цього, у провадженні перебувають також матеріали адміністративної справи за № 438/816/26, провадження № 3/438/308/2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №654599 від 01 травня 2026 року.

Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи, що справи про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), вказані матеріали взаємопов`язані та спільний їх розгляд є доцільним, відповідно справи про притягнення ОСОБА_2 за ч.5 ст.122 та ч.1 ст.130 КУпАП слід об`єднати в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі номер № 438/814/26, провадження № 3/438/306/2026.

У судове засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 , будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.122 та ст. 130 КУпАП до таких не відноситься, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 . Його право при цьому не порушується, в тому числі і на захист, оскільки будучи повідомленим про розгляд справи він не з`явився.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави – учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому суд, враховуючи думку представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Пітецького В.В. про можливість розгляду справи за відсутності особи, вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника.

У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат Пітецький В.В. зазначив про відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та просив закрити провадження у даних справах на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Зазначив, що водій ОСОБА_2 01 травня 2026 року близько 16 год.02 хв. дійсно керував у м.Борислав по вул.Івасюка транспортним засобом Форд Фокус с307 д.н.з. НОМЕР_2 . Вину у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП не визнає. Всупереч вимогам закону, працівниками поліції при складенні протоколу не було належним чином роз`яснено прав особі, яка притягується до відповідальності . Крім цього не було запропоновано та не було роз`яснено ОСОБА_2 право пройти огляд на стан сп`яніння у закладах охорони здоров`я. Щодо правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокатом Пітецьким В.В. не було надано судді жодних пояснень.

Заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Пітецького В.В.., вивчивши представлені адміністративні матеріали, суддя прийшов до наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

За змістом ст.252 та ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.

Відповідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, а саме: порушення, передбачені частинами першою - четвертою - цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Отже, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, утворюється у разі вчиненні порушення правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, передбачених частинами 1-4 ст. 122 КУпАП, та наслідками у виді вимушеного вчинення іншими учасниками дорожнього руху дій, пов`язаних із зменшенням швидкості, зміною напрямку руху, або вжиття інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки, або безпеки інших громадян.

Тобто, доказуванню підлягає як порушення ПДР України, передбачені частинами 1-4 ст. 122 КУпАП, так і створення внаслідок такого порушення аварійної ситуації.

При цьому, частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність відповідно за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками;

Частиною 2 ст. 122 КУпАП - порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди;

Частиною 3 ст. 122 КУпАП - Ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху;

Частиною 4 ст. 122 КпАП України - перевищення встановлених обмежень швидкості руху т/з більше як на 50 км/год.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення протоколу про адміністративне правопорушення від 01 травня 2026 року серії ЕПР1 №654612 від , 01 травня 2026 року 16:02:00 м.Борислав, вул.Івасюка 01.05.2026 близько 16:02 в м.Борислав по вул.Івасюка водій ОСОБА_4 , керуючи т/з ford focus д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись другорядною дорогою не надав перевагу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, чим спричинив створення аварійної ситуації, таким чином порушив п.16.11 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП.

Пунктом п.16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Отже, при складані уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 порушені вимоги ст. 256 КУпАП, оскільки викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, зокрема відсутнє спричинення саме створення аварійної обстановки, а саме: відсутні інші учасники дорожнього руху, які повинні були різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

У справах «Малофєєва проти Росії» «Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пункт 5 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 № 1026, передбачає, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Так, до протоколу про адміністративне правопорушення додано цифровий носій (або диск), що містить відеозапис, яким зафіксовано факт руху транспортного засобу форд фокус д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснює з`їзд із другорядної дороги не надає перевагу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі (по колу), спричинює створення аварійної ситуації, оскільки транспортний засіб, який рухається по головній дорозі не змінював напрямку руху транспортного засобу, чи застосовував екстерне гальмування, щоб уникнути зіткнення (як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення). Крім того, свідки при складанні протоколу не були залучені, що на думку судді не дає можливості стверджувати, що ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію.

З огляду на викладене, вважаю щодо створення ОСОБА_2 аварійної обстановки свого підтвердження «поза розумним сумнівом» дослідженими судом доказами не знайшли (Рішення Європейського суду з прав людини «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).

Аналізуючи положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Враховуючи неповноту даних та неправильність оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками поліції, вважаю в матеріалах справи відсутні достатні і беззаперечні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч.5 ст.122 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не здобуто достатніх та переконливих доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, надані суду докази беззаперечно цього не доводять, відтак, суд доходить переконання, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, тому провадження у справі в цій частині слід закрити.

Щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст.130 КУпАП встановлено відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

В судовому засіданні встановлено, що водій ОСОБА_2 01 травня 2026 року близько 16 год. 02 хв. у м.Борислав по вул.Івасюка керував транспортним засобом форд фокус д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому порядку, з використанням технічного засобу «Drager Alcotest 6820», тест №4819, результат огляду становить 1,83 ‰ проміле.

Незважаючи на невизнання водієм ОСОБА_2 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненому при вище викладених обставинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного рішення, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №654599 від 01 травня 2026 року, з якого вбачається, що 01 травня 2026 року близько 16 год. 02 хв. у м.Борислав по вул.Івасюка водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом форд фокус д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому порядку, з використанням технічного засобу «Drager Alcotest 6820», тест №4819, результат огляду становить 1,83 ‰ проміле, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений повноважною особою і повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Як вбачається із вищезазначеного протоколу, водій ОСОБА_2 відмовився підписати складений протокол, так і відмовся надати пояснення.

Вина правопорушника підтверджується також результатом огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, з якого вбачається, що огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою технічного засобу «Драгер» встановлено результат: 1,83 ‰ проміле вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, тест №4819;

З результатами огляду на стан сп`яніння 1,83 ‰ проміле правопорушник ОСОБА_2 на момент складення протоколу був згідний, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні відео на СD-диску.

Із оглянутого у судовому засіданні відео на СD-диску, долученого до матеріалів справи, зокрема відеореєстратора службового автомобіля зафіксовано рух транспортним засобом форд фокус д.н.з. НОМЕР_2 , зокрема водій якого наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, не пропустив малолітнього пішохода, яка перебувала на пішохідному переході, чим привернув увагу працівників поліції, які перебували у службовому автомобілі. Відповідно працівники поліції, застосувавши світлові та звукові сигнали, зупинили транспортний засіб. Із відеозапису з камери нагрудного відеореєстратора працівників патрульної поліції, вбачається, що правопорушник ОСОБА_2 , перебуваючи за кермом вищезгаданого автомобіля не заперечував факту керування транспортним засобом. На вимога інспектора назвав своє прізвище, ім`я, по-батькові та дату народження. У подальшому на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу погодився. Інспектором було оголошено ознаки алкогольного сп`яніння, після чого ОСОБА_2 пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння. Результат огляду становив 1,83 ‰ проміле, з чим погодився ОСОБА_2 , відмившись підписати, як результати тестування на алкоголь так і акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. При цьому ОСОБА_2 визнав вживання алкогольних напоїв, зокрема дві пляшки пива. При цьому не заперечував результат огляду на стан алкогольного сп`яніння 1,83 ‰ проміле вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, тест №4819. Пропонував працівникам поліції домовитись, щоб останні не складали відповідний протокол.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_2 , а також захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокатом Пітецьким В.В., на час розгляду справи, не надано.

За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація, на думку суду, не являються сумнівними, узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Невизнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_2 , суддя оцінює критично, як спробу ухилитись від притягнення особи до адміністративної відповідальності, та як лінія захисту з метою ухилитись від адміністративної відповідальності.

Щодо заявленого захисником клопотання щодо недопустимості акту огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних засобів від 01 травня 2026 року, посилаючись на те, що працівниками поліції при складенні протоколу не було належним чином роз`яснено прав особі, яка притягується до відповідальності, не було запропоновано та не було роз`яснено ОСОБА_2 право пройти огляд на стан сп`яніння у закладах охорони здоров`я, слід зазначити наступне.

Діючими нормами КУпАП не обумовлено підстав для визнання доказів недопустимим.

Разом з тим, стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав і основних свобод людини для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, ст.94 КПК України, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив рішення (вирок, постанову, ухвалу).

Питання про визнання доказів недопустимими вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.89 КПК України) у кожному конкретному випадку залежно від характеру і наслідків порушень критеріїв допустимості. При цьому оцінка доказів передбачає їх відповідний аналіз у всій сукупності та взаємозв`язку (ст. 94 КПК України).

Висловлюючи свою позицію щодо недопустимості, як доказу вище вказаної копії відеозапису захисник посилався на позицію Верховного суду стосовно недопустимості як доказу запису, що наданий не на первинному носії, при цьому не виказував сумнівів у дійсності запису та його відповідності оригіналу, можливого спотворення чи будь-якого іншого втручання у здійснений запис.

Проте, зміст відеозаписів узгоджується з іншими доказами у справі.

Звертаю увагу на те, що ВС зауважив, що при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.

Враховуючи, що з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 після зупинки транспортного засобу спілкувався з працівниками поліції, розумів суть поставлених йому запитань, відповідав на них та, окрім того, надавав пояснення у частині того, що вживав алкогольні напої у незначній кількості, посилаючись на положення ст. 63 Конституції України, відмовився надавати пояснення та викладати їх письмово у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, про що було зроблено відповідний запис працівником поліції. Вказаний відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю ОСОБА_2 , та які мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що працівниками поліції у ОСОБА_2 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, останньому була висунута вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу. Після проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння, з результатами якого порушник погодився, працівниками поліції було запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі, на що останній відмовився у категоричній формі.

Наведені докази (протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис подій) не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи. З урахуванням положень ст.252 КУпАП, суд не вбачає підстав, з яких дані докази мають ознаки недопустимості.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_2 таким правом не скористався, відмовившись підписати протокол, а також відмовившись надати будь-які пояснення.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. (відповідно до обставин справи, викладених у протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 654599 від 01 травня 2026 року)

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» Судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Судом не встановлені обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Крім того, статтею 40-1КУпАП встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_5 , необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 122, 130, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

матеріали адміністративної справи № 438/814/26, провадження № 3/438/306/2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП та матеріали адміністративної справи № 438/816/26, провадження № 3/438/308/2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі № 438/814/26, провадження № 3/438/306/2026.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП, у зв`язку за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, - закрити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Роз`яснити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу в установлений ст.307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.

На постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Суддя: Андрій СЛИШ