Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №520/32698/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.Справа № 520/32698/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 03.03.26 у справі № 520/32698/25

за позовом ОСОБА_1

до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно;

- зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, на загальну суму 59 642,86 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 520/32698/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно.

Зобов`язано Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити перерахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що Міжрегіональне управління вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі було досліджено Постанову КМУ №168, а також підстави нарахування та виплати додаткової винагороди працівникам ДКВС за оскаржуваний період.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач у період з 10.12.2019 по 31.03.2023 проходив службу у Північно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Як зазначено у позовній заяві, що під час проходження служби, відповідачем здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення без нарахування додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування позивачу додаткової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України».

Відповідно до частин 2 та 5 статті 23 зазначеного Закону, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі за текстом - Постанова № 168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови № 168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №217) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з пунктом 2 Постанови №217 указана Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №350) до Постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.

Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана Постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №754) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.

Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана Постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року прийнятої у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2024, прийнятій у справі № 280/5806/22, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу, а саме за фактичну кількість годин несення служби.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи зазначені вище норми законодавства та висновки Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин, суд зазначає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця).

Судом установлено, що за спірний період позивачу виплачувалася додаткова винагорода, розрахована, виходячи з кількості годин несення служби, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться відповідні розрахунки з зазначенням кількості годин несення позивачем служби та відповідної суми, нарахованої позивачу додаткової винагороди. Розмір спірної додаткової винагороди визначався пропорційно та виплачувався за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).

Тобто, фактично відповідачем здійснено розрахунок додаткової винагороди позивача пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відносно до загальної кількості годин на місяць (з урахуванням 24 годин на добу), а не пропорційно часу несення позивачем служби в розрахунку до встановленої норми робочого часу на місяць.

Здійснений відповідачем розрахунок додаткової винагороди позивача судом не може бути прийнятий до уваги, оскільки відповідно до здійсненого відповідачем розрахунку позивач може отримати додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року), лише за умови несення служби протягом 24 годин кожного дня місяця без вихідних днів та без годин на відпочинок.

При цьому, зважаючи на мету прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 168, якою встановлено, зокрема, виплату спірної додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, а також вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22), суд дійшов висновку, що законодавець передбачив виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень на місяць за умови відпрацювання особою норми робочого часу відповідного місяця.

Однак, зважаючи на пояснення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо розрахунку додаткової винагороди позивачу та зважаючи на відповідні суми нарахованої позивачу додаткової винагороди в порівнянні до кількості годин несення позивачем служби на місяць у спірний період, судом встановлено, що відповідач може виплатити позивачу додаткову винагороду саме в розмірі 30 000,00 грн не за умови відпрацювання встановленої роботодавцем норми робочого часу відповідного місяця (як це передбачено нормами законодавства), а за умови наднормованої роботи без вихідних днів та годин відпочинку.

При розрахунку спірної додаткової винагороди відповідачем не враховано встановлену норму робочого часу на тиждень/місяць, не визначено обставини щодо відпрацювання або невідпрацювання позивачем норми робочого часу відповідного місяця.

Суд зазначає, що такий розрахунок відповідача не відповідає основним принципам щодо робочого часу в Україні, закріпленим в Кодексі законів про працю України, відповідно до яких нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50 КЗпП України).

Відповідно до статистичних даних, розміщених на сайті Міністерства економіки України (вебадреса сторінки: https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=00e9e1b4-5537-42f3-8fe3-9d6b600e956e&title=ProRozrakhunokNormiTrivalostiRobochogoChasuNa2022-Rik), норма тривалості робочого часу (в годинах) в Україні в 2022 році при 40-годинному робочому тижні становить від 151-168 годин, у залежності від місяця.

Відомостей щодо встановленої в Північно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції норми робочого часу на тиждень або місяць або встановленої норми робочого часу позивача (відповідного табеля робочого часу) до матеріалів справи відповідачем не додано.

На переконання суду, саме виходячи з норми тривалості робочого часу на відповідний місяць відповідач мав розрахувати позивачу розмір додаткової винагороди, пропорційно до кількості годин несення позивачем служби на місяць.

Отже, зважаючи на положення трудового законодавства України та норми Постанови КМУ № 168, чинної на момент спірних правовідносин, дії відповідача при розрахунку позивачу додаткової винагороди за частину спірного періоду є протиправними, та, відповідно, відповідачем неправомірно визначено розмір додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168, що виплачена позивачу за спірний період.

Разом з тим, суд зазначає, що визначення конкретного розміру сум додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, на загальну суму 59 642,86 гривень, належить до повноважень відповідача, який здійснював нарахування грошового забезпечення позивача.

Суд також ураховує, що не може підміняти суб`єкта владних повноважень у частині здійснення фінансово-розрахункових дій, а обмежується перевіркою правомірності таких дій та їх відповідності вимогам закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно та зобов`язання Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити перерахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується тверджень відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У поданому адміністративному позові позивач оскаржує ненарахування та невиплату грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 року.

Положення статті 122 КАС не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Водночас, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в редакції до 19 липня 2022 року, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" внесені зміни до КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Закону № 2352, цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 липня 2022 року.

А отже внаслідок набрання чинності Законом № 2352 зазнало змін правове регулювання правовідносин, які виникли з питань стягнення заробітної плати.

Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: "Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)".

З огляду на викладене суд відхиляє аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги з зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача з правовою оцінкою обставин справи, установлених у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 520/32698/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц