Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №438/1016/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1016/26

Провадження № 3/438/371/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 жовтня 2026 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

У провадженні суду перебувають матеріали адміністративної справи за № 438/1016/26, провадження № 3/438/371/2026 та матеріали адміністративної справи за № 438/1017/26, провадження № 3/438/372/2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679833 від 30 травня 2026 року та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680136 від 31 травня 2026 року).

Відповідно до ст.36 КУпАП: при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи, що справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), вказані матеріали взаємопов`язані та спільний їх розгляд є доцільним, відповідно справи про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП слід об`єднати в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі номер № 438/1016/26, провадження № 3/438/371/2026 .

Суддею встановлено, що водій ОСОБА_1 30 травня 2026 року близько 20 год 59 хв в м. Бориславі по вул. Міцкевича керував легким персональним колісним транспортним засобом , який проводиться в дію за допомогою електродвигуна оснащений акумулюючою системою з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці, різкий запах алкоголю з порожнини рота . Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився. Таким чином вчинив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, водій ОСОБА_1 31 травня 2026 року близько 09 год 17 хв в м. Бориславі по вул. Міцкевича керував легким персональним колісним транспортним засобом, який проводиться в дію за допомогою електродвигуна оснащений акумулюючою системою з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився. Таким чином вчинив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні, яке відбулось 13 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , провину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП заперечив повністю. Ствердив у судовому засіданні, що працівники поліції прискіпливо ставляться саме до нього. Неодноразово протягом короткого часу зупиняли його на проїзній частині дороги, пропонували безпідставно пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 визнає, що вечером 30 травня 2026 року та зранку 31 травня 2026 року керував належним йому електроскутером. Дійсно відмовився від проходження на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі. В електроскутері була посаджена акумуляторна батарея, відповідно він їхав на електроскутері, крутячи педалі.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується д адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, на основі повного, всебічного, об`єктивного й неупередженого дослідження й аналізу матеріалів, направлених правоохоронним органом, доводів та аргументів сторони захисту, діючи виключно у межах власної функції - відправлення правосуддя, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) - ПДР України.

Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме: легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; та низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Вищезазначене також викладено і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищевикладене, легкий персональний колісний транспортний засіб, який проводиться в дію за допомогою електродвигуна оснащений акумулюючою системою, яким ОСОБА_1 керував, як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким з ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

У рішенні по справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Тобто водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону Держави Україна.

Відповідно до п.п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як зазначено у ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: факт скоєння правопорушення 30 травня 2026 року за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679833 від 30 травня 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних записів, з якого вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ЦМЛ м. Дрогобич від 30 травня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 , рапортом інспектора СРПП ВП№1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Грицика І. від 30 травня 2026 року та відеоматеріалами, досліджених під час судового засідання.

Вина у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: факт скоєння правопорушення 31 травня 2026 року за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680136 від 31 травня 2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних записів, з якого вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ЦМЛ м. Дрогобич від 31 травня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 , рапортом інспектора СРПП ВП№1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Пільківа Ю.Р. від 31 травня 2026 року та відеоматеріалами, досліджених під час судового засідання.

Зокрема, оглянутим в судовому засіданні відеозапису, зокрема із відеореєстратора з нагрудної камери інспектора вбачається, що працівниками поліції, після встановлення особи ОСОБА_1 , неодноразово пропонувалось особі, яка перебувала за кермом транспортного засобу - ОСОБА_1 , пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому медичному закладі. Проте ОСОБА_1 , відмовляється від проходження відповідного огляду. Працівники поліції неодноразово роз`яснюють ОСОБА_1 вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, а також наслідки відмови. Жодних зауважень під час складення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та вищезгаданого протоколу не висловлював, як і не заперечував факт керування транспортним засобом.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Суд відхиляє твердження захисту про безпідставність вимог поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки поліцейські прискіпливо ставляться саме до ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, підтверджено, що після зупинки транспортного засобу та встановлення особи водія ОСОБА_1 , останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Під наявністю у особи ознак сп`яніння необхідно розуміти припущення поліцейського, яке ґрунтується на порівнянні фізичного стану та поведінки особи із станом та поведінкою, що визначені нормативними документами. У будь-якому випадку висновок поліцейського про наявність у особи ознак сп`яніння має суб`єктивний характер. Як вбачається із відеозапису, вищезазначених протоколів про адміністративне правопорушення відображені ознаки, які дали поліцейському підстави висунути вимогу про необхідність проходження водію ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння. Оскільки на відео чітко зафіксовано неодноразові пропозиції пройти огляд та категоричні відмови ОСОБА_1 , суд вважає процедуру огляду дотриманою, а вимогу поліції законною.

З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. (п.8 Порядку).

Саме по собі невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, є об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є предметом судової перевірки.

Тобто, суддя вважає, що невиконання або ухилення від виконання обов`язку зі сторони водія ОСОБА_1 , як проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння є грубим порушенням Правил дорожнього руху України. Разом з тим сам факт відмови від проходження такого огляду тягне за собою відповідальність за статтею 130 КУпАП. При цьому не має значення чи перебував водій у стані алкогольного сп`яніння.

Досліджені докази є належними та допустимими, повністю підтверджують дії ОСОБА_1 спрямовані на ухилення, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином наведені обставини дають суду підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським у відповідності до вимог діючого законодавства, зазначені письмові докази, досліджені судом та вважає достатньо переконливими, чіткими та такими, що узгоджуються між собою, одержані законним шляхом, а тому в суду не виникло жодних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився.

Обираючи ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 , необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч.1 ст. 130, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

матеріали адміністративної справи за № 438/1016/26, провадження № 3/438/371/2026 та матеріали адміністративної справи за № 438/1017/26, провадження № 3/438/372/2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі № 438/1016/26, провадження № 3/438/371/2026

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовувати до нього адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та остаточно накласти на нього стягнення, з врахуванням ч. 2ст. 36 КУпАП, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У разі несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307,308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

На дану постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Суддя: Андрій СЛИШ