Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №953/3903/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 953/3903/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання – Дуб В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості в розмірі 110649, 00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5394384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 22000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 19.03.2025 року по 14.03.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 22000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до реквізитів Договору № 5394384 від 19.03.2025 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «42983».

30.10.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 30.10.2025 року № 30/10/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 5394384 від 19.03.2025 року загальна сума заборгованості склала 82434 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 22000 грн., заборгованості за процентами – 47234 грн., штрафні санкції 11000 грн., комісії за надання кредиту 2 200,00 грн.

Позивач вказує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 5394384 від 19.03.2025 року загальною сумою 110 649,00 грн., яка складається з тіла кредиту – 22000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 47234 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 135 календарних днів – 28 215,00 грн., штрафні санкції 11000 грн., комісії за надання кредиту 2 200,00 грн.

Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 03.04.2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.

04.09.2026 року представник відповідача – адвокат Майор І.В. через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання про витребування доказів та просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» у задоволенні клопотання про витребування доказів з АТ «Універсал Банк».

04.09.2026 року представник відповідача – адвокат Майор І.В. через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву з доказами надсилання позивачу та просить поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву; відмовити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у задоволенні клопотання про витребування доказів з АТ «Універсал Банк»; відмовити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі через недоведеність факту надання коштів; у разі часткового задоволення позову — застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір нарахованих процентів, штрафів та комісій на 99%; у разі часткового задоволення позову — на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

В обґрунтування відзиву зазначив, що оскільки позивачем не надано жодного банківського документа, який би підтверджував рух коштів, факт передачі грошей не доведено. Крім того вказує, що нараховані позивачем 28 215 грн. процентів за 135 днів (з 31.10.2025) прямо суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким нарахування процентів після закінчення строку кредитування є неправомірним. Вважає, що сума нарахувань у 5 разів перевищує тіло кредиту та відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України та ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» такі умови є несправедливими. Крім того, вказує, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою, який через військову агресію втратив домівку та перебуває у скрутному становищі. Застосування таких штрафних санкцій до ВПО під час воєнного стану є несправедливо непомірним тягарем. Зважаючи на вказане, відповідач вважає справедливим, у випадку задоволення позову, зменшити штраф, комісії та відсотки на 99% від сум, які позивач просить стягнути. Крім того, просить зменшити витрати на правову допомогу, оскільки такі є необгрутнованими.

Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження від 14.08.2026 року представник відповідача отримав в системі «Електронний суд» 02.09.2026 о 17:22 год., а відзив на позовну заяву подано 04.09.2026 року через систему «Електронний суд», то строк для подання відзиву не пропущено.

04.09.2026 року представник відповідача – адвокат Майор І.В. через систему «Електронний суд» подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та просить у разі часткового чи повного задоволення позовних вимог — суттєво зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та визначити їх у розмірі, що не перевищує 1 000,00 грн.

04.09.2026 року представник позивача адвокат Столітній М.М. через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, з доказами направлення стороні відповідача та просить розглянути клопотання позивача про витребування доказів та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У якому зазначає, що з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності. Вказує, що кредитний договір укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві.

Зазначає, що відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» https:/credit7.ua, в тому числі через Мобільний додаток «Credit7» реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач. Підписання Договору відбулося 19.03.2025 о 00:00:30, одноразовим ідентифікатором «42983». Важає, що жодних сумнівів в тому, що 19.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов та укладено електронний Договір № 5394384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виникає.

Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами Кредитного договору на банківську картку НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до Розрахунку заборгованості від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Як Первісний Кредитор, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Оскільки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості Товариством в свою чергу було надано розрахунок заборгованості по кредитному Договору, який оформлений належним чином як документ Товариства, що підписаний Директором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та скріплений печаткою Товариства.

Щодо нарахування процентів вказує, що у даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5394384 від 19.03.2025 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 75 449,00 грн. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Крім того, представник вважає, що нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за договорами, укладеними з 24.01.2024 р., є обґрунтованим та правомірним. Розділом 6 Кредитного договору № 5394384 від 19.03.2025 року, передбачено відповідальність Клієнта за порушення грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій (неустойки, штрафу) у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Також відповідно до п. 1.4. Договору № 5394384 від 19.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Відповідачем передбачена Комісія за надання кредиту (або Комісія), розмір якої становить 2 200,00 грн. Зазначена Комісія є разовою платою, що підлягає сплаті Клієнтом Товариству в повному обсязі.

07.09.2026 року представник відповідача – адвокат Майор І.В. через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09.2026 року витребувано від АТ «Універсал Банк» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 19.03.2025 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк», у сумі 22 000 грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

07.10.2026 року від АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування від 28 вересня 2026 року, по справі № 953/3903/26. Банком надійшла відповідь віл 07.10.2026 № БТ/Е-43978, згідно якої повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . 19.03.2025 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було успішно зараховано платіж у сумі 22 000 грн. від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492).

08.10.2026 року представник відповідача – адвокат Майор І.В. через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення щодо долучених доказів (відповіді АТ «Універсал Банк») та просить визнати лист АТ «Універсал Банк» від 07.10.2026 неналежним і недопустимим доказом виконання умов Кредитного договору № 5394384, посилаючись на те, що інформаційний лист банку не є належним доказом як сам по собі, так і не може вважатися допустимим доказом щодо підтвердження факту видачі кредиту. У позовній заяві та власному клопотанні про витребування доказів Позивач стверджував, що кошти перераховувалися за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Натомість із тексту відповіді АТ «Універсал Банк» випливає, що переказ нібито був здійснений безпосередньо від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» без жодної участі вказаного платіжного провайдера. У листі АТ «Універсал Банк» взагалі відсутнє призначення вказаного платежу. У документі немає жодного посилання на те, що 22 000 грн. були перераховані як надання кредиту за Кредитним договором № 5394384 від 19.03.2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення даного судового засідання на адресу суду не надходило. При цьому, в п.4 прохальної частини позову представник позивача просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки в зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд», про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 19.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір № 5394384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства..

На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 22 000,00 гривень. (п.1.2. Договору).

У п.1.3. Договору визначено строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі..

В п.1.4. Комісія за надання кредиту становить 2 200,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) – разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована.

Стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. (п.1.4.1. Договору).

Знижена процентна ставка становить 0,9025% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо Клієнт до 02.04.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. (п.1.4.2. Договору).

Також зазначена орієнтовна реальна річна процентна ставка (п.1.5. договору), та орієнтовна загальна вартість кредиту (п.1.6. договору).

Відповідно до п.п. 2.1.Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п.9.7.1. вказаного договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. На підписаний Сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 42983, 19.03.2025 00:00:30.

Підписуючи цей договір Клієнт підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: про фінансову послугу та про ї надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від ї отримання, та яка розміщена на Вебсайті; за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» (може на застосовуватись, якщо загальний розмір кредиту за Договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення Договору);-він ознайомлений з усіма умовами Правил, актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.9. договору).

Крім того, відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором 42983, 19.03.2025 00:00:30, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5394384 від 19.03.2025.

Також до матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування. Вказаний паспорт споживчого кредиту підписано кредитодавем ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та електронним підписом споживача ОСОБА_1 58251 , 18.03.2025 23:59:58.

До матеріалів справи також долучено копію договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 укладеного між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про надання замовником послуг партнеру з переказу коштів та співробітництво сторін з метою надання клієнтам послуг виплати.

Листом № №1-0311 від 03.11.2025 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомлено, що було укладено договір про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19.03.2025 00:01:12 на суму 22000,00 грн., номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua – 684412175, призначення платежу: Зарахування 22000 грн. на карту НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості за договором №5394384 від 19.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 30.10.2025, здійсненого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» слідує, що заборгованість позичальника ОСОБА_1 за вказаним договором за період 19.03.2025 – 30.10.2025 становить 82434 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 22000 грн., заборгованості за процентами – 47234 грн., штрафні санкції 11000 грн., комісії за надання кредиту 2 200,00 грн.

Відповідно до п. 5.1.3 Договору №5394384 від 19.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта, але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у будь-який спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» та передбачений п. 8.5 Договору, що забезпечить доведення до відома Клієнта такого факту.

Судом також встановлено, що 30.10.2025 TOB «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (Новий кредитор) уклали Договір факторингу №30/10/2025, відповідно до п. 1.1. якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Крім того, 30.10.2025 року TOB «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (Новий кредитор) підписали акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025.

Копією платіжної інструкції № 6433 від 31.10.2025 підтверджується факт перерахування ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошових коштів оплати за відступлення права вимоги згідно п. 3.3 договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №5394384 від 19.03.2025 на загальну суму заборгованості 82434,00 грн.

З розрахунку заборгованості за договором №5394384 від 19.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за 135 календарних днів (31.10.2025 - 14.03.2026), здійсненого ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» слідує, що заборгованість позичальника ОСОБА_1 за процентами за період 31.10.2025 - 14.03.2026 становить 28215,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Окрім того, за приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 5394384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.03.2025 р. укладено між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем, підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 42983, 19.03.2025 00:00:30.

Відповідно до п.п.9.7.1. вказаного договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. На підписаний Сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

За умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 22000,00 грн. у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на вказану ним банківську картку на строк 360 днів. Також, у вказаному договорі сторони узгодили розмір кредиту, процентів, строк та умови кредитування, відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору, тобто досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у визначеному в договорі розмірі.

Крім того, згідно відповіді АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування від 28 вересня 2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . 19.03.2025 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було успішно зараховано платіж у сумі 22 000 грн. від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

При цьому, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 5394384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.03.2025 станом на 14.03.2026 становить 110 649,00 грн., яка складається з тіла кредиту – 22000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 47234 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 135 календарних днів – 28 215,00 грн., штрафні санкції 11000 грн., комісії за надання кредиту 2 200,00 грн.

Окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, які передбачені умовами договору № 5394384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.03.2025.

Так, у відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов`язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов`язок Позичальника оплачувати їх припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, надано Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.

Щодо заперечень відповідача з приводу нарахування відсотків, то суд вважає такі неспроможними, адже такі передбачено безпосередньо кредитним договором, саме та такі умови погодився позичальник при його підписанні.

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

Судом також встановлено, що 30.10.2025 TOB «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (Новий кредитор) уклали Договір факторингу №30/10/2025, відповідно до п. 1.1. якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №5394384 від 19.03.2025 на загальну суму заборгованості 82434,00 грн.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

При цьому, всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунок ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», ні попереднього кредитора.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 2200, 00 грн., суд виходить з такого.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Так, за договором №5394384 від 19.03.2025 року передбачена комісія за надання кредиту.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту (позики) є нікчемними, та такими, яка суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 11000,00 грн. за порушення грошового зобов`язання, суд виходить з такого.

Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.

Зважаючи, що договір №102630753 укладений 19.03.2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, відповідач звільнений від обов`язку сплати штрафних санкцій.

За наведеного суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 11000,00 грн., а тому відмовляє у задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю.

Враховуючи наведене, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, відповідач односторонньо порушив взяті на себе зобов`язання за договором, відтак суд приходить до висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 5394384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.03.2025 в частині стягнення заборгованості за сумою кредиту – 22000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами – 75449,00 грн. підставний та підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» задоволено частково, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2344,79 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.,заявку № 16924 від 23 лютого 2026 р на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., акт № 16924 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 лютого 2026 р згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., де зазначено перелік наданих послуг та вартість таких становить 10000,00 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Окрім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Враховуючи наведене, принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, категорії справи, її складності, ціну позову та виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення позову та заперечення відповідача щодо розміру вартості послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2) заборгованість за договором № 5394384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.03.2025 в розмірі 97449 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 2344 (дві тисячі триста сорок чотири) грн. 79 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено – 14 жовтня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області Н.Б. Шумило