Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №757/36919/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/36919/26-ц

пр. 2-10707/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судового засідання - Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам співвласника на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційних втрат, санкцій за невиконання зобов`язань, відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» (далі - позивач, ОСББ «Мотор») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості по внескам співвласника на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційних втрат, санкцій за невиконання зобов`язань, відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Позов обґрунтований тим, що відповідач є власником приміщення АДРЕСА_1 .

У результаті систематичної несплати відповідачем у період з 01.08.2023 року по 30.06.2026 року щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території у останнього утворилась заборгованість перед ОСББ «Мотор», яка на 01.07.2026 року становить 8 301 грн. 52 коп.

Крім того, у зв`язку із невиконанням рішення Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2023 року у справі № 757/34630/23-ц позивачем нараховано грошову, відповідальність за порушення строку сплати стягнутих рішенням Печерського районного суду міста Києва коштів в сумі 15526 грн.03 коп., яка станом на 01.07.2026 року складається з інфляційних втрат від знецінення коштів у розмірі 4549 грн. 13 коп. та 3% річних у розмірі 1397 грн.34 коп.

На підставі викладеного, просило суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2023 року по 01.07.2026 року у розмірі 8301 грн. 52 коп., інфляційні втрати 753 грн. 46 коп., 3% річних 260 грн. 76 коп., суму грошової відповідальності за порушення строку виконання зобов`язання за рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2023 року у справі № 757/34630/23 в сумі 4 549 грн. 13 коп. інфляційні втрати від знецінення коштів та 3% річних у розмірі 1397 грн. 34 коп., витрати по сплаті судового збору 3 328 грн. 00 коп., на професійну правничу допомогу адвоката 4000 грн. 00 коп., а всього 22 590 грн. 21 коп.

Ухвалою суду від 09.07.2026 року відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін у судове засідання.

Представник позивача після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями/заявами до суду не звертався. У вимогах позовної заяви просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позов в повному обсязі.

Як визначено у ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому копії ухвали суду та копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

Так, Європейський суд наголошує у своїх рішеннях, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 27,4 кв.м в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 травня 2025 року.

Співвласники будинку АДРЕСА_2 , у 1999 році прийняли рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор», державна реєстрація якого проведена 7 вересня 1999 року. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформована 22 червня 2026 року в застосунку Опендатабот додається, інформація є загальнодоступною.

У відповідності до Статуту ОСББ «Мотор» та рішень загальних зборів співвласників, утримання будинку, у якому знаходиться приміщення відповідача, та прибудинкової території здійснюється ОСББ «Мотор» за рахунок відповідних внесків співвласників.

Об`єднанням на чергових загальних зборах 25 січня 2023 року було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячних внесків у розмірі 8 грн. 16 коп. для фінансування самозабезпечення ОСББ «Мотор» та виконання статутних завдань господарчого забезпечення діяльності Об`єднання, а загальними зборами Об`єднання 30 березня 2026 року було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячних внесків у розмірі 16 грн.85 коп. з 1 травня 2026р.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Статуту ОСББ «Мотор», предметом діяльності Об`єднання є, зокрема, забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання.

Згідно з п.2 розділу V Статуту ОСББ «Мотор» співвласник зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

З матеріалів справи убачається, що в результаті систематичної несплати відповідачем у період з 01 серпня 2023 року по 30 червня 2026 року щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території у відповідача утворилась заборгованість перед Об`єднанням, яка на 01 липня 2026 року становить 8301 грн. 52 коп.

Попри те, що співвласник в силу закону та Статуту обізнаний про свій обов`язок сплачувати щомісячно внесок на утримання будинку та прибудинкової території без будь-яких нагадувань, Об`єднання щомісяця повідомляло відповідачу у щомісячних квитанціях, які надсилались відповідачу месенджером WhatsApp на номер НОМЕР_2 , який був вказаний ним, як контактний, під час його участі в засіданні правління 01 березня 2021 року, а також на адресу електронної пошти його представника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1

Також на засіданні правління 01 березня 2021 року відповідач, на його прохання, отримав під розписку копію Статуту ОСББ «Мотор». Копія першої сторінки Статуту ОСББ «Мотор» із розпискою ОСОБА_3 , довіреності від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_2 та її заяву із зазначенням адреси електронної пошти.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», метою створення Об`єднання, в тому числі, є належне утримання багатоквартирного будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, а основна діяльність Об`єднання полягає у здійснення функцій, що забезпечують, в тому числі, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Згідно з частиною першої ст. 12 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання зобов`язане здійснювати свою діяльність у відповідності до положень чинного законодавства України та затверджених положень власного Статуту через свої органи управління.

Для самостійного забезпечення, утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території, відповідно до положень частини першої, дев`ятої ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласники сплачують відповідні внески і платежі» у встановлених загальними зборами Об`єднання розмірах.

Відповідно до положень ст. 15 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку, зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені Статутом Об`єднання, виконувати рішення статутних органів Об`єднання, не порушувати інтереси інших співвласників Об`єднання, дотримуватись вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з частиною другої ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», виконання зобов`язань об`єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об`єднання.

Відповідно до п. 16 розділу III Статуту ОСББ «Мотор», об`єднання, як його статутний виконавчий орган, забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління.

Згідно з частиною першою ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та п. 2 розділу V Статуту ОСББ «Мотор», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі.

Крім того, імперативні норми частини першої ст. 322, 360 Цивільного кодексу України та частини другої ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлюють загальне правило щодо утримання власниками належного їм (в тому числі і спільного) майна, зокрема, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, співвласник зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна».

Відповідно до частини четвер ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, в тому числі - Цивільного кодексу України, Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно з вимогою ст. 17 Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ОСББ має право звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі.

Відповідно до змісту правовідносин щодо обов`язку сплати внесків та платежів та положень частини першої ст. 509 ЦК України, обов`язок відповідача сплачувати на користь Об`єднання внески, є його майновим грошовим зобов`язанням, підставами якого є юридичний факт набуття об`єкту нерухомості в багатоквартирному будинку, юридичний факт створення, існування та функціонування відповідного об`єднання співвласників в цьому будинку та відповідні імперативні зобов`язальні норми актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, за вищенаведеними загальними положеннями цивільного законодавства, спеціальними нормами Цивільного кодексу України та нормами спеціального профільного Закону, а також відповідно до положення власного Статуту Об`єднання відповідач був і є зобов`язаним виконувати свій встановлений законом цивільний обов`язок - сплачувати внески співвласника на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п. 16 розділу III Статуту ОСББ «Мотор» та положень ст. 16 Закону правління Об`єднання, як його статутний виконавчий орган, забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління та вживати заходи щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством.

Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого порушеного цивільного права шляхом звернення до суду в обраний відповідно до законодавства спосіб. Для захисту своїх прав позивач обирає способом захисту свого порушеного цивільного права - стягнення заборгованості по сплаті внесків збитків, що понесені позивачем у зв`язку зі знищенням спільного майна співвласників будинку.

За приписами положень частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 липня 2026 року, становить 8301 грн. 52 коп.

Позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості (станом на 01 липня 2026 року), відповідно до якого: 3 % річних від простроченої суми становить 260 грн. 76 коп., втрати, завдані інфляцією (інфляційні нарахування) становлять 753 грн. 46 коп.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що 09 серпня 2023 року ОСББ «Мотор» зверталось до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по внескам співвласника на утримання будинку та прибудинкової території та відшкодування збитків, які сформувались станом на 01 серпня 2023 року.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року даний позов задоволено та стягнуто з відповідача ОСОБА_4 заборгованість по сплаті внесків та судові витрати, загальною сумою 15 526 грн.03 коп.

Позивач отримав у Печерському районному суді міста Києва виконавчий лист та звернувся до Печерського ВДВС у місті Києві КМУ МЮУ із заявою про примусове виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року.

Постановою заступника начальника відділу Диких О.О. від 7.12.2023 року на підставі заяви ОСББ «Мотор» відкрито виконавче провадження № 73541021, накладено арешт на кошти та майно боржника, натомість до сьогодні рішення суду не виконано.

У зв`язку із невиконанням рішення Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2023 року у справі № 757/34630/23-ц позивачем нараховано грошову, відповідальність за порушення строку сплати стягнутих рішенням Печерського районного суду міста Києва коштів в сумі 15 526 грн.03 коп., яка станом на 01 липня 2026 року складається з інфляційних втрат від знецінення коштів у розмірі 4 549 грн. 13 коп. та 3% річних у розмірі 1397 грн.34 коп.

Вимога про стягнення з відповідача відповідальності за порушення строгу сплати стягнутих з відповідача рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року коштів позивач обґрунтовує приписами статті 625 ЦК України, якою встановлено відповідальність за невиконання грошового зобов`язання та правовою позицією Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 січня 2024 року у справі № 910/479/21 (п.п.50-52) вказала наступне:

«50. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі 1 "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України). Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц. від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

51. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

52. Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).»

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ураховуючи те, що позов в частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ними документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3 328,00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 59 Конституції України, закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у сумі 4 000,00 грн. на відповідача. Понесені витрати підтверджуються наданими суду доказами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин та ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 638, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 55, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам співвласника на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційних втрат, санкцій за невиконання зобов`язань, відповідальності за прострочення виконання зобов`язання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» (адреса: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 22865226) заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2023 року по 01.07.2026 року у розмірі 8 301 (вісім тисяч триста одну) грн. 52 коп., інфляційні втрати 753 (сімсот п`ятдесят три) грн. 46 коп., 3% річних 260 (двісті шістдесят) грн. 76 коп., суму грошової відповідальності за порушення строку виконання зобов`язання за рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2023 року у справі № 757/34630/23-ц в сумі 4 549 (чотири тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн. 13 коп. інфляційні втрати від знецінення коштів та 3% річних у розмірі 1397 (одна тисяча триста дев`яносто сім) грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мотор» (адреса: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 22865226) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2026.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА