Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/30481/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/30481/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А.) у справі №520/30481/24

за позовом ОСОБА_1

до 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправними дії 2 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб в сумі 137 660,55 грн. без рівноцінної компенсації витрат доходів при проведенні ОСОБА_1 виплати донарахованих сум грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 календарних днів) за період з 2015 по 2023 рік при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 року по справі №520/32520/23;

стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 137 660,55 грн. недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 24.03.2023 року, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 календарних днів) за період з 2015 по 2023 рік при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 року по справі №520/32520/23.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії 2 територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб в сумі 137 660,49 грн. без рівноцінної компенсації витрат доходів при проведенні ОСОБА_1 виплати донарахованих сум грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 року по справі №520/32520/23.

Зобов`язано 2 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 137 660,49 грн., що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 року по справі №520/32520/23.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

2 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскільки предметом спору є саме визнання протиправними дій, а не бездіяльність відповідача, обраний спосіб захисту є неефективним та не потягне за собою юридичних наслідків, що вказує на наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Крім того, посилається на те, що оскільки дохід у вигляді грошового забезпечення за час проходження військової служби виплачується на підставі рішення суду звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п.168.5 ст.168 Кодексу на загальних підставах.

Зазначає, що відповідачем у повній мірі добровільно виконано рішення суду у справі №520/32520/23.

Також посилається на те, що станом на дату звернення до суду із позовом у справі №520/32520/23 та на момент ухвалення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024, яке набрало законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, позивач не був військовослужбовцем Держспецзв`язку.

Відтак, вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави нараховувати позивачу відшкодування податків та зборів.

Крім того, зазначає, що рішенням суду у справі №520/32520/23 не було встановлено необхідність нарахування та виплати відшкодування утриманих із ОСОБА_1 податків та зборів.

Посилається на передчасність висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог, що вказує на наявність підстав для його скасування.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечуючи проти доводів скаржника, вважаючи висновки суду законними та обґрунтованими, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №520/32520/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, зокрема, зобов`язано 2-й територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 :

- грошового забезпечення з 01.02.2020 по 24.03.2023 з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2481,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 року з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців;

- одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII, у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення,

- грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки (80 календарних днів) за 2022-2023 роки,

- грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій (126 кал. днів) за період з 2015 по 2023 рік, з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів №704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців.

Листом від 13.07.2024 відповідач повідомив позивача про готовність виконати рішення суду (постанову), надавши розрахунок сум належних до виплати сум, згідно якого всього до виплати грошового забезпечення - 764 780,84 грн.; компенсація податку на доходи фізичних осіб 18% - 137 660, 49 грн.; разом з податком на доходи фізичних осіб 902 441, 33 грн.

01.08.2024 на виконання рішень судів у справі №520/32520/23 позивачу зараховано на банківську картку суму у розмірі 615 648,58 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 137 660,55 грн. без рівноцінної компенсації витрат доходів при проведенні виплати донарахованих сум на виконання рішень судів у справі №520/32520/23, звернувся з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах та необхідності покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 137660,49 грн., що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду у справі №520/32520/23.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.п.2,3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Приписами п.п.4,5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцям, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Згідно п.168.5 ст.168 ПК України cуми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець звільнений зі служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним такої служби.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у відповідача до 24.03.2023, звільнений за станом здоров`я, наказом начальника 2 ТВУЗ Держспецзв`язку від 23.03.2023 року №48-ос .

На виконання рішень судів у справі №520/32520/23, відповідачем 01.08.2024 сплачено позивачу заборгованість з грошового забезпечення у загальному розмірі 615 648,58 грн., що підтверджується випискою по банківській картці.

При здійсненні виплат на виконання рішень судів у справі №520/32520/23 відповідачем було утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 137 660,49 грн.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно листа відповідача від 13.07.2024 та доданого до нього розрахунку компенсація сум податку на доходи фізичних осіб 18% складає 137 660, 49 грн.

Враховуючи те, що рішеннями судів у справі №520/32520/23 встановлено, що виплата відповідачем грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби здійснена не у повному обсязі, останній не може бути позбавлений права на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 137660,49 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання судових рішень у справі №520/32520/23.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22, в подібних правовідносинах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що положеннями п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України (п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Отже, з урахуванням наведеного вище правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення на виконання судових рішень у справі №520/32520/23 мали бути проведені відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, чого не було зроблено відповідачем.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22 в подібних правовідносинах.

Доводи апелянта, що на момент звернення до суду та вирішення судом справи№520/32520/23, позивач не був військовослужбовцем Держспецзв`язку, колегія суддів вважає такими, що не звільняють відповідача від обов`язку здійснити виплату компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб .

Згідно п.168.5 ст.168 ПК України компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем, тобто для виплати такій особі компенсації податку з доходів фізичних осіб не має значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17, від 22.06.2018 у справі №812/1048/17.

З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу спірної компенсації, є помилковими.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача у спірних правовідносинах та покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 137660,49 грн., що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі №520/32520/23 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 року по справі №520/32520/23.

Доводи апеляційної скарги щодо передчасності висновків суду в частині задоволених позовних вимог, а також неефективності обраного способу захисту прав позивача, є необґрунтованими та суперечать висновкам суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі скаржником не висловлено заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції на користь позивача, а отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

З урахуванням вимог ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для задоволення вимог скаржника щодо покладення на позивача судових витрат відповідача.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 2 територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 у справі №520/30481/24 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова