Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/31820/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/31820/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Зеленов А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/31820/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року по справі Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 520/31820/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №204750024541 від 04.09.2025 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 02.01.2002 по 17.06.2021, з 08.02.2022 по 28.02.2022 та період проходження військової служби з 28.02.2022 по 26.08.2025 та зарахувавши до страхового стажу з 09.06.2022 по 29.11.2023, з 19.12.2023 по 31.03.2024 та з 01.04.2024 по 06.04.2024 в кратному обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці, згідно з трудовою книжкою від 30.04.1996 серії НОМЕР_1 .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 520/31820/25 скасовано.

Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №204750024541 від 04.09.2025 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком №1 з 02.01.2002 по 17.06.2021, з 08.02.2022 по 28.02.2022 та період проходження військової служби з 28.02.2022 по 26.08.2025 та зарахувавши до страхового стажу з 09.06.2022 по 29.11.2023, з 19.12.2023 по 31.03.2024 та з 01.04.2024 по 06.04.2024.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

20 серпня 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій він просив:

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі 520/31820/25 протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили ухвали Харківського окружного адміністративного суду в порядку ст. 382 КАС України;

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснювати виплату його пенсії, призначеної за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду справі № 520/31820/25, щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди);

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області виплатити нараховану заборгованість у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року по справі № 520/31820/25 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення – відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав рішення суду, повторно розглянувши заяву позивача та призначивши йому пенсію з урахуванням визначених судом періодів стажу. Натомість питання виплати пенсії та заборгованості не були предметом розгляду цієї справи, а їх вирішення належить до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як органу на обліку в якому перебуває позивач та яке не було відповідачем у справі. Тому, суд зазначив, що спір щодо таких виплат підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а не судового контролю.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції:

скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі № 520/31820/25;

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі 520/31820/25 протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили ухвали Харківського окружного адміністративного суду в порядку ст. 382 КАС України;

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснювати виплату пенсії, призначеної за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду справі № 520/31820/25, щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди);

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області виплатити нараховану заборгованість у повному обсязі;

накласти на керівника ГУ ПФУ України у Львівській області ОСОБА_2 , у адміністративній справі №520/31820/25 штраф у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (133120 грн);

стягнути з керівника ГУ ПФУ у Львівській області Недзельської Галини Всеволодівни, на користь ОСОБА_1 - 66560 гривень штрафу;

іншу половину штрафу (66560 гривень) стягнути з керівника ГУ ПФУ у Львівській області Недзельської Галини Всеволодівни до Державного бюджету України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідач лише формально виконав рішення суду, призначивши йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, однак застосував до її виплати положення постанови Кабінету Міністрів України №821. У результаті призначена пенсія та нарахована заборгованість не виплачуються. Вказує, що за відомостями порталу Пенсійного фонду України розмір його пенсії становить 25 950,00 грн, проте позивач не отримав жодної гривні. Стверджує, що відповідач самовільно змінив спосіб та обсяг виконання судового рішення.

Зауважує, що з 08.06.2026, після набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/51895/25, Порядок №821 втратив чинність та не підлягає застосуванню. Тому, на його думку, відсутні правові підстави для застосування спеціального режиму часткової, пропорційної чи відстроченої виплати пенсії.

Посилаючись на статті 4, 5, 47, 58, 72, 73 Закону №1058-IV, позивач зазначає, що його пенсія має виплачуватися в загальному порядку, щомісяця у повному нарахованому розмірі, з тих самих загальних видатків, що й пенсії іншим пенсіонерам. Закон №1058-IV не передбачає окремого виду виплати під назвою «перерахована за рішенням суду пенсія» та спеціального порядку її виплати. Також відповідач повинен виплатити нараховану заборгованість за минулий період у повному обсязі. Крім того, апелянт звертає увагу, що витрати на виплату та доставку його пільгової пенсії відшкодовуються підприємством, на якому він набув пільгового стажу, відповідно до Інструкції, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1. З огляду на це вважає безпідставним застосування до його пенсії обмежень, на які посилається відповідач, оскільки вона фінансується за рахунок підприємства, а не Державного бюджету.

Вказує, що спосіб відновлення порушеного права повинен виключати необхідність повторного звернення до суду в разі невиконання або неналежного виконання рішення. Невиплату пенсії та заборгованості позивач вважає триваючим і дискримінаційним порушенням його соціальних прав на стадії виконання судового рішення, якому суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вказує, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №520/31820/25 повторно розглянув заяву позивача від 26.08.2025, зарахував до пільгового та страхового стажу визначені судом періоди роботи й військової служби та прийняв рішення від 24.06.2026 №204750024541 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 22.07.2025.

Щодо виплати призначеної пенсії, відповідач, посилаючись на пункт 4.10 Порядку №22-1, відповідно до якого після призначення пенсії електронна пенсійна справа передається до органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи для здійснення її виплати, вказує, що оскільки позивач проживає в м. Харкові, виплата пенсії має здійснюватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 129-1 Конституції України, частина 2 статті 14 КАС України).

Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимим доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Тобто, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З огляду на викладене, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону № 1404-VIII.

За таких обставин, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Як свідчать матеріали справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 по справі № 520/31820/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком №1 з 02.01.2002 по 17.06.2021, з 08.02.2022 по 28.02.2022 та період проходження військової служби з 28.02.2022 по 26.08.2025 та зарахувавши до страхового стажу з 09.06.2022 по 29.11.2023, з 19.12.2023 по 31.03.2024 та з 01.04.2024 по 06.04.2024.

З матеріалів електронної справи, колегією суддів встановлено, що на виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 та прийняло рішення №204750024541 від 26.06.2026 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 22.07.2025.

Згідно з наданим розрахунком стажу до пільгового стажу позивача включено періоди роботи з 02.01.2002 по 17.06.2021, з 08.02.2022 по 27.02.2022 та період з 28.02.2022 по 26.08.2025, який охоплює визначений постановою суду період проходження військової служби. Загальна тривалість стажу за Списком №1 становить 23 роки 4 дні. У рішенні про призначення пенсії зазначено страховий стаж тривалістю 57 років 2 місяці 18 днів, у тому числі 23 додаткові роки за роботу за Списком №1. Пенсію призначено з 22.07.2025 у розмірі 23 610,00 грн на місяць, а з 01.01.2026 — 25 950,00 грн на місяць.

Отже, відповідач повторно розглянув заяву позивача з урахуванням висновків суду, зарахував визначені судовим рішенням періоди стажу та призначив пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №520/31820/25 відповідачем виконано в межах покладених на нього зобов`язань щодо повторного розгляду заяви та зарахування стажу.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з невиплатою призначеної пенсії та нарахованої заборгованості, а також із застосуванням до цих виплат спеціального порядку, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №821.

Водночас постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №520/31820/25 на відповідача покладено обов`язок повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду та зарахувати визначені періоди стажу, що відповідачем виконано. Зобов`язань щодо виплати пенсії та заборгованості, а також визначення порядку їх виплати зазначена постанова не містить. Тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, порушені позивачем питання можуть бути предметом нового позову до органу Пенсійного фонду України, уповноваженого здійснювати такі виплати, та не підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням цієї постанови.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги щодо накладення штрафу на керівника відповідача і стягнення його частин на користь позивача та до Державного бюджету України, оскільки покладені судом зобов`язання виконано, а вимоги щодо пенсійних виплат виходять за межі змісту постанови, виконання якої є предметом судового контролю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року по справі № 520/31820/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко