Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/32259/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/32259/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року (ухвалене суддею Панов М.М.) по справі № 520/32259/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила: скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 23.10.2025 р. № 75259/03-16 про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.09.1996 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна, призначити та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. частково задоволено позов, а саме: скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 23.10.2025 р. № 75259/03-16 про відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.09.1986 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що заява позивачки розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області за результатом якої прийняте відповідне рішення про відмову їй в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Отже, Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області не приймалось рішення по суті заяви позивачки про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивачки та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України Київській області. Таким чином, апелянт вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не є суб`єктом прийняття рішення та є неналежним відповідачем в даній справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо перерахунку пенсії та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області та 23.10.2025 р. прийнято рішення № 75259/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу та не підтвердженням факту роботи на відповідній посаді на день досягнення пенсійного віку.

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області у оскаржуваному рішенні посилається на те, грошова допомога, визначена пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Зазначено, що до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак і до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV не враховано період роботи заявника. Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області вважає, що права на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-ІV, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення заявник немає, оскільки страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», становить менше 35 років.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 23.10.2025 р. № 75259/03-16 про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивачки в періоди роботи з 10.09.1986 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна повинен зараховуватися до пільгового стажу відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, тому спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 23.10.2025 р. № 75259/03-16 є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.09.1986 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (в подальшому - Закон № 1788-ХІІ), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з п. 7-1 розд. XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV), особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 (в подальшому - Порядок № 1191).

Згідно з п. 1 Порядку № 1191, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посада, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з п. 6 Порядку № 1191, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV, станом на день її призначення.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Із урахуванням вищевикладених норм, суд апеляційної інстанції вважає, що право особи на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 р. в справі № 678/941/17, від 12.03.2019 р. в справі № 127/9277/17.

Згідно з ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядок № 637, визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судовим розглядом встановлено, що зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.04.1984 р. вбачається, що позивачка з 16.07.1986 р. прийнята дитячий комбінат № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна нянею ясельної групи, з 10.09.1986 р. переведена вихователем ясельної групи дитячого комбінату № 250, з 29.04.1987 р. переведена вихователем дошкільної групи дитячого комбінату № 250, з 01.11.2000 р. переведена вихователем дошкільної групи дитячого комбінату, з 30.09.2002 р. позивачка звільнена по п. 5 ст. 36 КЗПП України.

В трудовій книжці позивачки наявні записи з посиланням на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не має викликати жодних сумнівів у їх достовірності

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (в подальшому - Постанови № 909), серед яких в розділі 1. "Освіта" є заклади "Дошкільні навчальні заклади всіх типів" зазначено посади: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

В примітці 2 Постанови № 909, зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963 до переліку посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, вихователь-методист.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що робота на посаді вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи та отримання грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розд. XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Таким чином, період роботи позивачки з 10.09.1996 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна, відносяться до педагогічних посад працівників освіти, а тому цей стаж роботи вихователя в дошкільній установі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачці у зарахуванні спірного стажу роботи з 10.09.1996 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна до страхового стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Із урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суд першої інстанції про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 23.10.2025 р. № 75259/03-16 про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов`язань призначити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, оскільки рішення про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (в подальшому - Порядок №22-1) визначено що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. (абз.14 п. 4.2).

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що за загальним правилом відповідачем у справі має бути саме той суб`єкт владних повноважень, який прийняв рішення, вчинив дії чи допустив бездіяльність, які є предметом судової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням принципу екстериторіальності, перерахунку пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її перерахунку має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до п. 4.2 Порядку №22-1, для прийняття рішення, за результатами поданої позивачкою заяви про перерахунку пенсії та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено саме Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, рішенням якого позивачці відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку пенсії та виплати грошової допомоги позивачці згідно її заяви, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв рішення про відмову в перерахунку пенсії, яким у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням постанови у скасованій частині про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області вчинити зазначені дії.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладених в постановах від 24.11.2025 р. в справі №240/25327/24, від 09.07.2024 р. в справі №240/16372/23, від 08.02.2024 р. в справі №500/1216/23, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом.

Отже, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.09.1986 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № НОМЕР_2 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.09.1986 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна, ухвалити в скасованій частині постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.09.1986 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/32259/25 скасувати в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.09.1986 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № 250 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна.

Ухвалити в скасованій частині постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.09.1986 р. по 30.09.2002 р. на посаді вихователя дошкільної групи дитячого комбінату № НОМЕР_2 Харківського заводу «Електроважмаш» імені В.І. Леніна.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. в справі № 520/32259/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін