Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №757/6228/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/6228/26-ц

пр. 2-954/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєва Т.Г.,

при секретарі - Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 192 083 грн. 31 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником з 27.11.2014 є власником нерухомого майна: нежилих приміщень з №1 по №5 (групи приміщень №89) (в літ. А) (секція Б), загальною площею 259,7 м2 в будинку АДРЕСА_1 . Відповідач користується комунальними послугами, отримує в повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які надає балансоутримович будинку, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5», проте з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 не сплачує за отримані комунальні послуги, внаслідок чого має заборгованість, що і послугувало підставою для звернення до суду.

12 лютого 2026 року ухвалою судді відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористаіся своїм правом на подання відзиву на позов.

Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» здійснює діяльність з комплексного обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 з 27.11.2014 є власником нерухомого майна: нежилих приміщень з №1 по №5 (групи приміщень №89) (в літ. А) (секція Б), загальною площею 259,7 м2 в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Договір про на надання житлово - комунальних послуг між сторонами не укладався.

Разом із цим відсутність договірних відносин між сторонами не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати житлово - комунальних послуг. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року по справі №463/6799/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-295Іцсі5).

Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово- комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 7 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Згідно статті 13 Конституції України - власність зобов`язує.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги щомісячно, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Таким чином обов`язок відповідача сплачувати вартість одержаних послуг випливає з прямої вказівки Закону, а також із правовідносин в силу яких особа не може відмовитись від прийняття житлово-комунальних послуг, та зобов`язує до певної поведінки стосовно оплати.

У відповідності до положень статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Пунктом 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини 1-3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до ч. З ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Обов`язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018 № 190.

Для обслуговування та утримання в належному стані будинку АДРЕСА_1 , позивачем здійснюється прибирання прибудинкової території, сходових кліток, підвалу, технічних поверхів та покрівлі, укладені договори з підрядними організаціями на надання послуг вивезення твердих побутових відходів, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, інженерних ситсем, ліфтів, метало пластикових конструкцій та їх складових частин, постачання електричної енергії, надання послуг дезінфекції, диспетчеризації, технічного обслуговування та ремонту систем протипожежної автоматики тощо.

З набранням чинності Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово- комунальні послуги» та втратою чинності розпоряджень Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тариф на послугу з управління багатоквартирним будинком не підлягає державному регулюванню та визначається позивачем згідно фактичних витрат.

Розмір щомісячної плати за надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території по кожній квартирі, розраховується шляхом множення тарифу за один квадратний метр на загальну площу квартири або нежитлового приміщення.

Розпорядженням ТОВ «РАДА 5» від 31.05.2024 № 8 «Про зміну розміру внесків за управління будинком нежитлових приміщень по будинку за адресою АДРЕСА_1 », враховуючи підняття тарифу на електроенергію для населення та електричну енергію, яка витрачається в багатоквартирних будинках до 4,32 грн/кВт-год. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2024 № 632, з 01 червня 2024 року збільшено плату в межах кошторису по статтям: електропостачання ліфтів, освітлення МЗК на 64%, встановлено з 01.06.2024 розмір внеску за послугу з управління багатоквартирним будинком для нежитлових приміщень в розмірі 17,00 грн за 1 кв.м.

Відповідачу пропорційно до його частки співвласника (площі нежилих приміщень 259,7 кв.м.) нараховано щомісячно вартість витрат в сумі 4414,90 грн (259,7 кв.м. (площа приміщень) х 17,00 грн (діючий тариф) = 4414,90 грн) за послуги з управління будинком (експлуатаційні витрати).

На підставі договору №1/317-Ж-11 від 03.01.2011 «На вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ)», укладеного між ТОВ «РАДА 5» (надалі - Замовник) та ТОВ «Фірма «Володар Роз» (надалі - Перевізник) співвласникам будинку АДРЕСА_1 надається послуга з вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів, що підтверджується актами надання послуг.

Відповідно до Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (введеного вдію 01.05.2019) послуга з управління побутовими відходами є комунальною послугою, яка виведена із переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Розпорядженням ТОВ «РАДА 5» від 09.05.2022 № 1/ТПВ встановлено з 15.06.2022 тариф на оплату за організацію надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, габаритних відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) та обслуговування майданчиків для збору ТПВ в розмірі 274,65 грн за 1 куб.м.

Відповідачу пропорційно до норм накопичення ТПВ нараховано щомісячно вартість витрат в сумі 302,12 грн (1,1 куб.м. (норма накопичення ТПВ) х 274,65 грн (діючий тариф) = 302,12 грн) за послуги з вивезення твердих побутових відходів.

На підставі типового договору «На постачання теплової енергії у гарячій воді» від 26.10.2018 № 521163, укладеного між ТОВ «РАДА 5» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі - Енергопостачальна організація) співвласникам будинку АДРЕСА_1 надається послуга з постачання теплової енергії у гарячій воді, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції.

Вартість наданих послуг теплової енергії визначається виходячи з фактичного обсягу вказаних послуг у відповідному періоді та розподіляється між всіма співвласниками пропорційно до їхніх часток (площі квартири та/або нежитлового приміщення у загальній площі) і виставляється до оплати щомісячно у опалювальний період разом із вартістю витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення.

Отже, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами письмового договору про надання житлово - комунальних послуг, позивач фактично надає відповідачу відповідні послуги, які не можуть бути відокремлені (надаються безперервно та одночасно всім власникам квартир та нежитлових приміщень), а тому відповідач, як власник нерухомого майна, зобов`язаний їх оплачувати.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача наявна заборгованість в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 в сумі 175105,35 грн, з яких: 52978,80 грн - заборгованість за послуги з управління будинком (експлуатаційні витрати); 111 876,50 грн - відшкодування теплової енергії; 11187,65 грн - технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення; 3625,44 грн - вивезення ТПВ, що підтверджується даними бухгалтерського обліку, які відображені в розрахунку заборгованості.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договором про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідач на спростування доводів та доказів сторони позивача своїх доказів суду не надав.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, також необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати - сплачений судовий збір.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу, понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

Позивач вказує, що Додатковою угодою № 22 від 06.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги №18/08/23/Р5 від 18.08.2023, укладеним між ТОВ «РАДА 5» та адвокатом Фоменком Д.А., було погоджено, що гонорар адвоката за послуги з професійної правничої допомоги, а саме: представництво, захист прав та інтересів КЛІЄНТА в Печерському районному суді міста Києва в цивільній справі за позовом ТОВ «РАДА 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також інші види правничої допомоги, пов`язані зі справою, включаючи збір доказів; підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв, письмових пояснень; участі в судових засідання тощо, становить фіксовану суму 10 000,00 грн та повинен бути сплачений КЛІЄНТОМ протягом 60 днів після набрання законної сили рішенням суду.

По факту надання вищевказаної правничої допомоги ТОВ «РАДА 5» та адвокат Фоменко Д.А. склали Акт № 22 приймання-передачі наданих послуг від 28.01.2026 (далі - Акт), згідно якого АДВОКАТ надав, а КЛІЄНТ прийняв послуги з професійної правничої допомоги, а саме: послуги з представництва інтересів КЛІЄНТА в Печерському районному суді міста Києва в цивільній справі за позовом ТОВ «РАДА 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно п. 2 Акту гонорар АДВОКАТА за послуги з професійної правничої допомоги становить фіксовану суму 10 000,00 грн та повинен бути сплачений КЛІЄНТОМ протягом 60 днів після набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, розгляд справи в спрощеному провадженні, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 5 000 грн. 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 64, 66, 67, 179, 191 ЖК України, ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» (ЄДРПОУ 32070545) заборгованість в розмірі 175 105 (сто сімдесят п`ять тисяч сто п`ять) грн. 35 коп., суму інфляційних нарахувань в розмірі 11 696 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 02 коп., 3% річних розмірі 5281 (п`ять тисяч двісті вісімдесят одна) грн 94 коп., судовий збір в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА