Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №440/12382/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 440/12382/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року (ухвалене суддею Кукоба О.О.) в справі № 440/12382/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2025 р. №056550006745 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.02.2025 р., зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 з 26.06.1985 р. по 24.01.1996 р., з 01.10.1997 р. по 01.04.2003 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити підрахунок та загального та пільгового стажу ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 р. позов задоволено частково, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2025 р. №056550006745 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального (страхового) стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі (КСП) "Україна" з 26.06.1985 р. по 01.11.1986 р. та з 01.01.1989 р. по 24.01.1996 р., до спеціального (пільгового) стажу роботи - періоди роботи трактористом (трактористом-машиністом) у колгоспі (КСП) "Україна" з 01.01.1986 р. по 01.11.1986 р. та з 01.08.1989 р. по 24.01.1996 р., а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025 р. про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 26.06.1985 р. по 24.01.1996 р. в колгоспі, оскільки не надана довідка про фактично відпрацьований стаж (вихододні) та довідка про реорганізацію колгоспу та з 01.10.1997 р. по 01.04.2003 р., оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Відповідач вважає правомірним прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, оскільки заявник не досяг визначеного статтею 26 Закону України ”Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку 60 років та відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 31.03.2025 р. до територіального органу ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Заява позивача від 31.03.2025 р. розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням якого від 07.04.2025 р. №056550006745 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років) та відсутність необхідного страхового стажу.

Позивач, вважає рішення відповідача від 07.04.2025 р. №056550006745 таким, що порушує його право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення пенсійного органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального (страхового) стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі (КСП) "Україна" з 26.06.1985 р. по 01.11.1986 р. та з 01.01.1989 р. по 24.01.1996 р., до спеціального (пільгового) стажу роботи - періоди роботи трактористом (трактористом-машиністом) у колгоспі (КСП) "Україна" з 01.01.1986 р. по 01.11.1986 р. та з 01.08.1989 р. по 24.01.1996 р., та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025 р. про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої в рішенні суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Приписами ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 р. пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (в подальшому - Закон №1788-ХІІ), відповідно до ч. 1 ст. 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 (в подальшому - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи особи є трудова книжка, однак при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виникає необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження стажу роботи.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (в подальшому - Основні положення).

Відповідно до п.п. 1, 2 Основних положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Згідно з п.п. 5, 6 Основних положень, до трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до п. 8 Основних положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.06.2024 р. в справі № 120/2366/21-а.

Судовим розглядом встановлено, що згідно записів в трудовій книжки колгоспника серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач з 26.06.1985 р. прийнятий в члени колгоспу “Україна”, Протокол № 5 від 27.12.1985 р.; з 24.01.1996 виведений із членів колгоспу “Україна” в зв`язку зі зміною місця проживання, протокол №1 від 02.02.1996 р; з 10.02.1996 р. прийнятий в члени КСП “Союз”, пр. №2 від 12.03.1997 р.; з 26.06.1985 р. прийнятий в члени колгоспу “Україна”, протокол № 5 від 27.12.1985 р.; з 01.01.1986 р. зарахований трактористом, з 01.11.1986 р. звільнений у зв`язку з призовом до лав радянської армії; з 01.01.1989 р. прийнятий після радянської армії, зарахований в оренду МТФ, з 01.08.1989 р. переведений в тракторну бригаду трактористом; з 24.01.1996 р. звільнений з посади тракториста у зв`язку з наданням розрахунку; з 01.02.1996 р. прийнятий в члени КСП “Союз”, наказ №2 від 01.02.1996 р.; з 01.09.1997 р. наданий вихід із членів КСП “Союз”, наказ №9 від 01.09.1997 р.; 01.10.1997 р. прийнятий в члени СФГ Восход, наказ №1 від 01.10.1997 р.; з 24.07.1999 р. прийнятий на роботу в КСП “Україна” за трудовою угодою механізатором, наказ № 13 від 19.08.1999 р.; з 31.08.1999 розірвано трудову угоду згідно заяви за власним бажанням, наказ № 14 від 31.08.1999 р.; з 01.04.2003 р. наданий вихід із членів СФГ Восход, наказ № 2 від 01.04.2003 р.; з 01.02.2004 р. прийнятий трактористом тимчасово в ТОВ “Сади Донбасу”, наказ №18 КП від 01.02.2004 р; з 01.05.2004 р. переведений трактористом постійно, наказ №53 КП від 01.05.2004 р; з 19.11.2007 р. звільнений за угодою сторін, наказ №98 КП від 19.11.2007 р.; з 29.11.2007 р. Костянтинівським міським центром зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю, наказ № НТ071129 29.11.2007 р.; з 31.03.2008 р. припинено виплату допомоги по безробіттю, наказ № НТ080404 від 04.04.2008 р.; 01.04.2008 р. прийнятий трактористом – машиністом на сезону роботу в ТОВ “Сади Донбасу”, наказ №49-КП від 01.04.2008 р.; з 01.11.2008 р. звільнений за угодою сторін, наказ №131- КП від 01.11.2008 р.; 20.11.2008 р. Костянтинівським міським центр

В трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 на сторінці 18-19 здійснено записи, що колгоспом протягом 1985-1996 років встановлена річна мінімальна трудова участь в громадському господарстві, також наявні записи щодо виконаної участі в громадському господарстві: 1985 рік: 46 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 280; 1986 рік: 222/5 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 280; 1989 рік: 317 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 280; 1990 рік: 294 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 280; 1991 рік: 252+78 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 280; 1992 рік: 292 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 279; 1993 рік: 303 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 278; 1994 рік: 314 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 278; 1995 рік: 329 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 278; 1996 рік: 19 фактично відпрацьованих днів при встановленому мінімумі 19.

Крім того, зі змісту трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач з 23.03.2009 р. прийнятий трактористом – машиністом на тимчасові громадські роботи в ТОВ “Сади Донбасу”, наказ № 11 ОР від 23.03.2009 р.; з 31.03.2009 р. звільнений у зв`язку з закінченням строку виконання тимчасових громадських робіт, наказ № 12/2 - ОР від 31.03.2009 р.; з 03.04.2009 р. прийнятий трактористом – машиністом на тимчасові громадські роботи в ТОВ “Сади Донбасу”, наказ № 13 - ОР від 03.04.2009 р.; 30.04.2009 р. звільнений у зв`язку з закінченням строку виконання тимчасових громадських робіт, наказ № 17 - ОР від 30.04.2009 р., з 03.05.2009 р. прийнятий трактористом на тимчасові громадські роботи в ТОВ “Сади Донбасу”, Пр. № 19 - ОР від 03.05.2009 р.; з 31.05.2009 р. припинено виплату допомоги по безробіттю, наказ № НТ 090603 03.06.2009 р.; з 01.06.2009 р. прийнятий трактористом – машиністом на сезону роботу в ТОВ “Сади Донбасу”, наказ № 74- КП від 01.06.2009 р., з 01.12.2009 р. звільнений у зв`язку з закінченням сезонних робіт наказ № 124 - КП від 01.12.2009 р.; з 29.12.2009 р. Костянтинівським міським центром зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю, наказ № НТ 091229 29.12.2009 р.; з 31.05.2010 р. припинено виплату допомоги по безробіттю, наказ № НТ 100706 06.07.2010 р.; з 02.06.2010 р. прийнятий на посаду голови СФГ “Восход”, наказ №1 від 02.06.2010 р.; 04.01.2012 р. звільнений у зв`язку з рішенням членів особистого сільського господарства про зупинення діяльності, наказ №1 від 04.01.2012 р., з 04.01.2012 р. звільнений у зв`язку з припиненням діяльності СФГ “Восход”, наказ №1 від 04.01.2012 р.; з 29.09.2014 р. прийнятий трактористом відділу експлуатації сільськогосподарської техніки департаменту та землеробства, наказ № 61 К/РЗ від 26.09.2014 р.; з 01.10.2014 р. переведений трактористом відділу експлуатації сільськогосподарської техніки Красноармійського відділення департаменту рослинництва та землеробства, наказ № 82 К/РЗ від 01.10.2014 р.; з 01.03.2016 р. переведений трактористом відділу утилізації відходів тваринництва Крас

Записи трудової книжки колгоспника містять необхідні відомості щодо умов праці та характеру виконуваної роботи, вказані записи у трудовій зроблені у хронологічній послідовності, відсутні ознаки виправлень, у відповідній графі наведені підстави для внесення відповідних записів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Судовим розглядом встановлено, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 містить достатню інформацію про роботу позивача трактористом, трактористом-машиністом з повною зайнятістю, виконання мінімуму трудоднів тощо. Крім того, на вкладці до трудової книжки міститься інформація про сплату внесків в Пенсійний фонд у 1994-1996 роках.

Посилання відповідача про незарахування до стажу періодів роботи з 26.06.1985 р. по 24.01.1996 р. з огляду на ненадання довідки про фактично відпрацьований стаж (вихододні) та довідки про реорганізацію колгоспу, суд апеляційної інстанції не приймає та зазначає, що відомості про відпрацьовані трудодні зазначена у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , яка надавалась пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії.

Зі змісту архівною довідки виконавчого комітету Дружківської міської ради від 25.06.2025 р. № 534/0.210/0-25 вбачається, що документи архівного фонду колгоспу “Україна” Костянтинівського району Донецької області в архівному відділі виконавчого комітету Дружківської міської ради представлені розрахунково-платіжними відомостями нарахування заробітної плати. Протоколи загальних зборів працівників колгоспу “Україна”, згідно яких приймались у члени колгоспу працівники і за якими можливо підтвердити трудовий стаж – на зберігання до архівного відділу виконавчого комітету Дружківської міської ради не надходили. У розрахунково-платіжних відомостях архівного фонду колгоспу “Україна” Костянтинівського району Донецької області за 1985-1996 роки міститься інформація про відпрацьовані людино-дні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність відомостей про реорганізацію колгоспу не спростовує факт роботи позивача, що у встановленому законом порядку підтверджений належним чином оформленою трудовою книжкою колгоспника.

Із врахування вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що до загального (страхового) стажу роботи позивача мали бути зараховані періоди трудової діяльності з 26.06.1985 р. по 01.11.1986 р. та з 01.01.1989 р. по 24.01.1996 р. - робота в колгоспі (КСП) “Україна”. До спеціального (пільгового) стажу роботи позивача мають бути зараховані періоди роботи трактористом у колгоспі "Україна" з 01.01.1986 р. по 01.11.1986 р. та з 01.08.1989 по 24.01.1996 р.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що період проходження позивачем строкової військової служби підлягає зарахуванню до загального (страхового стажу) за умови надання ним військового квитка чи інших документів, що підтверджуватимуть службу в радянській армії.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту розрахунку стажу ОСОБА_1 вбачається, що до страхового стажу позивача зарахована робота трактористом (трактористом-машиністом) з 01.12.2004 по 19.11.2007, з 01.04.2008 по 01.11.2008, з 01.06.2009 по 01.12.2009, з 29.09.2014 по 31.10.2024 загальною тривалістю 14 років 11 місяців 24 дні, які мають бути зараховані до спеціального (пільгового) стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, оскільки вони підтверджені належним чином оформленою трудовою книжкою.

Враховуючі вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2025 р. №056550006745 прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2025 р. №056550006745 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального (страхового) стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі (КСП) "Україна" з 26.06.1985 р. по 01.11.1986 р. та з 01.01.1989 р. по 24.01.1996 р., до спеціального (пільгового) стажу роботи - періоди роботи трактористом (трактористом-машиністом) у колгоспі (КСП) "Україна" з 01.01.1986 р. по 01.11.1986 р. та з 01.08.1989 р. по 24.01.1996 р., а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025 р. про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 по справі № 440/12382/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич