Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №757/10479/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/10479/26-ц

пр. 2-7436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Гуртової Т. І.,

за участю секретаря судового засідання - Бачинської Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), третя особа: ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, у якій просила витребувати від ОСОБА_2 на її користь житловий будинок АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що житловий будинок АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою, на якій він побудований, були набуті нею у власність у порядку спадкування за заповітом від її батька, ОСОБА_4 , після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач посилається на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі № 757/34672/24-ц (номер провадження 2-3280/25), яким її позовні вимоги задоволено повністю: витребувано із чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на її користь земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:82:248:0120, площею 0,0649 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка знаходиться у АДРЕСА_1 ; витребувано із чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 на її користь житловий будинок АДРЕСА_1 ; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на її користь витрати у вигляді судового збору. Зазначене рішення набрало законної сили 22 січня 2026 року.

На виконання рішення суду представник позивача - адвокат Цвєтков А. М. 29 січня 2026 року звернувся до Центру надання адміністративних послуг Голосіївського району міста Києва із заявами про державну реєстрацію прав на житловий будинок та земельну ділянку. Державний реєстратор ЦНАП Голосіївського району міста Києва Сушко Г. В. рішенням № 83157871 від 04 лютого 2026 року відмовила у проведенні реєстраційної дії стосовно житлового будинку у зв`язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, оскільки у Державному реєстрі речових прав власником житлового будинку значиться особа, відмінна від особи, у якої за рішенням суду витребувано цей об`єкт. По другій заяві державний реєстратор виконала рішення суду та зареєструвала земельну ділянку за ОСОБА_1 (витяг з Державного реєстру речових прав від 04 лютого 2026 року).

За результатами адвокатського запиту представником позивача отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - довідку № 463322775 від 07 лютого 2026 року, з якої вбачається, що станом на 07 лютого 2026 року право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 367 від 11 лютого 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушкою О. В.

Посилаючись на преюдиційні обставини, встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі № 757/34672/24-ц, та на те, що спірний житловий будинок вибув з її володіння поза її волею внаслідок незаконних дій невідомих їй осіб, зокрема на підставі довіреності, яку вона ніколи не видавала, позивач просить витребувати житловий будинок із чужого незаконного володіння відповідача.

ІІ. Позиція відповідача

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Позиція третьої особи

Третя особа своїм правом на подання пояснень не скористалась.

IV. Рух справи

Ухвалою суду від 18.03.2026 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.04.2026.

20.04.2026 справу знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. Розгляд справи призначено на 24.06.2026.

Ухвалою суду від 24.06.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2026.

15.09.2026 у судове засідання для розгляду справи по суті відповідач та третя особа не прибули, будучи належно повідомленими про дату, час і місце судового розгляду. У зв`язку із першою неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 14.10.2026.

Відповідач та третя особа, належно повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання 14.10.2026 не прибули. Про причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі або про відкладення розгляду справи не подавали. Відзиву від відповідача, інших заяв або клопотань до суду не надходило.

Від представника позивача, адвоката Цвєткова А. М., надійшла заява про розгляд без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У зв`язку із повторною неявкою відповідача ухвалою суду від 14.10.2026 постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів (стаття 280, 281 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

V. Обставини, встановлені судом

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (у подальшому до участі у справі як співвідповідача залучено також ОСОБА_5 ), треті особи: приватні нотаріуси Дніпровського міського нотаріального округу Галушка Оксана Володимирівна, Кейтельгіссер Олександра Михайлівна , Шофаренко Оксана Орестівна , про витребування із чужого незаконного володіння житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:82:248:0120 як таких, що незаконно вибули із її володіння.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі № 757/34672/24-ц (номер провадження 2-3280/25) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Витребувано із чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:82:248:0120, площею 0,0649 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка знаходиться у АДРЕСА_1 . Витребувано із чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати у вигляді судового збору у розмірі 16 351,20 грн. Рішення набрало законної сили 22 січня 2026 року.

Указаним рішенням, яке в силу частини 4 статті 82 ЦПК України має преюдиційне значення для розгляду цієї справи, встановлено такі обставини.

Житловий будинок АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою, на якій він побудований, були набуті ОСОБА_1 у власність у порядку спадкування за заповітом від її батька, ОСОБА_4 , після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 січня 1990 року, видане державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кушніренко Л. А., зареєстроване в реєстрі за № 7Н-68). Згідно з державним актом серії КВ № 139149 від 31 жовтня 2000 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:82:248:0120, площею 0,0649 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

23 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шофаренко О. О. посвідчено, за реєстровим № 100, довіреність, якою ОСОБА_1 нібито уповноважила ОСОБА_5 бути її представником, зокрема з усіх без винятку питань, пов`язаних з продажем належних їй житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеної довіреності 10 листопада 2021 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М., зареєстрований за № 1880. 18 січня 2022 року на підставі тієї ж довіреності між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_5 , укладено договір позики на суму 855 000,00 грн, забезпечений договором іпотеки земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Кейтельгіссер О. М. 21 січня 2022 року за реєстровим № 96. У зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором позики на підставі заяви ОСОБА_5 від 19 січня 2022 року, посвідченої за реєстровим № 97, здійснено перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3

11 лютого 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Галушкою О. В., за реєстровим № 366, та договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений тим же нотаріусом за реєстровим № 367.

Згідно з висновком експерта № 5456/25-32 від 24 вересня 2025 року, складеним за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 757/34672/24-ц, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «підпис» на зворотній стороні довіреності від 23 жовтня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шофаренко О. О., зареєстрованої в реєстрі за № 100, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Крім того, під час розгляду справи № 757/34672/24-ц встановлено, що для посвідчення зазначеної довіреності нотаріусу Шофаренко О. О. надавались документи, які не належать позивачу. Відповідно до відповіді Державної міграційної служби України № 6.1-6390/2-25 від 16 червня 2025 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 було видано ОСОБА_1 Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 25 грудня 1998 року; з питанням оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) чи обміну паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 не зверталась. Відповідно до відповіді Головного управління ДПС у місті Києві № 59453/6/26-15-50-02-03 від 13 червня 2025 року, видача картки платника податків ОСОБА_1 з реєстраційним номером НОМЕР_2 здійснювалась 10 грудня 1999 року та 01 серпня 2014 року, тоді як довідка про присвоєння ідентифікаційного номера у ЖПІ у Печерському районі м. Києва 25 лютого 2000 року ОСОБА_1 не видавалась.

Отже, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі № 757/34672/24-ц встановлено, що дійсний власник майна - ОСОБА_1 - рішення про відчуження спірного нерухомого майна не приймала, довіреність від 23 жовтня 2021 року не підписувала, при її посвідченні використовувались підроблені документи; відтак майно вибуло з її володіння поза її волею, що стало підставою для його витребування відповідно до статті 388 ЦК України.

На виконання вказаного рішення у частині житлового будинку позивач не змогла зареєструвати право власності у зв`язку з тим, що станом на 29 січня 2026 року у Державному реєстрі речових прав власником спірного житлового будинку був зареєстрований ОСОБА_2 - особа, відмінна від ОСОБА_3 , від якого цей будинок було витребувано рішенням суду, що підтверджується рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83157871 від 04 лютого 2026 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - довідки № 463322775 від 07 лютого 2026 року, станом на цю дату право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 367 від 11 лютого 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушкою О.В.

З копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Галушкою О. В. за реєстровим № 367, вбачається, що продавець передав у власність покупця житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Кейтельгіссер О. М. за реєстровим № 1880.

Отже, спірний житловий будинок було відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 11 лютого 2022 року, тобто ще до звернення позивача з позовом у справі № 757/34672/24-ц, у зв`язку з чим під час розгляду тієї справи позивач не мала відомостей про цього набувача. Жодних доказів, які б підтверджували набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок на законних підставах від особи, яка мала право його відчужувати, у матеріалах цієї справи немає, оскільки весь ланцюг правочинів щодо спірного житлового будинку (від первинного вибуття з володіння позивача до набуття його ОСОБА_2 ) ґрунтується на підробленій довіреності від 23 жовтня 2021 року, що встановлено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі № 757/34672/24-ц.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що житловий будинок АДРЕСА_1 вибув з володіння позивача на законних підставах, відповідачем не надано.

VI. Релевантні джерела права

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як визначено у частині 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено у частині 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Як визначено у частині 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Як визначено у пунктах 21, 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 86 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 754/12170/16-ц (провадження № 61-5522св21).

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 наведено правовий висновок, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 звернуто увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено у частинах 1 та 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

VII. Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року у справі № 757/34672/24-ц, яке в силу частини 4 статті 82 ЦПК України має преюдиційне значення для розгляду цієї справи, вбачається, що:

- позивач ОСОБА_1 є законним власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 січня 1990 року;

- позивач не підписувала довіреність від 23 жовтня 2021 року, посвідчену приватним нотаріусом Шофаренко О. О. за реєстровим № 100, на ім`я ОСОБА_5 , що підтверджено висновком експерта № 5456/25-32 від 24 вересня 2025 року;

- при посвідченні зазначеної довіреності нотаріусу Шофаренко О. О. надавались документи, які не належать позивачу (підроблені дані паспорта та довідки про присвоєння ІПН);

- увесь подальший ланцюг правочинів щодо житлового будинку (договір купівлі-продажу від 10 листопада 2021 року, реєстровий № 1880, посвідчений приватним нотаріусом Кейтельгіссер О. М.; договір купівлі-продажу від 11 лютого 2022 року, реєстровий № 367, посвідчений приватним нотаріусом Галушкою О. В., укладений на підставі зазначеної підробленої довіреності.

Під час розгляду справи № 757/34672/24-ц позивач не мала відомостей про наступне відчуження житлового будинку ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 11 лютого 2022 року, у зв`язку з чим витребування житлового будинку було здійснено від особи, яка станом на час розгляду тієї справи значилась у реєстрі як власник, - ОСОБА_3 . Про те, що фактичним набувачем житлового будинку є ОСОБА_2 , позивачу стало відомо лише після звернення до державного реєстратора з метою виконання рішення суду, що підтверджується рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83157871 від 04 лютого 2026 року та довідкою з Державного реєстру речових прав № 463322775 від 07 лютого 2026 року.

Враховуючи, що право власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок ґрунтується на договорі купівлі-продажу, укладеному з ОСОБА_3 , який, у свою чергу, набув право власності на цей будинок за договором, укладеним на підставі довіреності, визнаної висновком експерта такою, що не підписана дійсним власником, то весь ланцюг правочинів щодо спірного житлового будинку ґрунтується на незаконних діях третіх осіб. Відтак житловий будинок вибув із володіння позивача поза її волею.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18), власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, і для такого витребування не потрібно оспорювати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза її волею, а в інший спосіб порушене право позивача не може бути ефективно захищене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування житлового будинку АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідно до статей 387, 388 ЦК України.

Належних та допустимих доказів добросовісності набуття права власності на спірний житловий будинок, а також доказів вибуття майна з володіння позивача на законних підставах, відповідачем не надано.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

VIII. Розподіл судових витрат

Позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у сумі 16 640,00 грн та заявлено вимогу про стягнення судових витрат з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 16 640,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 11, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 386, 387, 388 ЦК України, статтею 120 Земельного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 90, 95, 133-141, 258, 259, 263-268, 272, 273, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати у вигляді судового збору в розмірі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення суду складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ГУРТОВА